Мама дитини з інвалідністю скаржиться, що їй відмовляють у путівці в санаторій

Наталія КОРПАН

Мати дитини з інвалідністю Олена Прохира чекає своєї "першочергової" черги на путівку в санаторій вже два роки.
Лікарі Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні, в якій обслуговуються діти пані Олени запевняють, що вони не відмовляють жінці у путівці, а просто кажуть чекати у черзі.

У 12-річного сина пані Олени Ярослава - синдром Дауна. Жінка неодноразово зверталася до поліклініки з проханням видати путівку у санаторій, але кожного разу чула у відповідь одне й те ж - ви стоїте у черзі, потрібно почекати.

Лікарі розповідають жінці про велику чергу і не зрозуміло скільки потрібно чекати. Кажуть, що спочатку видають путівки тим, хто ще не їздив. У 2016 році жінка була у санаторії в Заліщиках з своєю дитиною, але і там виникли проблеми.

- В цьому місцевому санаторії, незважаючи на путівки "матері та дитини" і всупереч законодавству чомусь ще вимагають додаткову оплату за перебування мами,- розповідає пані Олена.

Пані Олена каже, що про путівки на море можна навіть не мріяти, але бодай у область могли надавати цілком безкоштовні.

- Лікарі дали мені зрозуміти, що ніякої справедливої черги насправді не існує і право дітей з інвалідністю на першочерговість нікого не цікавить, - розповідає жінка. - На моє питання, скільки дітей у черзі перед моїм сином, відповіді не дали, посилаючись на лікарську таємницю.

Головний лікар міської дитячої комунальної лікарні Андрій Артимович пояснює, що нікому поза чергою путівки не дають. А діти пані Олени вже неодноразово їздили у санаторії, і зараз їй просто потрібно дочекатись своєї черги, бо дітей з інвалідністю є багато.

Також пан Артимович зазначив, що вже створюється електронна черга, щоб не було схожих ситуацій, коли матері оббивають пороги лікарень.

До слова, Олена Прохира неодноразово писала заяви в обласне управління охорони здоров’я і відповідь була щоразу та сама, що потрібно чекати у черзі. Та за законом діти з інвалідністю мають обслуговуватись позачергово, каже жінка.

- Наша сім`я не є дуже бідною і ще може дозволити собі якось оздоровити дітей за власні кошти і придбати їм все необхідне, - каже жінка. - Але це справа принципу, бо ми не просимо, а вимагаємо те. що належить дітям за правом.