Василь Ільчишин спав в одній кімнаті зі… скелетами

Євгенія ЦЕБРІЙ

Археологія для Василя Ільчишина не лише професія, а й стиль життя. Адже цією справою тернополянин захопився з дитинства.

Ще в школі наш співрозмовник чітко визначився з вибором професії. Чоловік не шкодує для улюбленої справи навіть вихідних, адже розкопки для нього – своєрідний відпочинок.

– До того ж, це чудова можливість поїхати подалі від міста, туди, де немає Інтернету, де не працює телефон. Ще б комарі не кусали, – каже з посмішкою Василь Ільчишин.

– Коли ти зацікавився археологією?

– Мене змалечку дивували різні камінчики. Ще в дитсадку назбирав їх цілу колекцію. Потім почав шукати відповіді, чому той камінець – зелений, а цей – червоний.

Коли навчався в другому класі, у село Кобилля, звідки я родом, приїхала археологічна експедиція. Очолював ту команду Богдан Строцень, який тоді був науковим співробітником обласного краєзнавчого музею. Я пішов до них: цікаво було подивитися. Відтоді й захопився археологією: щодня ходив на розкопки, навіть брав у них участь. Експедиції до нас у село приїздили кожного сезону.

До речі, Кобилля має багато археологічних пам'яток. Одна з них – поселення черняхівської культури. Тож, коли я закінчив школу, питання із вибором професії для мене вже не стояло.

– Скільки вже було експедицій у твоєму житті?

– Дуже багато. Навіть усіх не згадати. Приміром, розкопки в Мильному я проводжу з 2007-го. Це особиста експедиція. Я розкопав могильник висоцької культури, що датується Х-VIII ст. до н. е.

До того ж, я співавтор багатьох експедицій.

Детальніше читайте тільки у планшет-версії "20 хвилин" від 29 липня

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google

Коментарі (1)