— Так не може бути. Це хамство і скотство просто, і з цим миритись неможливо, — тітка померлого від інсульту 44-річного Руслана Фасішевського — Ольга Степуляк ледь стримує емоції. — Зрозуміло, що Руслана вже не повернеш, і молода дитина ні за що пішла на той світ. Нам страшно за всіх, хто ще може потрапити в ту лікарню. Їхні шанси на життя — під питанням. Бо там не знати що коїться. Про рівень спеціалістів я мовчу…
44-річний Руслан проживав разом з 75-річною мамою Ганною у с. Бобрівники колишнього Монастириського району. До райцентру — трохи менше 20 км. Чоловік не мав своєї сім’ї, час від часу їздив на заробітки. Решту часу доглядав за старенькою бабусею.
18 квітня йому раптом стало зле. Нудило, боліла голова, а язик зовсім не слухався – чоловік толком не міг сказати ані слова. Стривожені родичі викликали швидку, та доправила його до Монастириської райлікарні.
Це була неділя. Чергував у закладі лікар Андрій (прізвища ми поки не вказуємо – прим. авт.), за фахом — гінеколог. Він, каже тітка, оглянув пацієнта, вирішив, що той напідпитку і, не взявши навіть жодного аналізу, відправив додому. Мовляв, наступного дня звернетесь до сімейного.
— Яке напідпитку? Все село знає, що Руслан в піст навіть шматочок м’яса не з’їсть, не те, що горілку пити, — обурюється Ольга Степуляк. — А це було напередодні Великодня. Окрім того, людина звернулась за допомогою. Чому його не обстежили як слід? Руслан же казав, що його турбує і ледь говорив. Було видно по мові, що з ним. Але йому навіть елементарних аналізів не зробили.
Руслан ледь дістався додому. Невдовзі йому стало дуже зле. Проте швидку відмовлявся викликати – знав, що ті можуть знову спровадити додому. Стривожена мама подзвонила до сестри. Та викликала з Монастириськ у село таксі, щоб чимшвидше доправити племінника до сімейної лікарки. У поліклініці Руслан зомлів. Швидка, яка приїхала на виклик, повезла чоловіка знову до Монастириської райлікарні.
— Я приїхала з Франківська, коли він вже був у лікарні, — пригадує тітка. — Особливо Руслана ніхто не рятував, щось капали. Я сказала, що проблем із коштами немає, всі ліки, які потрібні, я купуватиму.
Тітка пригадує, як пішла до керівництва лікарнею і питала, як лікар-гінеколог міг відправити племінника з інсультом додому. Той твердив – пацієнт був напідпитку.
— Русланові щось капали, але йому щораз гіршало, — розповіла пані Ольга. — Навіть перший аналіз крові вперше зробили у вівторок. Лікар сказав, аби домовлялись про МРТ у Франківську, бо в Руслана підозрюють пухлину головного мозку. Чому це МРТ раніше не зробили? Чому не робили аналізів? Чому не перевели до реанімації — бачили ж, що стан критичний.
Реанімобіль, яким Руслана мали б доправити до Франківська, знайшли. Тітка готова була заплатити за нього 700 грн. До спецавтомобіля Руслана, попри підозри на інсульт чи то пухлину мозку, вели попід руки, хоча при інсульті це категорично заборонено, наголошують родичі. Водночас про ноші навіть ніхто й не думав. А Руслан тим часом просто помирав.
До Франківська чоловіка не довезли – Руслан помер на сходах медзакладу 20 квітня. У свідоцтві про смерть зазначена й причина: інсульт стовбура головного мозку.
Ще 1 травня троюрідна сестра Ірина написала заяву до поліції – досі родичам навіть не подзвонили. Чи роблять щось у справі, а днями минає 40 днів по смерті Руслана – рідні не знають.
