Він не міг допустити на Покрову бути у ліжку, - у Тернополі згадують Олександра Башту

У Тернополі прощаються з депутатом облради Олександром Баштою, який напередодні відійшов у вічність.

- Серце Олександра Башти перестало битись о 19. 35, - повідомив ввечері 10 жовтня головний лікар Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги Ярослав Чайківський. - Йому проводили реанімаційні заходи, проте врятувати його на жаль, не вдалось.

«Друже, як?» - побратими не можуть змиритись з тим, що його більше немає. І переконані: до нього можна було по різному ставитись, любити, чи не любити, розуміти, чи не сприймати те, що і як він робить. Однак, він завжди був Українцем, Патріотом і Людиною – саме так, з великої літери.

«...як не йти на компроміс із совістю»

• Саша був справжньою Людиною, з великої літери, - згадує побратим-свободівець Олег Сиротюк. - Був справжнім українцем, патріотом, націоналістом. Людиною, на яку можна було покластись, справжній друг, побратим. Людина, яка показувала приклад, як не йти на компроміс із совістю, зраджуючи поглядам і принципам. Йому не було важливо, кому він опонує. Він міг не оглядатись назад, чи він сам йде цією дорогою, чи позаду тисячі і мільйони. І він вірив в те, що робить.

У соцмережах – сотні слів співчуття, споминів та згадок. Люди дякують Олександрові за дружбу.

«Втрат занадто багато. Болю вже через стерпність... Найдорожчі і найближчі друзі, - пише на власній сторінці у Фейсбук Марія Чашка. - І сьогодні знову.... Це нереально»

• Сашко, ти був справжнім, тебе бракуватиме. Олександр Башта, Ти був, є і будеш завжди в наших серцях, такі як ти, не помирають! – пише тернополянин Володимир Кулак. - Ти Герой, ти приклад для всіх, ніколи не здаватися, не зупинятися на шляху до Ідеї, до мети... Таким ти залишишся назавжди... Герої не вмирають!

Вічний революціонер, націоналіст, тернополянин

«Справжній, щирий, відвертий, прямолінійний! – згадує Андрій Тернопільський. - Безкомпромісний, гіперактивний, людина, що вміла відстоювати свою гідність та честь!
Вічний революціонер, націоналіст, тернополянин і патріот своє країни! Спи спокійно, друже! Вічна пам`ять!»

• Від своєї сім‘ї приношу щирі співчуття родині пана Олександра, його близьким та друзям, його колегам та побратимам, - пише Віталій Мариновський. - Вчора Тернопіль втратив свого вірного, мудрого, доброго та сміливого сина... Спочивайте з Богом, Саша. Хай земля Вам буде пухом. Вічна пам‘ять.

«Осиротіла тернопільська спільнота інвалідів-візочників, - пише Іра Гетьман. - Відійшов у вічність Олександр Башта... Наш Саша, який завжди захищав права інвалідів, допомогав та "вибивав" все необхідне для людей з обмеженими можливостями... Саша був грозою і некомфортом для тернопільського відділу соцзабезу... Завжди веселий, усміхнений, повний життя і планів на майбутнє... Справжній поціновувач української вишитої сорочки... Спочивай з Богом».

Політичний спецназ та невгамовний романтик

• Царство Небесне, друже. Ти давав приклад багатьом українцям - як жити, як творити, як боротись та Перемагати, - пише Андрій Міщенко. - Про таких кажуть «сіль землі». Націоналіст, християнин, сім'янин, громадянин... Дякую Тобі за те, що Ти Є!!!

«Спи спокійно брате, боротьба триває, - пише Ігор Костюк. - Що ж ти наробив, взяв і пішов, не попрощавшись... Сумно, не те слово, як сумно, ти ж реальним «бетменом» був, друже... Політичним спецназом, невгамовним романтиком та авантюристом. Без Тебе тут буде вже не так. Мабуть там, на висоті, ти також потрібен, тримай небо українським! А ми тут будемо старатись не посоромити слави козацької, будувати бандерівську Україну, як ти й хотів. Почуємось у вітрах степових, у шумі чорного моря, побачимось у зорях серед темного неба. Спочивай з Богом, друже. R. I. P

Наталії Турецькій, яка разом з чоловіком були близькими друзями Олександра Башти, важко говорити. Жінка припускає, що Сашко всі ресурси кинув на те, аби вийти з коми. Відколи почав говорити, реагувати, весь час жартував. Ніби не хотів, аби його запам’ятали у лікарняному ліжку, немічним. Ніби прощався…

Не міг допустити, щоб на Покрови був прикутим до ліжка

• Нестерпним для нього було б в ліжку зустрічати Покрови, - зупиняючись на кілька секунд, аби опанувати себе, продовжує Наталія Турецька. – Він мав в цей день бути в першому ряду, в величезній колоні. Але у Бога свої плани. Наша сім’я втратила друга – причому як дорослі, і малі. Дядя Саша друг – не має значення, чи дитині рік, чи 18.

Долучився Олександр Башта і до Центру реабілітації на Сахарова, яким керує Наталія Турецька. Приїхати в будь-який час дня чи ночі, в будь-яку погоду – це для нього не проблема. «Мені не тяжко», - говорив. Чи «в тебе китайська троянда не так культивована, я приїду-поправлю». І за кілька хвилин був на місці. Чи то причепити поручні для візочників, постригти кущі чи облаштувати щось у дворі - він на все знаходив час.

• В тебе такий негарний двір – в мене є агави, я привезу, посаджу, - пригадує Наталія Турецька, як двір центру реабілітації поповнили екзотичними рослинами. – В  нас  столи зроблені його руками, моделі вітрильників… Коли їх виготовляв, примовляв, - вам треба на тих парусах гнати, що б все встигнути зробити.

Попри те, що Сашко був досить конфліктним, він дуже любив людей, запевняють друзі. Він ділився всім, віддавав себе. Він вмів зарядити тих, хто опустив руки і весь час промовляв: «Життя тільки починається». Дуже багато читав та працював руками. Це така естетична натура, в нього розкішні колекції художніх витворів. Тонко бачив і відчував світ. І коли він злився, він малював літачки.

• Він страшенно переживав за Сашу (єдиний син – прим. авт.) і дуже ним гордився,  пригадує Наталія Турецька. - Такий здоровенний мужик, а душа – лагідна і добра.  Збирав всіх котиків-песиків, виходжував, годував. Йому не соромно було в дорожнечих ресторанах сказати, аби це не викидали, бо до нього собачки приходять. Черепашки, канарейки, інша живність – він це все любив і доглядав.

Наталія згадує, як за нової каденції в залі сесії облради у Башти було окреме місце, а вона сиділа поруч. І крісло було дуже незручним. Тоді ще говорили, треба переробити. На наступне засідання Башта приїхав з шуруповертом і, доки приймали порядок денний, він все відкрутив і переробив. Мовляв, треба зробити – зробимо. Навіщо чекати чи витрачати чийсь час і сили. Отаким він був у всьому. Він був справжнім.

• Певно, все, що він мав тут зробити – зробив. Він спішив жити і наповнював кожнісінький день, - каже Наталія Турецька. - А далі вже вони керуватимуть з небес: Саша, Василь Габор, Володимир Стаюра. Вони вже всі там. І, певно, знають, чого всі разом там зібрались…

Редакція висловлює щирі співчуття дружині Ірині, Сину Олександру, друзям, побратимам, колегам та всім, хто знав Олександра Башту. Нехай оселить Господь його душу у Царстві Небеснім. Вічна пам’ять…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.