Володимир Гевко
Володимир Гевко
На сайті з 2017 року 53 дописів
УСІ дописи АВТОРА
0 коментарів

У Тернополі ніхто не знає, звідки сходить сонце, але усі знають де воно заходить. Сонце зникає над ставом, зафарбовуючи небо і воду у дивовижну палітру кольорів та відтінків. Іноді я думаю, що єдина функція та сенс існування тернопільського ставу – ефектно підсвічувати захід сонця і з цим завданням він справляється...

0 коментарів

Дуже яскраво перебування України між двома культурними парадигмами ілюструє активний герць між Святим Миколаєм та Дідом Морозом. Так, ми поволі, але неухильно мігруємо у бік західної культурної та міфологічної традиції, та вплив східної все ще залишається і він значний. І тут не все так просто, бо Дід Мороз та Снігуронька...

0 коментарів

Дуже люблю людей, котрі йдуть додому. Вони такі теплі і цілеспрямовані зі своїми торбами і смартфонами, затиснутими між вухом та плечем, що хочеться попроситись піти до них жити. З хлібами і сметанами в руках, печивом чи мандаринками, люди збігаються ввечері до своїх домівок як на симпозіум, тягнучи кожен свою частинку...

0 коментарів

Іноді мені нестерпно хочеться стати знову малим і загубитись у великому домі серед великої гамірної родини перед різдвяними приготуваннями. Так, щоб навколо всі носились зі своїми справами, а я сидів десь вгорі на драбині на горище, на верхніх щаблях і нікому не було до мене діла. Щоб можна було нипати по кухні та кімнатах,...

0 коментарів

Завжди дивуюсь коментаторам, які, палаючи праведним гнівом, прибігають в коменти із загальною тезою «як ти посмів так написати – це взагалі не збігається з моєю думкою» Будь-яка сторінка на фейсбуці – це невеличкий медіамайданчик. Маленьке радіо, яке транслює якісь тематичні повідомлення, окреслені...

0 коментарів

Сучасні інтелектуали в силу медійності перетворились на коментаторів та інтерпретаторів новин. Після будь-якої значимої події ходиш по медійних інтелектуалах читати їх коментарі з приводу. А якщо коментарів нема, то замість них обов’язково буде пост, чому вони про це не писатимуть. Мало хто вже пише якийсь узагальнюючий...

0 коментарів

Кожна людина носить у собі слоїчок, до якого складає свої жалі. Спочатку, у дитинстві, ці жалі і образи кумедні і трохи смішні, як дитячі скарби – милий дріб’язок, що не має особливої цінності. Лише виглядає барвисто і різноманітно. З часом жалі стають справжнішими, тьмяніють і набирають ваги. Перші смерті...

0 коментарів

Все життя маю величезний сантимент до розумних. Є в них якась така заспокійлива безмовна обіцянка, що все буде добре. Бо в розумних відбувається загалом усе людство. Люди, котрі системно, переконливо і упевнено знають та розуміють своє – дуже зачаровуючі. Вони – наша колективна мама, до котрої хочеться...

0 коментарів

Літо для галицьких дітей, окрім пасовиськ, ножичків, карт, вудок-закидушок, щедро пересипане червоними і чорними, соковитими і хрумкими, стиглими і ще зовсім зелепухами вишнями, черешнями, агрусом, малиною, ожиною, смородиною, полуницями і суницями. Схоплені похапцем обабіч дороги чи з'їджені від пуза - це дуже важлива...

0 коментарів

Електросамокатчикам не позаздриш, бо вони вигрібають зараз і за себе і за усіх автомобілістів, котрі сто років були недосяжними для розлючених пішоходів за своїми сталевими панцирами. А тепер зручно – он чувак на колесах і до нього рукою подати. Бий скіки хоч. З іншого боку в людей спочатку віджали вулиці, вигнавши...

keyboard_arrow_up