— Руслана вже не повернеш, але ми боїмося за людей, які можуть потрапити до рук цих самих лікарів, — каже пані Ольга. — У нас є чимало питань. Перше — чому чергує гінеколог, який не може розпізнати інсульту? Чому він відправив Руслана додому? Чому, коли Руслан зомлів наступного дня, його не поклали до реанімації, натомість оприділили до звичайної палати? Чому, якщо лікарі запідозрили пухлину, одразу не відправили Руслана на МРТ? Я ж їх запевнила, що ми все оплачуємо…
Про Руслана кажуть, що він був дуже добрим, навіть мухи не образить. Спокійний, щирий і врівноважений. Надійна опора для мами і бабусі, за якою доглядав. Старенька пішла услід за улюбленим внуком – 11 травня її не стало…
— Я хочу одного: щоб та людина, яка вгробила Руслана, хоч би вибачення попросила у нас, родичів, — каже Ольга Степуляк. — Для чого такі лікарі? Для чого така лікарня? Як можна вбити за пару днів абсолютно здорову людину? Один з лікарів казав, що коли Руслан потиснув йому руку, відчував силу-силенну. То чому все так сталось? А тим горе-медикам щоб була наука. Щоб їх покарали, і вони більше не гробили іншим пацієнтам життя. Все для того, аби інші жили…
Тітка запевняє: не дозволить, аби цю справу спустили на гальмах. Бо душа болить як за померлого племінника, так і за всіх пацієнтів.
— Я не хочу, щоб лікарів судили чи ганьбили. Я хочу, щоб в Монастириськах звернули увагу на ту медицину. Її стан критичний. І вона давно потребує реанімації, — каже пані Ольга.
Як вдалося дізнатися редакції «20 хвилин, відомості про подію внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 140 Кримінального кодексу України, повідомила речниця Тернопільської обласної прокуратури Леся Гурецька. Процесуальне керівництво у справі стосовно медиків здійснює Бучацька окружна прокуратура. І розслідування у цій справі триває.
Все, що пов’язане з роботою лікарів і станом пацієнтів – є лікарською таємницею. Слідчий у справі Орест Єрега запевнив, що вже направив листа до управління охорони здоров’я, аби провели службову перевірку. У її межах мають опитати дотичних до справи медиків, перевірять документи та дадуть свій висновок. А на підставі цього висновку слідчі вже призначатимуть експертизи у справі.
— Наразі ми проводимо власну перевірку і чекаємо на висновок медиків, комісії управління охорони здоров’я, на підставі якого призначатимемо чимало експертиз, — запевнив слідчий Орест Єрега. — Запевняю, розслідування у цій справі проводимо.
З керівництвом лікарні поки що зв’язатись не вдалось. Журналісти телефонували до керівника закладу з десяток разів 24 травня, але жодного разу слухавку не взяли. Проте за інформацією з власних джерел «20 хвилин, стало відомо, що жодного розслідування смерті пацієнта не проводили. Лікар Андрій і далі працює. Його діяльність колеги обговорювати не хочуть, а от його дружину, теж медика, яка на передовій у боротьбі з коронавірусом, дуже хвалять — і як людину, і як спеціаліста. Від родичів, запевняють, скарг не надходило. Медики від журналістів вперше почули, що поліція проводить розслідування у цій справі.
Ми очікуємо на коментарі від керівника закладу, до якого і пробували додзвонитися.
За коментарем ми також звернулись до управління охорони здоров’я облдержадміністрації. Зокрема, хотіли дізнатись, можливо, їм відома бодай позиція монастирських медиків. І чи починатимуть власне внутрішнє розслідування того, що трапилось. Через два дні отримали відповідь.
— Ми з’ясовуємо обставини смерті чоловіка за зверненням журналістів 20 хвилин, позаяк жодних скарг від родичів також не було, — повідомила речниця облдержадміністрації Ганна Василенко з посиланням на керівництво управління.
«20 хвилин» й надалі стежитиме за розвитком цієї історії та повідомлятиме про все читачів.
Кримінальний кодекс України
Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
1. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 19 від 8 травня 2024
Читати номер
Богдан Гапало
Павлина Живогляд
Ірина Глєбова
Любовь Марченко