Затертий урбанміф стверджує, що людина використовує не більше 15% свого мозку. І хоча це просто наївна маячня, якийсь сенс у цій думці є, якщо її розвернути у трохи інший бік.
Мабуть, справді не більше 15% з того, що ми мислимо за день чи за рік є справді вартим уваги, цінним, поживним і корисним. Зерно думок, яке можна засіяти і виростити врожай вчинків чи висновків. Все решту — порожня полова, безкінечне вертіння напівосмислених думок, ідей та сенсів, які одразу забуваються. У цьому відношенні сумарний контент соцмереж дуже відображає загальну суму надуманого нами за день. 15% наших думок за день вартують лайка чи навіть сердечка, решту просто репости рецептів, малюнків ші та іншої фігні.
Так, розвинута пам'ять, уява та абстрактне мислення подарували нам вищу математику та мистецтво, але також подарували депресію і тривожні розлади. Жодна тварина не здатна пам'ятати ментальні, нефізичні травми дитинства. Жодна тварина не здатна лежати під деревом у затінку і думати "Боже, шо з нами буде завтра". А людина може. Румінація — це термін, що означає безперервне повторювання циклу одного і того ж. І трохи навіть іронічно, що румінацією називають процес відригування їжі у корови, пережовування і ковтання і процес тривожної зацикленості токсичними думками у людини з депресією, яка не може вийти з них і думає по колу одне і теж.
З цієї точки зору стає трохи зрозумілою неприхована симпатія людей західної цивілізації до релігій та духовник практик Сходу. Бо задумана до виснаження західна людина раптом відкриває для себе світ коанів і медитацій, технічна суть яких полягає у ПОЗБАВЛЕННІ від думок взагалі. А нас вчать лише думати правильно, але не думати — не вчать.
Західна людина не вміє не думати, хоч ми часто над цим піджартовуємо. Вона вміє думати якісно і розумно і думати тупо і безглуздо. Але ДУМАТИ. Постійно. Шо професор Гарварду, що водій тролейбуса крутять у своїй голові безкінечну жувачку думок. Просто різної якості та глибини.
Парадоксально, але нам варто вчитися не думати. Особливо нам, українцям, у яких навколо відбувається дуже багато всього, над цим хочеться подумати. І багато такого, про що не думати тупо анріал.
Пам'ятаєте дзенські сади Японії – красиві порожні розграбані грабельками поля камінців? Це і є ціль медитації, сад психіки без дерев думок.
Звісно, людина західної цивілізації і продукт західної філософії, яка вся про думання, не може отак просто взяти і повикорчовувати всі думки або не сіяти їх у порожні ранкові прокинуті голови. То варто хоча б трохи прополоти свої ментальні грядки, повиривати бур'яни і дати простір для росту корисним паросткам.
Подумайте про це. Але завтра вже, десь з обіду.
А сьогодні просто будьте.
