Жити і писати з любов’ю: про що книга загиблого героя Олександра Осадка? Ми побували на презентації

• У Тернополі презентували книгу Олександра Осадка – економіста за освітою та будівельником за фахом, а з початку російського вторгнення – бійця 105-ї окремої бригади тероборони.
• Військовий загинув під час артобстрілу на Донеччині у липні 2022.
• Збірка його оповідань та новел «Жити не можна померти» вийшла завдяки старанням дружини – письменниці Ганни Осадко.
• Детальніше про книгу «не про війну» – розповідаємо.

У вівторок, 12 вересня, у книгарні «Є», що на Валовій, зібрались десятки тернополян та поціновувачів сучасної української літератури. Для присутніх провели презентацію прозової збірки «Жити не можна померти», написану воїном з Тернополя Олександром Осадком (позивний «Танго»). Про коханого, його шлях у письменництві та сенси, заховані між рядками, розповіла дружина, дитяча письменниця і майстриня хейндмейду Ганна Осадко. А модерувала зустріч поетка зі Львова Юлія Мусаковська. На літературній «прем’єрі» книги Героя 105-ї бригади тероборони побувала й наша журналістка.

Соромився ділитися творчістю з людьми

Книгу «Жити не можна померти» у 2022 році надрукувало «Видавництво Старого Лева». Попередньо, її вже презентували у Львові і в онлайн-форматі для вузького кола читачів. А ось розповісти більше про цікаву творчість автора-військовослужбовця у місті, де він жив, навчався, виховував дітей, писав та любив, було своєрідною сакральною місією, говорить Юлія Мусаковська.

За її словами, книжку можна було б назвати дебютною, якби не повномасштабне вторгнення росії. З перших днів війни Олександр Осадко служив добровольцем у ЗСУ. 9 липня 2022 року загинув на Донеччині, рятуючи побратима. Ця книга – весь творчий доробок, що залишив по собі письменник.

Твори Олександра побачили світ завдяки дружині Ганні. Вона каже – дізналась, що чоловік пише оповідання, аж на десятому році їхнього шлюбу! А перші проби пера Олександр зробив у 2007 році.

– Був прекрасний ранок, Сашко до мене підійшов, приніс ноутбук і каже: «Подивися цей текст!». Я глянула, він мені дуже сподобався. Стиль і лексика були неперевершені. Кажу чоловікові: «Класний текст! А де ти його взяв? Хто автор?». Він говорить: «Я». Зізнаюсь, не повірила зразу. Сашко попросив відредагувати оповідання, адже позаяк я редакторка. Але там максимально слід було кілька ком поставити. Зачіпати текст я не мала права, він сформований і цілісний, – пригадує Ганна.

Економіст за освітою і будівельник за фахом, Олександр не вважав себе творчим і легковажно ставився до письменницьких спроб. А коли дружина, вражена його талантом, запропонувала десь надрукуватись, лише махнув рукою, мовляв, я не митець! Не так давно популярними в Україні були літературні онлайн-майданчики чи портали, де публікували свої твори молоді прозаїки. Ганна Осадко вмовила чоловіка оприлюднити гумористичні оповідки на одному із сайтів – «Нобелівській академії».

Зробив він це не під своїм ім’ям, а під псевдонімом «Стах». Ганна додає – був винятково скромний і не хотів, аби хто не-будь читав те, що він пише. А коли з платформи стали надходити позитивні відгуки, а творчість Олександра порівнювали з Ярославом Гашеком, Остапом Вишнею та Миколою Гоголем, він був шокований. Ніяк не вірив, що його оповідання знайшли місце у серцях читачів.

Збірка про життя простого народу

Книга Олександра Осадка складається із семи різних історій. Кожна з них по-своєму цікава та навіює спогади. Персонажі оповідок – харизматичні сільські мешканці, які живуть на початку 2000-х.

– Це реальні люди, яких ми знали. Звісно, не повністю розкриті, а «шматочками». Такі собі збірні образи. Дія в оповіданнях відбувається у нашому селі на Бережанщині, куди ми щотижня їздили у п’ятницю ввечері і поверталися вранці у понеділок. Чоловік передав у книзі всю цю атмосферу. Багато сюжетів також списані з села, із подій, які колись трапились. А у «кумові» чи «сватові» є частинка Олександра. Я вловлюю у них його жарти, фрази, рухи і вчинки, – пояснює Ганна Осадко.

