«Військові взяли тягар війни на себе»: рідні бійців вимагали демобілізацію

Це вже дев'ятий мирний пікет за врегулювання термінів служби, який відбувся у місті. Журналістка «20 хвилин» теж долучилася до події. Більше – у репортажі!

У неділю, 24 березня, на вулиці Руській поблизу Центрального універмагу зібралися дружини, матері та інші родичі військовослужбовців. Мітинг за демобілізацію захисників (за власним бажанням) по закінченню 18 місяців служби розпочався о 13:00.

Люди вишикувалися уздовж двох сторін дороги. «У Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини і гідності жертв хочемо нагадати владі та суспільству про справедливість для захисників. Ми маємо бути їхніми голосами, говорити про права тих, хто віддав все заради нас», – напередодні писали в анонсі мітингу.

Кілька мітингувальників розгорнули великий синьо-жовтий плакат із надписом «Вимагаємо закон про встановлення розумних термінів демобілізації». Інші люди принесли плакати, на яких було написано: «Негайна демобілізація!», «Військові втомилися», «Захисникам давно потрібна заміна!», «Виснажені військові – програна війна», «За перемогу відповідальні всі, пора міняватися» тощо.

Дехто з містян огорнувся синьо-жовтими прапорами, а також прапорами з назвами бригад, у яких воюють їхні родичі. Також жінки одягнули елементи військової форми з шевронами. З гучномовця, який встановили на місці, лунало гасло: «Вимагаємо демобілізації після 18 місяців служби!».

За порядком слідкували правоохоронці. Згодом мітингувальники підпалили димові шашки з червоним і жовтим димом. Деякі водії, які проїжджали повз пікету, сигналили у знак своєї підтримки.

Тернополянка Іванна – постійна учасниця мітингів за демобілізацію. У неї воює чоловік. Жінка розповіла, що 24 лютого 2022 року він був у військкоматі, а вже 27-го – вирушив на фронт.

– Мій чоловік учасник бойових дій з 2015 року, відбув АТО. Зараз воює у 44-й бригаді на Запорізькому напрямку. Я ходжу на мітинги з перших днів, бо хлопцям потрібне якесь розуміння того, скільки вони мають бути на передовій. Одні й ті самі упродовж двох років стоять «на передку». І ротації для них немає. Відповідно, змінювати їх ніхто не хоче, бо кожна людина, яку кликатимуть на їхнє місце, теж має знати, що це на певний період, а не у невідомість. Чоловік приїжджав у відпустку востаннє у вересні 2023 року на 20 днів. Перед тим мав 5 днів за сімейними обставинами. Тобто всього 20 днів йому дали на відпочинок за два роки війни, – говорить пані Іванна.

У тернополянки Ольги теж чоловік-військовий. Він пішов воювати у перші дні повномасштабного вторгнення. За два роки всього раз був у відпустці, але цього не достатньо щоб відпочити і відновитися, говорить жінка. Йому потрібен був час, аби адаптуватися до мирного життя.

– Щоразу, коли я з ним говорю, він розповідає, як втомився. Йому важко не лише морально, але й фізично. Він не один такий, його побратими теж втомлені. Замінити немає ким… Тому моя мотивація – вимагати, щоб мого чоловіка нарешті відпустили. Військові взяли весь тягар війни на себе, а більше ніхто на їхнє місце не йде. Я розумію донати, волонтерство і все решта. Але наші захисники вже дуже втомлені… – каже Ольга.

За словами координаторки акції та дружини військовослужбовця Вікторії Заєць, на цьому рідні не зупиняють свою боротьбу за демобілізацію та будуть збиратися й у наступні тижні.

Читайте також:

18 місяців і не більше: у Тернополі родини військових вимагають демобілізації

«Вимагаємо термінів служби!», «Військові теж втомлюються»: у центр Тернополя вийшли мітингувальники

Поверніть рідних додому! На Театральному майдані вимагають визначити порядок демобілізації

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.