Одні не бачать, хтось втратив око. Медики собі й далі працюють, а скалічені пацієнти шукають правду

• Продовжують боротися за відновлення зору 22 жителі Тернопільщини. Від дня, коли вони отримали ін’єкції, минув місяць, але про позитивні результати годі й говорити.
• Медики ігнорують журналістів. Натомість ми розбиралися, які препарати вводили пацієнтам і що з ними не так.

У Чортківській центральній міській лікарні 16 лютого 22 пацієнтам зробили ін’єкцію в очі. Ми маємо частину виписок хворих, із розповідей потерпілих нам відома назва препарату, який вводили. За кілька годин після процедури люди почали скаржитися на біль в очах, почервоніння та свербіж. Рекомендовані лікарями краплі не допомогли, тож вже вночі пацієнти звернулися в лікарню за допомогою.

Ніч як для пацієнтів, так і лікарів видалася складною, адже ніхто не очікував такої реакції. Цілу ніч намагалися знизити рівень болю, а вже зранку 17 лютого повезли в Тернопільську обласну клінічну лікарню. Зі слів генерального директора медзакладу Василя Бліхаря, у той же день ввечері всім поступово зробили операції, під час яких забрали запальну тканину з ока. А далі їх відправили на довготривале лікування до Чорткова.

Зараз, за інформацією рідних пацієнтів, ситуація в кожного різна. Одним трохи допомогло хірургічне втручання, інших відправляли повторно до Тернополя. А хтось вже взагалі залишився без ока.

За допомогою до журналістів звернулися троє потерпілих.

Батько залишився без ока

Одним із тих, хто 16 лютого прийшов до лікарні, аби отримати ін’єкцію для покращення зору був 54-річний Іван Якимець. Адже внаслідок цукрового діабету у нього був набряк очного дна і крововиливи. Так як чоловік працює шофером, йому важливо добре бачити.

– Мій батько вже втретє приходив в офтальмологічне відділення Чортківської лікарні, аби отримати ін’єкцію в ліве око. Раніше йому робили уколи в грудні та січні. Усе було нормально, він ніколи не скаржився на побічну реакцію чи біль. Тому ми навіть і не думали, що в лютому все так обернеться. Батько вчергове заплатив 2000 гривень і просто чекали своєї черги у коридорі 16 лютого. Я в той день була разом із ним. Але не питала, що саме мають йому вколювати. Була впевнена, що це лікарі, професіонали і вони не зашкодять своєму пацієнту, – каже донька постраждалого Христина Якимець.

Вже після введення ін’єкції пан Іван поскаржився доньці на дивні відчуття. Але ніхто навіть не здогадувався, що вже до вечора чоловік взагалі не буде бачити на ліве око. А 17 лютого опиниться на операційному столі Тернопільської обласної клінічної лікарні.

– Мій тато нічого у Чортківській лікарні не підписував. Він навіть не знав назву препарату та не бачив флакон. Після ін’єкції ми поїхали додому. Вже в обід батько скаржився на неприємні відчуття в оці. До вечора у нього вже помутніло і пекло. Лікар 16 лютого о 22.30 задзвонив до батька і почав розпитувати про самопочуття. Коли батько сказав, що погано, лікар призначив антибіотик і порекомендував зранку 17 лютого приїхати до медзакаду в Чортків. Ми зранку стояли в лікарні, і тоді нас приголомшили, що треба їхати на операцію в Тернопіль, –  розповідає пані Христина.

Після операції у Тернополі Іван Якимець мав погане самопочуття. Чоловік постійно скаржився на головний біль, в нього була нудота, а рівень цукру підвищився. Рідні били на сполох і благали медиків допомогти батькові. Натомість вже 22 лютого чоловіка виписали з лікарні і направили в Чортків.

– Ми просили лікарів Тернополя не виписувати батька, не переводити в Чортків. Ми просили львівського професора Дмитра Горячева, який оглядав пацієнтів у Чорткові, забрати до себе. Або, якщо треба, то везіть в Одесу, Київ. Ми готові були. Але постійно чули, що в інших лікарнях робитимуть те ж саме. Просто треба час на загоєння. Тато продовжував скаржитися мені на головний біль, на те, що з ока витікає рідина як гній. Щодня я дзвонила до лікаря з Чорткова і цікавилася станом батька. Мені казали, що є суттєве покращення й око збережеться. А ми вірили лікарям, –  додає донька.