Упродовж презентації присутнім зачитували уривки з деяких оповідань – по черзі Юлія Мусаковська і пані Ганна. За словами дружини загиблого військового, він страшенно любив читати, а в останні часи – ще й слухати аудіо-книги. Обожнював фантастику: «Хроніки Амбера», «Гобіт, або Туди і звідти» Толкіна, Еріха Марію Ремарка тощо. Мабуть, саме тому деякі літературні критики помітили, що у творах Сашка присутні елементи фантастики, і їх відносять до магічного реалізму. Хоча сам чоловік таким явищем не надихався, коли писав. А робив він це, як розповідає письменниця, уночі, після роботи, аби ніхто не турбував. Творив дуже швидко, часто навіть ціле оповідання за ніч.

Примітна книга й «смачним» гумором, іронічним та гострим. Все як у житті: посиденьки із кумом, приїзд родичів з села, ритуал саджання картопля, Чупакабра, «Біле братство» тощо. Мова персонажів колоритна, насичена діалектами, а епізоди яскраві й іноді навіть дещо абсурдні.

Ганна Осадко розповідає – цю книжку зараз часто купують солдатам, які лежать у госпіталі. Вона надає іскру, наснагу «вилізти» з хвороби і якнайшвидше одужати. І хоч дехто, побачивши палітурку, думає, що книга про війну, варто відкрити, прочитати перші абзаци – як все стає зрозуміло. Історії такі кумедні, що не випустиш її з рук!

– Я обрала собі чоловіка із такою чеснотою, як прекрасне почуття гумору. Це передбачало, що він буде і розумна людина, і щира, й добра. М з ним мали веселе життя насправді… А у видавництві всі були у захваті, переглянувши рукопис, який я надіслала. Сказали, що давно не читали майстерної гумористичної прози. Його збірка не про війну, а про життя народу… – додає Ганна Осадко.

За словами поетки Юлії Мусаковської, «Жити не можна померти» згадана у всіх можливих книжкових оглядах 2023 року й отримала чимало рецензій від професійних літературних критиків. А ще видання потрапило у список премії Львова – міста літератури ЮНЕСКО. За неї змагаються ще 46 авторів. Цьогоріч журі обрало 27 робіт в основній і 20 – у спеціальній номінаціях. Олександр потрапив в основну. Посмертно. Оповідки, які він створив за два роки, свідчать про неабиякий хист.

Загинув, як мріяв – у дубовому лісі

Олександр Остапович Осадко — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Він вступив на службу з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Від 26 лютого 2022 року воював на фронті у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони. А згодом служив кулеметником 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.

9 липня 2022 року противник здійснив артилерійський і танковий обстріл позицій підрозділів ЗСУ біля села Мазанівка на Донеччині. Солдат Олександр Осадко загинув на місці, як повідомляли на сторінці 105-ї бригади. Війна забрала у них побратима, українського патріота та достойну людину.

В останню путь Героя провели 14 липня із почестями. Тоді ж на території громади оголосили День жалоби. У 2022 році бійця посмертно нагородили званням «Почесний громадянин м. Тернополя».

Спершу був на Харківщині, а на початку липня їх перекинули на Донеччину – поблизу села Мазанівка. До мене Саша дзвонив щодня, – пригадує Ганна Осадко. – Він ніколи не розповідав, що відбувається, казав, що все добре. Потім його кум, з яким разом служили, розповів, що до місця, де «тягнув» інтернет, треба було йти три кілометри через ліс з розтяжками. Ніхто з хлопців так не наважувався, хіба раз на тиждень. А Саша ходив щодня, аби поговорити. Знав, що я чекаю дзвінка.

Пригадує жінка й про те, як отримала звістку про загибель коханого, та як зуміла пережити втрату.

– За кілька місяців до війни, коли раптово померли мої батьки, ми з Сашком пішли у ліс і сиділи біля нашого «обнімального» дерева. Це був великий дуб. Я запитала у нього, як він уявляє смерть. Сашко сказав: коли загине, опиниться на цьому місці. Там його чекатиме батько (який помер раніше). Обнімуться, розведуть багаття, поговорять і підуть збирати гриби. «А потім і ти прийдеш, і наші діти. Всі зберуться у місці сили», – сказав. Саша загинув у дубовому лісі. В день народження його батька…

На такій ноті завершилась презентація. Придбати книгу Героя Олександра Осадка «Жити не можна померти» можна на сайті «Видавництва Старого Лева». Однак, станом на 13 вересня тираж книги закінчився. Знайти ще кілька примірників книги у Тернополі можна у книгарнях «Є».

 

Читайте також:

Усіх об'єднала війна: у Тернополі показали фільм про 105-у бригаду тероборони (РЕПОРТАЖ)

У Тернополі попрощалися з Героєм Олександром Осадком

Він щосили поспішав жити… Тернопільщина прощається з Олександром Осадком

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.