Попри фінансові проблеми, музеї Тернопілля працюють, навіть розвиваються.

Попри негаразди, наші музеї повноцінно функціонують. Вони щороку приймають сотні відвідувачів і дивують всіх своїми виставками та незвичайними експонатами. Просто не все у житті вимірюється грошима, кажуть музейні працівники. Вони люблять свою справу і віддаються їй сповна. Нагадаємо, 18 травня — Міжнародний день музеїв.
- Культура живе! Ми працювали і працюємо, - каже директор обласного художнього музею Ігор Дуда. - У нас були ще важчі часи - у 90-ті. Тоді зарплат не виплачували, але ми все одно ходили на роботу. Тепер держава дає гроші лише на зарплату та сплату комунальних послуг. І то вже добре...
Художники дарують картини
У вітчизняній гуманітарній сфері, додає пан Дуда, культура нині займає найнижче місце. На першому — освіта, на другому — медицина. До того ж, музеї при розподілі коштів на культуру займають теж останнє місце.
- Такий поділ склався ще за Союзу. Так існує й донині, - каже чоловік. – Тому у музейних працівників - найменші зарплати. Немає достатнього фінансування інших потреб.
Приміром, ремонти у художньому музеї, як він стверджує, весь час роблять власним коштом. Минулого року там поміняли частину фасадних вікон, бо вони потріскали. Для цього використали зароблене музеєм на платних послугах. І цієї зими музейники вже відчули, що у приміщенні стало набагато тепліше.
- Держава давно не фінансує і закупівлю творів мистецтва для музею, - додає директор. - Протягом року-двох нам давали на це кошти ще на початку 90-х. Тоді ми мали можливість матеріально підтримати художників. Зараз її не маємо. Іноді люди приносять цікаві роботи, а ми не можемо їх купити. Тож усі наші надходження за останні роки — даровані картини. Кожен художник, який проводить у нас виставку, згідно з умовами угоди, дарує одне полотно.
Видали книгу-каталог
Втім, у 2008 і 2009 рр. художній музей отримав кошти на видавничу діяльність. Тому в музеї видали комплекти листівок, а також дві книги: “Живопис скульптура” і “Прикладне мистецтво і графіка”.
- Це каталоги нашої музейної збірки з кольоровими ілюстраціями, - пояснює Ігор Дуда. – У них перераховані всі твори, які в нас зберігаються. Ці книги даруємо художникам, бібліотекам і музеям інших міст. Книги видали за бюджетні кошти, тому продавати їх не можна. Плануємо видати ще багато циклів, приміром, “Художники Тернопільщини”, “Сакральне мистецтво”. До речі, ми надіслали першу книгу на всеукраїнський музейний фестиваль у Дніпропетровськ та отримали диплом у номінації “Музейні видання”. Ця книга справді цікава, і ми маємо чим похвалитися!
Власне, керівники всіх тернопільських музеїв не нарікають на владу, бо розуміють, що причина недофінансування - загальна економічна ситуація в країні. Але вони сподіваються, що з часом у вищих кабінетах таки знайдуться кошти і на потреби музеїв.
Треба 200 тисяч

