Одружились на лінії вогню: історія кохання тернополян, що вистояла між боями та розлукою
Він подзвонив з фронту і запропонував їй одружитися, але вона поставила єдину умову – приїхати до нього і взяти шлюб там, на передовій. Так почалася нова глава їхньої історії кохання, яке не зламали ні війна, ні відстань.
Історію кохання тернополян військового Андрія та його обраниці Анастасії розповідає 3 окрема танкова Залізна бригада.
Познайомили у Тернополі
Вони познайомилися в 2021 році у супермаркеті. Там юнак працював, отримавши фах маркетолога у Тернопільському національному технічному університеті, а дівчина, ще студентка, влаштувалася на роботу. Керівництво доручило Андрію взяти шефство над Анастасією.
— Мені важко пояснити, як то все сталося, — посміхається Андрій. — Почав допомагати Насті, а вже за кілька днів відчув, що мені хочеться частіше бачити її усмішку, спілкуватися. Якась невідома сила тягнула до неї. Але головне — її очі. Можна сказати, що я втонув в її очах.
З теплом про початок відносин згадує і Анастасія.
— Він мені дуже допомагав на роботі, — згадує Настя. — Я відразу зауважила, який він комунікабельний, добрий, до кожного має індивідуальний підхід. Але, мабуть, найбільше мене підкупило його чудове почуття гумору, яке допомагає вирішувати найскладніші проблеми. Так я закохалася.
Один з найкращих періодів життя
Перше побачення, квіти, прогулянки містом, розмови, розмови, розмови… Все це зміцнювало паростки кохання. Вже за місяць Андрій запропонував Насті жити разом цивільним шлюбом. Орендували у Тернополі квартиру і почалося тихе, щасливе сімейне життя.
— Це був, мабуть, один з найкращих періодів мого життя, — згадує Анастасія. — Я все більше пізнавала Андрія та пересвідчувалася, що він у мене найкращий. Графік роботи у нас був досить напружений, я втомлювалася, але вдома завжди мала повну підтримку й усіляку допомогу.
Він не лише допомагав мені по господарству, а вчив правильно сприймати труднощі, філософськи ставитися до них і правильно розраховувати сили. Я ще більше закохувалася в нього.
Війна розвела, але не розлучила
Щасливе життя тривало менше року: в лютому 2022 року прийшла з московських боліт велика біда. Молодята ще міцніше трималися один за одного, хоча довелося урізати свої потреби, бо частину зарплати Андрій і Настя жертвували на підтримку ЗСУ.
Навесні 2023 року Андрій отримав повістку. Сприйняв спокійно, як і належить чоловіку — потрібно йти захищати країну. А для Анастасії дуже важко далося усвідомлення, що коханий вирушає на війну.
— Я все розумію, що треба захищати країну, але у той момент, мені було дуже боляче, — згадує Настя. — Я плакала, у голову лізли усілякі думки. Я була ніби вся розбита. Але згодом змогла опанувати себе і включити раціональне мислення, сприйняти ситуацію так, як потрібно.
Після прискорених офіцерських курсів у Києві молодший лейтенант Трофимлюк червні 2023 року прибув на Харківщину в танковий батальйон Залізної бригади.
Одружились в Харкові
Для коханої потяглися дні, сповнені тривоги. «Живою водою» для її спраглої душі були лише його телефонні дзвінки. В березні цього року черговий дзвінок став особливим: Андрій запропонував взяти офіційний шлюб.
Вона була трохи ошелешена, втім швидко опанувала себе та погодилася, але лише за однієї умови!
— Мені важко пояснити, чому я так вирішила, — сміючись згадує Настя. — Сказала Андрію, що згодна тільки, якщо не чекатимемо твоєї відпустки, а я приїду до тебе і там візьмемо офіційний шлюб.
У нагоді стали вишиті сукня та сорочка індивідуального пошиву, які Настя, ніби передчуваючи щось, забрала у майстра за кілька днів до пропозиції коханого.
Тиждень тому, 26 березня, молодята оформили офіційний шлюб у фронтовому Харкові, куди командування відпустило лейтенанта Трофимлюка, офіцера групи психологічного супроводу та відновлення танкового батальйону, у коротке звільнення. На церемонії були присутні лише троє побратимів нареченого.
— Ми ще раніше домовлялися, що у нас не буде гучного весілля, — говорить Анастасія. — Коли Андрій приїде у відпустку, повечеряємо у тісному колі рідних. Цього досить. Та на все життя залишиться пам'ять про те, де ми взяли шлюб. Буде про що розповісти дітям.
Вітаємо молодят із створенням сім'ї та бажаємо щасливої долі в мирній країні.
Читайте також:
Треба понад 5 мільйонів гривень, аби знову став «на ноги»: родина воїна збирає кошти на протези
Після важкого поранення воїн здобув срібло на «Іграх Нескорених»
Влучити в ціль: захисники Тернополя та їхні рідні змагалися в турнірі з дартсу
Арттерапія, психологи, масажі: у лікарні Тернополя облаштовують центр безоплатної реабілітації
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