Вже сьомого березня Іван Якимець повідомив доньці, що лікарі планують його виписувати додому. І в той же час вчергове поскаржився на головний біль. Пані Христину такі дії обурили і вона звернулася до завідувача офтальмологічного відділення в Чорткові з проханням – повторно відправити батька на огляд у Тернопіль.

– Почула від завідувача офтальмологічного відділення  Ігоря Ушія дуже дивні слова: «А для чого туди їхати? Ми дамо краплі і все буде добре. І я сумніваюся, що там хтось щось буде робити». Це мене дуже насторожило. Але я все ж таки добилася того, щоб восьмого березня батька направили в Тернопіль до професора Миколи Турчина. Той сказав, що око погане, треба довготривале лікування і ще не варто їхати додому. Ми з мамою наполягли, тож батька залишили в Тернопільській обласній клінічній лікарні. Вже дев’ятого березня лікарі-офтальмологи зібралися і вирішили: його треба терміново показати лікарям з Одеси. Професор Турчин домовився, щоб нас прийняли в Одесі, щоб оглянули і допомогли. За це ми йому дуже вдячні. А ось наш чортківський лікар лише компенсував квитки до Одеси. Далі ні його, ні завідувача відділення мій батько не цікавить. Вони як позбулися від нього, – каже донька постраждалого.

В Одесі родина Якимців звернулася до професорів Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова. Після чергового огляду лікарі повідомили, шансів на порятунок ока немає, адже воно згнило і треба терміново оперувати.

За час перебування в Одесі до родини жодного разу не зателефонували лікарі з Чорткова, каже Христина. Тому вона наважилася зробити перший крок і самостійно зателефонувала лікуючому лікарю з проханням – пояснити, як її батька могли довести до такого стану.

– Я дзвонила до чортківського лікаря і питала, про яке покращення ще тиждень тому він мені говорив, якщо зараз в Одесі видалили око. Вони в 54 роки зробили мого тата інвалідом. Лікар спочатку мовчав, а потім почав казати нецензурну лексику, кричати на мене. Мене це обурює, я не буду мовчати. Бо тут не говориться про якусь людяність. Я розумію, ви вже зробили ту ін’єкцію, ну то допоможіть людям. Як можна виписувати людину додому, знаючи, що в оці є гній. Як можна таке робити? І знаєте, мені неодноразово вказували на те, що лікарі в Чорткові мають великий досвід роботи, але вони перекреслили весь свій досвід цією ситуацією. Про який досвід і професіоналізм ми можемо говорити, коли вони хотіли виписати пацієнта додому з поганим оком, з оком, в якому був гній? – обурюється донька постраждалого.

Витрачають свої кошти

А ось 47-річний Орест Зрайчик, про якого ми писали неодноразово, зараз вдома. Зі слів його дружини пані Галини, чоловіка виписали з Чортківської центральної міської лікарні ще кілька тижнів тому. Адже він пройшов курс лікування і зараз залишилися лише краплі, що можна цілком використовувати в домашніх умовах.

– Позитивна динаміка в Ореста дійсно є, але це не той відсоток зору, що був до ін’єкції. На ліве око чоловік бачить кольори, людей, предмети. Може самостійно поїсти, випити чай, вийти на вулицю, пройтися стежкою. Але він не бачить, що на цій стежці можуть бути вибоїни, камінці. Також він не може повернутися на роботу, виконувати фізичну роботу вдома. Вже ось так на цілий місяць випав із життя. Я розумію, інші люди в гіршому стані, але так хочеться, щоб мій чоловік міг повноцінно бачити і повернувся до нормального життя, – каже дружина.

Лікарка Ірина Данчук, яка і призначала чоловіку лікування, обіцяла родині Зрайчик, що незабаром вони поїдуть до Києва, та всі слова Галина Зрайчик називає порожніми обіцянками, адже за кілька днів до поїзди постійно щось змінюється, а необхідні ліки родина вже купує за власний рахунок.

