Тернопільський мандрівник Олег Кошла нещодавно подорожував у Перу, де відвідав доколумбове місто інків Мачу-Пікчу
Подорож тернополянина до Перу тривала 12 днів. З України чоловік виїхав 25 листопада, а повернувся 7 грудня. Олег Кошла відвідав вже більше 40 країн і має великий досвід з організації доступних подорожей. Цього разу він відвідаю країну, про яку мріють багато туристів.
- У Перу рідко хто їздить, бо це далеко та й дорого, - каже Олег Кошла. - Мені вдалось купити дешеві квитки. Є дуже багато акцій від авіакомпаній, є багато груп, які відслідковують дешеві квитки. Загалом уся подорож мені обійшлась в 600-650 доларів. Мої перельоти почались з Любліну, звідти я летів до Ейндховену. В Нідерландах провів два дні.
Рейс перенесли через страйк пілотів
Потім трохи більше 11-ти годин Олег летів з Амстердама у Мехіко, там була пересадка. Щоправда, довша, ніж чоловік очікував, бо там страйкували пілоти.
- Не знаю в чому була причина, може пілоти зарплату хотіли більшу, - продовжує співрозмовник. - Тому я день провів у аеропорту, авіакомпанія перенесла рейс з ранкового на вечірній, видали талони на харчування. Але нормально поїсти в аеропорту за талон на 170 песо, тобто десь 250грн, було складно, довелося доплачувати. А в Мехіко за ці гроші можна двічі поїсти.
Полетів з Мехіко Олег в 16.50. Каже, якби відразу знав, що буде така ситуація з літаками, то ще б спокійно провів день в Мехіко.
- А так чекаєш і не знаєш, коли полетиш. З Мехіко до столиці Перу Ліми летів ще майже 6 годин, - каже мандрівник. - Між Україною і Мехіко 8 годин різниці, а між Україною і Лімою – 7 годин. З Ліми відразу летів в Куско – колишню столицю інків. Там я провів чотири дні.
До Мачу-Пікчу – перевалами та джунглями
Першем, що зробив Олег Кошла, приїхавши до Перу, - відвідав Мачу-Пікчу – доколумбове місто інків, розташоване в Андах на висоті 2400 метрів на вершині гірського хребта за 80 км на північний схід від міста Куско. Мачу Пікчу є символом Імперії інків. Його також називають «місто в небесах», «місто серед хмар», «втраченим містом інків».
Виїжджав вранці, їхав 6 годин через перевали, потім ще дві години пішки по джунглях, попри колію.
Автобуси чи маршрутки до Мачу-Пікчу не їздять, лише потяг. А він дуже дорогий і ще вхід до Мачу-Пікчу близько 50 доларів. Це їхня центральна пам’ятка, вона входить в список об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Кількість туристів, як розповідає Олег Кошла, в день обмежили до 2 тисяч, а квитки продають лише за паспортами, на кожному квитку окремий штрих-код. Також обмежений час відвідування: туди пускають лише зранку з 6.00 до 12.00 і з 13.00 до 16.00.
- Є кілька методів обходу цієї системи з квитками, але я вирішив не ризикувати, - каже чоловік. - Приїхав я без речей, бо вони загубились при зміні рейсів, і не мав змінного взуття чи одягу. Якби мав запасний одяг, то ще би пробував десь обходити, лізти через джунглі, болото. А так придбав квиток. Саме Мачу-Пікчу - дивовижне місце, бо в долині гарна природа, джунглі, річка. А, коли виходиш на гору і, то відкривається дуже неймовірна панорама. Та й гора сама скеляста.
В інків, як розповідає Олег Кошла, всі системи були більш продуманими, ніж в Європі.
- У місті інків був дуже добре збудований водовідвід, який працює досі., - продовжує мандрівник. - Це рятує місто під час сезону дощів. Інакше його б просто змило .Також тут було цікаве сільське господарство: вони будували сходи з терасами на різних рівнях і це дозволяло вирощувати різні культури. Бо через перепад висот був різний клімат. Потік води вони регулювали до кожної тераси.
Там знають Шевченка
Сусіднє з Мачу-Пікчу місто Куско побудоване у вигляді пуми, а фортеця Саксайуаман - це її голова. У ній жили більш знатні люди. Ця фортеця побудована з каміння, яке обробили і поскладали одне на одне без будь-якого розчину. Фортеця стоїть уже 600 років і не розвалились. Це дуже вражає.
