«Люди стали, як на виставі, і почали знімати пожежу - це лякає»: яка вона, робота рятувальника? (ВІДЕО)

Журналісти «20 хвилин» поспілкувалися з людиною, яка віддала цій професії 25 років життя, підполковником служби цивільного захисту, провідним фахівцем відділу реагування на надзвичайні ситуації Олександром Пашкевичем.

Спеціально для наших глядачів та читачів ми дізналися, як проходять трудові будні в тернопільських рятувальників.

Скільки ви працюєте рятувальником?

– Я працюю рятувальником з 1996 року, відколи поступив в Черкаський інститут пожежної безпеки. Моя доля з рятувальною службою розпочинається ще від 1994 року, коли в десятому класі в складі збірної області я представляв на Всеукраїнських змаганнях управління пожежної охорони.

Як ви обрали свою професію?

– Моя бабуся говорила, що з мене був би чудовий священик. Вона мріяла, аби я поступав в семінарію, але для мене прикладом для натхнення став наш колишній рятувальник Роман Ткачук. З його братом ми вчилися в одному класі і будучи ще школярами заворожено дивилися на нього, коли він приходив до нас у школу ще курсантом. Нам це все було дуже цікаво.

Скільки в рятувальників може бути викликів за одну зміну?

– Якщо брати загальну кількість викликів по області, то за добу їх може бути і півтори тисячі, але це саме дзвінки, що нам надходять. Що стосується фактичних виїздів, під час яких рятувальник виконує свою роботу, то їх кількість від 20 до 50.

Як готують майбутніх рятувальників?

– Підготовка рятувальника зводиться до того, щоб він був фізично, психологічно та морально готовий до тих навантажень. Деякі люди думають, «що там бути пожежником, вони або сплять, або траву поливають». Я готовий посперечатися. Вже з моменту, коли людина влаштовується на роботу, вона мусить пройти декілька етапів, аби її прийняли, тому що є вимоги. Наприклад, чи зможе людина працювати за високих температур, в закритому приміщенні, або ж чи зможе вона маючи на собі спорядження, вага якого 20 кілограмів, виконати поставлені задачі та допомогти потерпілому.

Скільки часу є у рятувальника та підрозділу від моменту поступлення дзвінка на збори?

 – З моменту дзвінка про допомогу вже розпочинається відлік часу для порятунку людей. Від моменту поступлення дзвінка на оперативно-диспетчерську службу в рятувальника є 45 секунд для того, щоб він одягнувся у спорядження. До хвилини часу автомобіль має вже покинути підрозділ та виїхати на виклик. Швидкість прибуття на пожежу, або на будь-яке інше завдання, залежить від багатьох факторів. Згідно вимог, 8 - 14 хвилин – це час, за який ми маємо прибути на місце. Але, звичайно, багато чого залежить від менталітету наших людей, а особливо водіїв.

Як реагують водії на дорозі, чи поступаються дорогою?

– Думаю, не відкрию таємницю, якщо скажу, що інколи люди поводяться неправильно. Є ті, що заважають нашій роботі навіть на дорозі. Не всі пропускають пожежників. Від того, яке ставлення у інших до нашої роботи, залежить життя людей. Звичайно, бувають неприємні моменти, але в більшості випадків люди не перешкоджають нам, а пропускають і ми можемо прибути значно швидше.

Що роблять рятувальники у вільний між викликами час?

– В розпорядок дня пожежного рятувальника входить не лише їздити на пожежі чи інші надзвичайні ситуації. Є затверджений розпорядок дня з восьмої ранку до восьмої ранку. Рятувальники можуть декілька годин відпочити у спеціально відведеному спальному приміщенні, але це дві-три години на добу, якщо пощастить. Решта часу у них розписано по хвилинах: навчання, самопідготовка чи виїзди. Вільний час працівники використовують з користю для себе, вони постійно самовдосконалюються, адже це надзвичайно відповідальна робота. Тут не можна прийти і відіспатися, коли немає викликів.

Яка історія найбільше запам'яталася за час роботи?

– Це сталося зимою 2010-2011 років. Тоді я працював в Теребовлянському районі. На порозі нашого підрозділу з'явилася бабуся 70-80 років. Вона прийшла до нас із села зі сльозами на очах та проханням допомогти. Що ж могло статися такого, що бабуся сама прийшла до нас взимку?

Бабця попросила врятувати її кота, який заліз на стріху і не спускається назад, а дістати його старенька не може. Ми приїхали і уявіть картину: зима, 11 година ранку, лежить сніг, з коминів будинків іде дим, купа людей повиходили зі своїх будинків, адже приїхали рятувальники, хоча ніде нічого не горить.

Бабуся приїхала з нами в машині. Вона показала нам на кота, що спокійно грівся на даху біля комина. Злазити він навіть не думав. Рятувати потрібно, а люди чекають, що ми почнемо діяти.

Тоді командир нашого відділення сказав нам розгортати спорядження, а сам тим часом обійшов хату з іншої сторони. Це виглядало як дійство на коляду. Поки ми розгорталися, наш командир відділення тим часом зліпив сніжку, кинув у кота, не попав по ньому, але кіт пробудився і спокійно зліз з даху і неквапливо пішов в хату.

По суті ми не зробили майже нічого, але бабуся відчула підтримку та розуміння від рятувальників. Мабуть, тоді стало всім тепліше на серці, як стало тепліше коту, що пішов у хату.

Яка реакція людей на допомогу рятувальників?

– Під час виїзду на пожежі ми стикаємося з ситуаціями, коли люди кажуть, що ми пізно приїхали чи неправильно проводимо гасіння майна. Дехто просто ходить збоку, знімає все дійство. Тим самим люди не розуміють, що заважають, створюють умови, які загрожують не тільки ним, але й людям, яким ми хочемо допомогти. Своїми діями вони створюють інциденти, коли люди в стані паніки та страху неправильно сприймають всю інформацію та дії, які вони бачать.

 Бувають випадки, коли люди на вулиці є дружними і всіма силами допомагають нам і відповідно людині, в якої сталася біда. А буває і по-іншому. Ніколи не забуду випадок, коли в одному селі загорілася господарська будівля з соломою. Мешканці села замість того щоб розтягти ту солому, просто стали і почали знімати все на телефон. Це лякає, але в більшості випадків нам допомагають.

Чи доводиться возитися з паперами?

– При заступленні на чергування є свій алгоритм. Це все потребує документального засвідчення. На сьогоднішній день, якщо папір не підписаний, то ми цього просто не доведемо. Це дає страховку в наших діях. Є в рятувальників і рутинна робота. Ми мусимо це виконувати і дотримуватися всіх вимог. Документообіг великий, який потребує вичитки та уваги. Тому факт паперової роботи присутній. Бюрократію ніхто не відміняв, тому ми повинні дотримуватись цих вимог.

Що у вашій роботі найскладніше?

– Найскладніше в нашій роботі, це певно робота з людьми. Як техніку зробиш – так вона і працює, як ти підготуєш свій бойовий одяг – так його і будеш носити. Саме складне – робота з людьми. Кожна людина – індивідуальна, вона потребує особливого підходу. Починаючи від звичайного пожежного, закінчуючи керівником області, потрібно бути хорошим психологом, аби розуміти всі дії людей. В нашому колективі ми стараємось підтримувати один одно у всьому. Це найголовніше.

Про людей яких професій ви хотіли б дізнатися більше? Пропонуйте свої ідеї та питання у коментарях!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.