Зранених школою дітей віддають на реабілітацію до бабусь.
Тримісячна терапія котами, полуницею, запопадливою турботою, молоком, борщами і смаколиками.
Прогулянки між травами, геліотерапія, іпотерапія, апітерапія, запахотерапія і ще з добрий десяток терапій, котрі затягують подряпини шкільної екзистенції на ніжних шкірах дітлахів.
Секрет бабиного методу, як професійного психоаналітика, у регресії в дитинство. Вони віднімають 5 років від реального віку дитини і поводяться з ними відповідно. 15-річний підліток стає десятирічкою, а 8-річний — дошкільнятком.
— Васильку, зіч зупки трошки. На ше чайочку. Загріти? Не совайся на табуретці, бо впадеш. Чекай, я тобі виберу кісточки з м'яса.
Бабці оточують дітей безумовною любов'ю у три шари, без оглядки на виховання та іншу педагогіку.
І на малих бахурах всьо заживає як на собаці.
Бо бабця — це найміцніший бастіон беззастережної любові.
