Багато жителів Тернопільщини, та й не тільки знали Діда Майдана. Він був активним учасником революційних подій як на Тернопільському, так і на Київському майданах. Народився в селі Тарасівка Збаразького району. Тривалий час працював інженером. У дідуся – велика родина, але ще одну він знайшов на Театральному.

Про хворобу мовчав

- Ми всі там були рідними, адже нас об’єднувала спільна боротьба за краще майбутнє, - розповідає тернополянин Віктор Мартинюк. – Я познайомився з Дідом Майданом на Тернопільському майдані. Він був надзвичайному людиною. Щирий патріот.

За словами пана Віктора, покійний мав загострене відчуття справедливості. На Майдані був щодня, усі знали його. Про рідних та минуле ніколи не розказував. Потім зустрічали його в адміністративних будівлях.

- Казав, що пенсію витрачає на ліки та на поїздки в Київ, тому ми часом давали йому пару гривень, щоб старенькому було за що жити. От бачив його перед новорічними святами, про хворобу він мовчав. При зустрічі завжди обіймав, цілував. Був дуже веселий.

Розмова з літнім чоловіком ніколи не була короткою. Він був ерудований, легко підтримував будь-яку тему.

Жодного порожнього слова

- Менше 20 хвилин не говорили. Згадували революцію, говорили про теперішнє. Дідусь був незадоволений змінами, він постійно ходив до чиновників. Мені здається, що то вже стало стилем його життя. Хоча старенький давав слушні поради. Товаришували з ним до останнього дня. Дуже шкода його. Нехай з Богом спочиває!

Сумує за Дідом Майданом і керівник ГО "Автомайдан" Дмитро Гайдуцький. Каже, що старенький завжди знав, про що говорив. Жодного порожнього слова з його вуст...

- Справжній Живчик, таких небагато. Щира, справжня, світла людина, - говорить він. – Він нам допомагав у блокаді ОДА, коли виловлювали регіоналів. У Київ хотів з нами їхати, але ми його не брали, бо шкода було, а ми часто в сутички з поліцією вступали, боялися, аби діда не побили.

Записував щось у блокнот

Дід Майдан весь час робив записи у блокнот, продовжує Дмитро. Ніхто не знає, що він там писав, але нотатки були. Він був справжньою душею Майдану.

- Холодно, морозно, а на душі тепло. Дід Майдан заводив козацькі пісні, а ми підтягували. А ще він знав багато поезії – заслуховувалися. Щирий українець, без присмаку фальші. Після Революції Гідності щороку зустрічалися з ним на річницях. Ходили до пам’ятника героям Небесної сотні.

Іван Мандрик, за словами активістів, не раз говорив у мікрофон, усі слухали і вірили, бо від нього віяло щирими помислами.

- Знаєте, були такі надуті бульки, які дуже швидко лопнули. Він був не такий. Говорив те, що думає, - каже Дмитро Гайдуцький. – Сумно, що його вже нема серед нас… Я його запам’ятав у дубльонці, обклеєній патріотичними стрічками та наліпками. А на голові – козацька шапка. Він – це справжній образ українця.

У соцмережах ті, хто знав Діда Майдана, лишають свої прощальні пости. Тернопіль сумує за легендарною особою, яка відійшла у вічність. Нехай з Богом спочиває!

Похорон - 27 лютого о 12.00 на вул. Польового, 38.