– Пані Ірина минулого тижня сказала, треба збиратися і їхати в понеділок до Києва, ми вже з Орестом налаштувалися, підготувалися. Бо втомилися жити в такій невідомості. А тут у неділю чортківська лікарка телефонує і каже: «Поїздка скасовується. Я консультувалася з різними лікарями, катаральщиком, і вони підтвердили, око для маніпуляцій не готове. У чоловіка ще цукровий діабет і під час заміни кришталика в організмі не повинно бути запальних процесів». Нас переконали, якщо зараз поспішати, то може статися відторгнення кришталика. Ми дуже цього боїмося, бо кожна операція дає свої наслідки на організм, – розповідає Галина Зрайчик.

Аби покращити стан правого ока, уже призначили Оресту Зрайчику чергову ін’єкцію, каже дружина. 

– Цього разу лікарка Ірина сказала придбати препарат самостійно і більше того – за свої кошти. Нам мають колоти гормон подовженої дії, аби глянути, у якому стані сітківка правого ока. Я у вівторок пішла в аптеку і купила один укол, краплі, шприц і за все віддала 630 гривень. Нам вже не дають препарати. Медик сказала так: «Мені потрібна фінансова допомога у вашому лікуванні». Хтось із лікарів зараз на лікарняному, хтось просить у потерпілих забрати заяви. Я питаю в лікарки Ореста, давайте везти його в Одесу. Вилікуємо, але вона дає мені 200% гарантії, що туди нам їхати не треба, – додає вона.

Родина Зрайчиків розуміє, аби довести справу до кінця і повернути зір чоловіку, треба немалі кошти. Враховуючи, що в родині є діти, і зараз працює лише пані Галина, назбирати їх буде вкрай важко. Тому жінка намагається стукати у всі двері.

– Я дзвонила на чотири гарячі лінії. І на урядову, і в МОЗ України, і на гарячу лінію соціальної допомоги. Також мені порадили звернутися на лінію уповноваженого з прав людини. Поки чіткої відповіді не отримала. Лікарка Ірина наче ходила на сесію Чортківської міської ради і просила, щоб жителям громади надали компенсацію. Але мій Орест не житель Чортківської громади. То що робити нам? Куди бігти? Чи мій чоловік не такий постраждалий, як інші? – обурюється пані Галина.

Також, зі слів Галини Зрайчик, лікарі постійно натякають, що в Ореста цукровий діабет і саме це значно затягує процес лікування та відновлення. Натомість жінка переконує, він 17 років жив, живе і буде жити з цією хворобою. Він бачив на два ока і просто потребував покращення зору. 

Ми б’ємося як риба об лід

Також до нас звернувся чоловік із Чортківського району, жінка якого постраждала від ін’єкції в лікарні. Зараз вона, як і Орест Зрайчик, вдома. Адже лікарі вже не бачать сенсу тримати її в медичному закладі. Вони виписали їй краплі і призначають систематичні консультації.

– Моя дружина зверталася до клініки, бо у неї глаукома. На одне око вона бачила лише на 20%. У лютому була третя ін’єкція. Раніше вона робила схожі уколи і було все добре. А зараз на праве око взагалі не бачить. Нам тільки один раз робили операцію в обласній лікарні. Коли разом всіх пацієнтів привозили 17 лютого. Потім ми перебували в Чортківській лікарні. Зараз ми з дружиною вдома. Але систематично їздимо до лікаря на огляд. Перевіряють, чи є позитивна динаміка. Але що буде далі, не знаю. Нам чітко нічого не кажуть, – каже чоловік постраждалої.

Єдине, чому радіє чоловік – поки в лікарні всі краплі, процедури та огляди безкоштовні. Також чоловік сподівається, правоохоронні органи розберуться в цій справі і винні точно будуть покарані.

– Я взагалі не знаю, як воно буде далі. Ми писали заяву і нічого не забирали. Поліція проводить розслідування. Щодо динаміки, то трохи є позитивна. Коли жінка зблизька проводить пальцями біля очей, то трохи бачить їх. Але це далеко не той рівень зору, що був до ін’єкції. А вона йшла, щоб покращити зір, а не навпаки — залишитися сліпою на одне око, – завершує розмову співрозмовник.

Лікарі тікають від журналістів?

Ми неодноразово намагалися поспілкуватися з керівництвом Чортківської центральної міської лікарні. Натомість Ростислав Шульський і надалі продовжує ігнорувати журналістів.

– Наразі триває слідство і службове розслідування. Тому від будь-яких коментарів я відмовляюся, – каже пан Ростислав.

