А також фотографували, ходили на прогулянки, тому називають свій відпочинок більше матрацним, аніж екстремальним. Хоча погодьтеся відправитися в Карпатські гори взимку – це ідея для сміливих.
Цього разу зібралася в похід у гори компанія з 5 чоловік: двоє дівчат та троє хлопців, розповідає організатор активних подій Михайло Онишків. Він радо запрошує усіх до наступних походів і закликає: мандруйте у товаристві, з яким вам приємно, не шкодуйте на це грошей, робіть шалені речі!
Михайло Онишків вже має досвід святкування нового року в горах. А все почалося три роки тому, коли він з друзями святкував новий рік на Говерлі. Маршрут був доволі цікавий: село Лазещина — полонина Головчеська — Карпатський біосферний заповідник — Говерла — старий кордон до полонини Кукул — Ворохта.
— Цей і багато інших походів ми називаємо "тренувальними", бо просто ходимо і практикуємось, тобто вчимось чомусь новому, - каже Михайло. - Вилазка була доволі класною, але й складною. Найприємнішими спогадами є звичайно спогади з першого походу (2014 р.): вільний від туристів Чорногірський хребет, знайомство біля кордонного стовпчика 9/4 з командою з Харкова, а також ми слухали на полонині Кукул у колибі румунське радіо. Все було класно і ми продовжуємо цю традицію, збираючи більше і більше людей та цікавих історій.
Мандрівка була насиченою, приємною і не особливо затратною. Адже кошти потрібні були лише на дорогу та харчування, проживання в колибі безкоштовне. Добиралися до Ворохти потягом Київ-Рахів, ціна квитка у плацкарті 95 грн. А звідти 5 годин пішки до полонини Кукул. Там і розташувалися в колибі, яку влітку використовують пастухи овець. Загалом бюджет такої подорожі на одну особу близько 600 грн.
— Хочу зауважити, що на новорічні свята було б краще забезпечувати карпатський напрямок не одним потягом, а кількома. Адже є проблема з добиранням, як на зимові, так і на травневі свята, - каже Михайло. — Але ми придбали квитки ще за місяць наперед, тому труднощів з добиранням не було.
На кукульському хребті ще було п’ять компаній, жили вони теж в колибах, їх вистачило для всіх, продовжує мандрівник. Спершу було холодно, але потім колибу прогріли і стало тепло. Там є пічка, в ній палили.
— Ми жили як справжні гуцули, - ходили по воду, кололи дрова, - каже Михайло. — До речі, готували все - від гречки з тушківкою до пасти з сиром, грибного супу та борщу.
У передноворічні дні у горах випало багато снігу, три дні він падав просто без перестанку. А вже за два дні до Нового року і після була гарна погода з хорошою видимість, тож друзі фотографували все, що можна.
До слова, у зимиві походи в гори потрібно мати теплий та надійний одяг і взуття. Тож Михайло Онишків радить брати змінне взуття на випадок якщо промочите ноги, флісовий светер, теплі штани та куртка наближені до лижних з цупкої вітронепроникної тканини. А також шапку, рукавиці, окуляри, бо в сонячну погоду білий сніг дуже сліпить очі. Не забудьте взяти змінні штани.
— Це варіант, як я називаю, для переїзду – щоб в потягу виглядати презентабельно, - каже Михайло Онишків.
Фото Павло Лотоцький
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Тернопіль Вантажники