Нападати люди готові набагато охочіше аніж захищати.
Це прекрасно ілюструюється при кожнісінькому мережевому скандалі, коли хтось ляпає якусь недалеку фігню чи вирішує постібатись з мовного закону. І якщо на вулиці за такий викрик його б максимум послали нафік або покрутили пальцем біля скроні, то в мережі кара в рази страшніша. Тисячі розлючених коментів і емоцій, збиваються рейтинги сторінок, блокуються сторінки і закриваються бізнеси. Начисто руйнується репутація в реальному житті. У переважній більшості покарання дуже часто перевищує за адекватністю сам злочин, але це вже нікого не обходить.
Користуючись легкістю висловлення в інтернеті, кожен вважає за необхідне прийти і копнути. Таким чином мережеві екзекуції перетворюються на масове забиття натовпом жертви, яка навіть не має змоги якось захиститись чи пояснити свої дії чи свій пост або комент. Будь-який злочинець чи правопорушник має право на захист і адекватний суд, але тільки не в інтернеті.
Дивовижно, але суд Лінча несподівано віджив і буйно розквітнув у соцмережах. Буквально за лічені години натовп ошалілих коментаторів легко лінчує чергового «негра», який посмів шось там зробити. Шо там розбиратись, от же ж він – «негр». І так всьо ясно. І так само легко розходиться, на завтра забуваючи про те, що було.
При чому ці всі баталії схожі на відомий мем з грандіозною битвою підводних човнів, де показують спокійну поверхню океану. Кафе, недалекий есемемщик якого запостив якусь провокативну фігню може спокійно собі стояти на вулиці і жодного протестувальника там не буде, і якщо стояти коло нього, то навіть не здогадаєшся, що в глибинах фейсбуку тим часом ведуться грандіозні баталії по знищенню його рейтингів.
Що я не люблю в соцмережах – тут практично взагалі нема механізмів стримування безглуздої деструкції натовпу. Якщо ти оступився – ніщо тебе не врятує. Тут ти не маєш права на помилку, бо тисячі обурених інтернет-воїнів у білих пальтах зрівняють тебе з землею.
І лише сота частина з них захистить тебе, коли ти правий і тебе атакують несправедливо.