Перу - велика країна. Зазвичай з одного міста в інше можна добратись автобусом або літаком. Наприклад, з Ліми в Куско 500 км, але оскільки це гірські дороги, то автобус їде майже добу – 23 години. А літаком можна добратись за годину. У них три місцевих авіакомпанії, тому ціни дуже конкуренті. Автобус з Ліми до Куско 20-25 доларів, а переліт 30-35. Але Ліма вважається дуже кримінальним містом. Там краще не гуляти далеко від Центру та району Мірафлорес.
- Він на березі океану, там багато поліції, - каже чоловік. - Але є і такі райони, куди навіть поліція не заїжджає. Люди там дуже дружні, багато розпитують, мало англомовних. Коли їхав автобусом, то пасажирка бабуся мені щось розповідала іспанською і її абсолютно не хвилювало, що я не знаю мови. Але якось ми порозумілись, вона розповідала, що їде до внуків, показувала фото та відео внучки на мобільному.
Щоправда, як каже мандрівник, у Лімі багато хто плутає, чи Україна в Європі, чи де інде. Ті, хто любить футбол, то знають Шевченка і, що він з України.
Дорога кава і дешеві фрукти
Ціни на продукти у Перу майже такі, як у нас
- Фрукти у них дуже дешеві: за півкілограмову корзинку з різними уже почищеними та нарізаними фруктами в супермаркеті я заплатив десь 80 грн, - каже Олег. - Найдешевші в них банани – за кілограм біля 16 грн. Ціни на продукти в них приблизні до наших, пиво дорожче, ніж в нас.
Чоловік розповів, що купував хліб, ковбасу, сир, батончики та воду. За пакет з їжею в дорогу, щоб підкріпитись, він заплатив близько 200 грн.
- Мене здивували ціни на каву, - каже чоловік. - Вони її вирощують, імпортують у світ, але вона дуже дорога. У них немає ранкової культури пиття кави. На сніданок вони п’ють фреші. До речі, ціна стакану фрешу у них десь 30-40 грн.
Ночував чоловік у хостелах. В Перу у хостелі заплатив 4-5 доларів за ніч зі сніданком: чай, кава, булочка, повидло, масло, банани.
У Мехіко – культура вуличної їжі
- Мехіко теж цікаве місто, у Центрі багато безхатченків, - продовжує тернополянин. - Але вони більш дружні, ніж в Лімі. Вони підходять, розпитують звідки ти, розповідають про себе. Приміром: «Мене депортували з Техасу, маєш гроші?» Ні, то ні. Вони не надокучають.
В Мехіко тернополянину сподобалась культура вуличної їжі. Вранці, коли всі йдуть на роботу, то снідають саме вуличною їжею. Це, як ритуал. Один такос (кукурудзяна паляниця з м’ясом та зеленню – ред.) в них коштує 15 песо, тобто десь 18 грн. Якщо береш більше, то ціна менша.
- Одним ти не наїсишся, а от три достатньо, - розповідає Олег. - Якщо страва негостра, то завжди до неї додають соуси, мариновий перець. Тобто будь-яку страву можна зробити гострою. На вулиці в Мексиці легко можна наїстись за 50 грн. В Перу своя кухня. Там я часто їв на базарі. У тих закладах можна брати комплексні обіди: суп, курку з рисом і салат. І це обійдеться від 40 грн. Якщо йти в нормальний заклад, то там обід буде десь 80 грн. Меню в тих їдальнях на базарах пишуть маркером на дошці. Щодня там один суп, друге, салат і кампот. Не хочеш супу – не їж, але за комплексний обід треба заплатити 5 песо.
Речі подорожували окремо
- Під час пересадки в Мехіко мої речі мали відправити транзитом з Амстердаму ранковим рейсом, але його відмінили, - каже Олег Кошла. - І, коли я та інші пасажири поміняли квитки, то питались, чи забирати речі. Нам сказали, що їх перекинуть, але вони десь поділись. В Лімі усі пасажири заповнили бланк спеціальний. Я написав, що лечу в Куско і, щоб речі прислали туди в аеропорт. В Куско я вже відходив всю програму, купив собі шкарпетки, білизну. В арепорту Куско ніхто нічого не чув про мої речі. І потім я полетів в Ліму, там провів день.
А ввечері чоловік пішов в еропорт питатися за багажем. Знайшов там працівників, які говорять англійською. Показав їм свій бланк. Вони допомогли мені зв’язатись з авіакомпанією.
- Якби я сам дзвонив, то заплатив би 50 гривень за кожну вхідну хвилину і 100 за вихідну, - каже чоловік. - То дешевше, вже було б подарувати той багаж. Загалом, мені сказали, що мій багаж є в аеропорту і я можу його забрати. Коли я летів назад, то взяв багаж в ручну поклажу, його вага це дозволяла зробити.
Про наступну подорож Олег Кошла поки не говорить, але є ще є багато місць, які він хотів би відвідати.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
petpo