Відмовляється з нами спілкуватися і лікарка Ореста Зрайчика пані Ірина. Спочатку лікарка стверджувала, що не може коментувати, адже не є завідувачкою відділення, а після взагалі перестала відповідати на повідомлення. Нам вдалося знайти контакти до завідувача офтальмологічного відділення Ігоря Ушія. Ми намагалися поговорити з ним, але наші дзвінки він скидає, а на повідомлення не відповідає.

Яка наразі ситуація в Чортківській лікарні, чому чотири медики надалі продовжують свою діяльність і на що можуть розраховувати постраждалі пацієнти – з такими питаннями ми звернулися і до директорки Департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОВА Ольги Ярмоленко.

– Я знаю за ситуацію, що сталася в Чорткові. Так, ситуація досить-таки серйозна. Але я не можу вам коментувати її телефоном. Ми працюємо офіційно, пишіть запит, направляйте на департамент, і ви отримаєте відповідь, – відповіла пані Ольга.

Тож ми так і зробили. 

Що відомо про препарати, які вводили людям

Тим часом наші колеги з незалежного антикорупційного видання «Наші гроші. Львів» провели розслідування і дізналися, яким же насправді препаратом зробили ін’єкції у Чортківській лікарні того злощасного 16 лютого.

Як йдеться на сайті видання «Наші гроші. Львів», усі пацієнти Чортківської лікарні і раніше мали певні проблеми із зором – у більшості діагностована діабетична ретинопатія. Це захворювання сітківки ока, коли на тлі діабету порушується кровотік у дрібних судинах, що може з часом призвести до втрати зору. Щоб призупинити цей процес, проводять так звану анти-VEGF-терапію. Жоден із постраждалих не зміг назвати журналістам назву препарату, який їм вкололи. Те саме вони кажуть і поліції – лікарі просто не говорили їм назви препарату.

Як повідомили журналістам «Наші гроші. Львів» у тернопільській поліції, слідчі вилучили для експертизи препарат із назвою «Алтузан» із діючою речовиною бевацизумаб. Використання у Чорткові препарату львів'янам, пишуть, підтвердили і тернопільські лікарі, яким довелося терміново оперувати постраждалих.

Назву цього препарату місцеві медики намагалися приховати і від пацієнтів, і від журналістів антикорупційного видання «Наші гроші. Львів». Що більше, вони свідомо вводили в оману пацієнтів, пишуть колеги, – про це свідчить виписка 62-річної Марії Сенишин, у якій з її слів тернопільські лікарі написали, що у Чорткові їй ввели в обидва ока афліберсепт – це діюча речовина сертифікованого в Україні німецького препарату «Айлія». Насправді Марії ввели «Алтузан» (бевацизумаб), і вона втратила зір на обох очах.

Що таке «Алтузан»?

За інформацією львівських колег, «Алтузан» є препаратом швейцарської компанії Roche, що виробляється лише для турецького ринку, і не сертифікований в Україні. Зрештою, навіть у Туреччині цей препарат дозволений лише для лікування деяких онкологічних захворювань, але аж ніяк не в офтальмології.

Раніше турецькі медики також використовували «Алтузан» в офтальмології за процедурою off-label, коли призначені для однієї хвороби ліки добре показують себе в лікуванні іншої. Проте після того, як відразу 36 пацієнтів у місті Кириккале у центральній Туреччині втратили зір (частині пізніше вдалося його повернути), у 2020 році тамтешнє міністерство охорони здоров’я заборонило будь-яке використання «Алтузану» в офтальмології.

Частина постраждалих у Чорткові отримувала ін’єкцію в очне яблуко не вперше. І всі стверджують, що раніше проблем після уколів не було. Дружина одного з пацієнтів Галина Зрайчик розповіла нам, що дві попередні ін’єкції її чоловікові робили препаратом під назвою «Авастин». А от останнього разу препарат змінили, втім його назву не повідомили. Донька потепілого батька Івана Якимця розповіла нам, шо медики назвали їй останній введений препарат – «Алтузан».

Діюча речовина «Авастину», як і «Алтузану» – бевацизумаб. Різниця у тому, що «Авастин» справді іноді використовують в офтальмології і в Україні, і в інших країнах, хоч і не без неприємних наслідків.

