Коли у Тернополі з’явилися телефон, електрика та опалення

Звучить неймовірно, але навіть каналізація у Тернополі з’явилася пізніше не тільки ніж у Європі, а й на цілих 4500 років пізніше, аніж у тепер малому селі Хараппа у Пакистані - колись великому місті таємничої цивілізації долини ріки Інд. Утім, у 1900-1500 рр. до нашої ери ця цивілізація занепала, а в 1900 р. у Тернополі почали з’являтися зручності, без яких сучасного побуту не уявити. Зокрема, проект каналізації створив інженер на прізвище Закревський. Первісно це був бетонований підземний канал, що пролягав теперішніми вулицями Хмельницького, Франка, Чорновола та Грушевського. У каналізацію перетворили і річку Рудку, яка досі тече десь там під дорогою на вул. Крушельницької.
Поштові скриньки – із 1906 р.
Здавна існував у Тернополі громадський годинник - таким вважали “дзигар” розташований на Домініканському костелі. Та оскільки він не міг повідомляти про точний час усіх, і громадське життя поступово переходило з майдану біля замку на сучасний бульв. Шевченка, то у 1896 р. у цьому місці встановили новий годинник.
“Постановлено закупити вуличний годинник на високому залізному стояку з трьома щитами (циферблатами - прим. ред.), який розташують на вул. Міцкевича. Цей останній набуток буде для нашого міста дуже практичним, особливо для тих, хто у кишенях камізельок мають тільки документи,” передає думку кінця ХІХ ст. польський історик та уродженець Тернополя Чеслав Бліхарський.
А от телефон у Тернополі запрацював 2 січня 1897 р. Спершу у місті був тільки 41 абонент.
“В основному це були державні установи. Користуватись телефонним зв’язком можна було тільки через центральний комутатор, що містився у кам’яниці Стахевича на площі Собєського” (тепер це майдан Волі - прим. ред.), пише у своїй книзі “Тернопіль у плині літ” краєзнавець Любомира Бойцун.
Одначе спершу тернополяни могли телефонувати тільки у межах міста - міжміський зв’язок запрацював у 1908 р. А от незамінні таблички-вказівники із назвами вулиць і номерами будинків у Тернополі почали встановлювати у 1905 р. Перші з них робили прямокутними, а другі - овальними. Поштові скриньки з’явилися у 1906 р.
Водогін і опалення – приватні
Аж до радянських часів не існувало у Тернополі і центрального водогону та системи централізованого опалення. Натомість окремі поважні установи та організації - не тільки заради зручності, а й престижу - встановлювали відповідні новинки самотужки.
Магістрат електрифікували у 1902 р. Одними з перших подібне зробили і готелі. Так, уже на початку ХХ ст. водопровід, електричне освітлення і центральну систему опалення мав готель “Подільський” - загальновідома “Україна”. А 1 січня 1910 р. на сучасній вул. Сагайдачного відкрили електрифікований та з водопроводом готель Адлєра.
Мали свій водогін та опалення і гімназія та ліцей сестер-йосифіток, але тільки у новому корпусі - теперішньому будинку обласної прокуратури. Навчання там розпочали у 1913 р.
Електрівня стала котельнею
Електрифікаця Тернополя пов’язана з історією сучасної вул. Хмельницького. Ще у 1897 р. міськрада уклала угоду з віденською фірмою - остання повинна була встановити 60 дугових ламп і 233 лампи розжарювання, пише Любомира Бойцун. Електрівню спорудили у 1898 р., і її будівля стоїть до наших днів. Це - котельня на вул. Хмельницького.
У 1906 р. електрику провели у польський Sokol, пізніший кінотеатр ім. Франка. У 1908-1910 рр. електролампи засяяли в сучасній Катедрі. Цікаво, що спершу електрівня належала підприємцям - міськрада її викупила за 480 тис. корон, отримавши кредит аж у Празькому банку. Цей заклад працював, доки вже “совіти” не електрифікували місто заново.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google