В обласному краєзнавчому музеї подібна ситуація. Держава дає музейникам кошти лише на зарплати та сплату комунальних послуг. На решту потреб вони вишукують гроші самі.
- Ми не нарікаємо, ми працюємо над тим, щоб люди отримували від нашої експозиції задоволення, - стверджує директор обласного краєзнавчого музею Степан Костюк.
Верховна Рада нещодавно прийняла зміни до Закону "Про музеї та музейну справу". Пан Костюк сподівається, що незабаром будуть реалізовані бодай кілька нових положень. Зокрема держава профінансує статтю про обов'язкову охорону музейних об'єктів.
- Мати фонди і не охороняти їх — це злочин перед історією, - каже Степан Костюк. - У краєзнавчому музеї треба встановити пожежну сигналізацію та відеоспостереження. На це потрібно 200 тис. грн. Власне, до 100-річчя музею, яке ми святкуватимемо у 2013 р., плануємо це питання вирішити.
Реставрація дорога
Ще одна проблема, як кажуть музейники, – відсутність державного фінансування реставраційних робіт.
- Кожен музей має експонати, що потребують реставрації, - пояснює пан Костюк. - Це - і живопис, і книгодруки, і етнографія. А реставрація - дуже дорога. Нині майстерні Києва та Льовова готові з нами співпрацювати, але треба сплатити за приїзд фахівців, аби вони оглянули експонат. Також потрібні кошти, щоб відправити експонат у їхню майстерню.
Наприклад, у фондах краєзнавчого музею, є ікони на полотні, скручені в сувої. Коли їх розкручують, продовжує директор, осипається фарба і шедевр псується. Для того, щоб картину хоча б розправити, потрібна відповідна камера з певним режимом вологості. Потім слід провести спектральний аналіз намальованого.
- Мають бути спеціальні умови, а не просто - намочив ікону і провів реставрацію, - каже пан Костюк. - У Тернополі реставрувати меблі, вироби із дорогоцінних металів, скульптуру можливості немає. Є лише художник-реставратор тканини. Приміром, для того, щоб реставрувати ікону, вишиту золотими нитками, фахівець працювала майже рік. В Україні 38 художників-реставраторів, які отримали європейську ліцензію на подібну діяльність. Їхня робота дуже дорога.
Унікальна порцеляна
У краєзнавчому музеї останнім часом втілили багато цікавих проектів. Мають майстри багато задумів на майбутнє. На придбання експонатів держава коштів не виділяє, але знаходяться люди, які щось дарують. Зокрема, останнім часом художню групу музею поповнили картини художників Тетяни Балбус, Богдана Романюка, Юрія Чумака та інших. Вони презентували свої роботи за умови, що їх експонуватимуть в стаціонарній експозиції. Музей погодився.
- Тепер працюємо над новим експозиційним розділом “Лауреати Шевченківської премії - уродженці Тернопільщини”, - додає Степан Костюк. - Останнім часом ми запропонували нові розділи “Історія Тернополя в поштових листівках “ та “Інтер'єр міщан Тернополя”. У цьому блоці експонуємо порцеляну першого бургомістра-українця Тернополя Володимира Лучаківського. Для підготовки цих виставок зібрали матеріали зі своїх фондів. Дещо нам подарували приватні колекціонери з умовою, що їхні імена будуть озвучені.
Як пан Костюк каже, музей нині відчуває підтримку обласної влади і сподівається на їхню допомогу у подальшому.
- Приміром, два роки тому облрада виділила нам 50 тис. грн не ремонт даху, - нагадує директор. - Півтора року тому нам надали 160 тисяч на ремонт фасаду та першого поверху приміщення.
 

 У Кременці руйнується фасад музею
У районних музеях - проблем не менше. Так, приміром, у Кременецькому та Бучацькому краєзнавчих музеях, як нам розповіли їхні працівники, також немає коштів на нові експонати та реставрацію. Про охоронні системи навіть не йдеться.
Зате із ремонтами, як кажуть музейники, районна влада їм допомагає чим може.
- Кілька років тому в музеї зробили ремонт, придбали тумби для експозицій, - розповідає директор Бучацького краєзнавчого музею Леся Легка. - Проте коштів на експонати бракує. Торік такого пункту не передбачили у районному бюджеті, як буде цьогоріч - невідомо.
Музейники розпоряджаються коштами, які отримують за надання платних послуг. Але на придбання експонатів цього не вистачає. Як додає пані Легка, дещо фахівці її музею стараються збирати своїми силами. Часом літературу, нумізматику, археологічні знахідки у музей приносять діти та студенти.
- Щороку співробітники музею вирушають у села, де збирають етнографічні пам'ятки, - розповідає пані Легка. - Зазвичай люди дарують нам вишиванки, предмети вжитку. Втім, часто вони не хочуть віддавати такі речі задарма, а грошей немає.
Приміщення музею у Бучачі, як зауважує директор, - замале. Там бракує місця навіть для експозиції наявних експонатів. Втім, наразі іншого приміщення немає. До того ж, місце, де нині розташований музей, - доволі зручне, бо воно в центрі містечка. Якби його перенесли на якусь віддалену вулицю, музей міг би втратити відвідувачів, серед яких чимало іноземців.
Капітального ремонту фасаду натомість потребує краєзнавчий музей у Кременці.
- Зі стін облітає штукатурка, з одного боку - тріщина, котру потрібно "зшивати", адже стіна скоро впаде, - каже директор цього музею Ольга Данилюк. - Наразі на це немає грошей. Втім, на районну владу не можу нарікати, адже вона допомогла чим могла. У нас шість років була проблема з опаленням, мерзли працівники, руйнувалися експонати. Тепер ми вже гріємося! Також нам вставили нові двері, сходи, зробили ремонт у туалеті та у деяких кабінетах.
 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google