Виробником обох фактично аналогічних препаратів є швейцарська фармацевтична компанія Roche, яка позиціонує їх як ліки проти певних видів раку. Проте «Авастин» (Avastin) сертифікований у ЄС, США та Україні – на відміну від турецького аналога «Алтузан» (Altuzan) – і дозволений до використання в офтальмології за процедурою off-label.

 Журналісти з «Наші гроші. Львів» припускають, що до Чорткова «Алтузан» міг потрапити лише контрабандою, бо легально його не постачають. Втім «Алтузан» легко можна придбати в українських онлайн-аптеках.

«Значно гірше, що використаний чортківськими медиками препарат виявився контрафактом, тобто підробкою невідомого походження. Це випливає з повідомлення Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба), де з посиланням на компанію Roshe вказані ознаки підробки вилученого 16 лютого у Чорткові препарату і помилки у маркуванні», – цитуємо.

Чому медики використали «Алтузан»?

«Як не прикро, але відповідь на це питання криється, схоже, у захланності медиків. Справа в тому, що один флакон «Авастину» 400 мг/16 мл, розрахований на 28 ін’єкцій, коштує 36-38 тисяч гривень – тобто вартість однієї ін’єкції становить приблизно 1300 гривень. Натомість такий самий флакон оригінального «Алтузану» коштує 14-16 тисяч гривень і відповідно собівартість однієї ін’єкції становить менше 600 гривень. При цьому усі пацієнти чортківської лікарні платили по 2000 гривень за укол», – пишуть колеги.

Чому українські офтальмологи використовують не зовсім легальні препарати (але не «Алтузан»)

Препарат же «Авастин» досить широко застосовують як у Європі, так і у США – насамперед через нижчу вартість порівняно з офіційно призначеними для лікування дистрофії сітківки «Луцентіс» чи «Айлія». Тарас Литвин, керівник відділення оптометрії UCSF Medical Center у Сан-Франциско, переконує наших львівських колег, що вартість однієї ін’єкції приблизно 60 доларів.

– У США «Авастин» справді масово використовують і статистика виникнення побічних ефектів дуже мала, – каже американський офтальмолог у розмові з НГЛ. – Але варто розуміти, що при будь-яких ін’єкціях в око існує ризик зараження. Пацієнтів попереджають про ці ризики і про те, що препарат використовують off-label. Для уникнення зараження є кілька способів – перед процедурою пацієнту в око капають або антибіотик, або антисептичний засіб. Тому ризики справді малі, але так, вони існують.

Розслідування і далі триває

Речник обласної поліції Сергій Крета говорить, що слідство і далі триває. Препарати вилучили на експертизу.

–  Даний факт слідчі внесли в ЄРДР згідно зі статтею 140 (Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником) ККУ. Правоохоронці встановлюють, що саме спровокувало погіршення зору у людей. Наразі результатів експертизи ще немає. Її проводять у Києві, – каже він.

Від деяких рідних постраждалих ми дізналися, лікарі тиснуть на людей і натякають, аби ті забрали заяви. Ми поцікавилися у Сергія Крети, чи є вже такі, хто змінив рішення і не має претензій до лікарів.

– Немає значення, чи забрали вони заяви, чи ні. Факт задокументований, розслідування триває, – каже він.

Натомість Галина Зрайчик та Христина Якимець не готові відступати. Вони переконані, винні мають бути покарані. Адже однією ін’єкцією вони розділили життя 22 людей на «до» та «після». І якщо це просто зійде нанівець, через кілька років ця ситуація може повторитися як на Тернопільщині, так і в інших регіонах. А на столі для отримання ін’єкції може опинитися рідний будь-кого.

– Ми шукаємо адвоката, щоб він представляв наші інтереси. Розумієте, не всі готові братися за таку справу, де є медицина. Слідча нас переконує, що адвокат нам не треба. Вони самі доведуть справу до кінця, знайдуть винних. Але це такі загальні фрази. Я просто навіть уявляти не хочу, що в Ореста будуть ускладнення. Йому вкололи одразу на два ока. Тому нехай кажуть, нехай натякають, але заяву забирати не збираюся, – каже Галина Зрайчик. 

Читайте також:

Рідні пацієнтів, які втратили зір після ін'єкцій у лікарні, шукають винних. А що кажуть медики?

Безкоштовна кріоконсервація сперми: чому військовим варто зберегти свій генетичний матеріал

Які медикаменти для тернополян безкоштовні? Пояснюємо, як працює програма «Доступні ліки»

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.