Велика магія захована у простих речах.
Смажити картоплю, посипаючи її перцем з млинка крупного помолу і ухиляючись від броунівських бризок гарячої олії, котра вистрілює вусібіч феєрверками з нагоди майбутнього обіду. Перемикати до наступного треку складений власноруч плейлист, знаючи що далі теж буде кльово. Вкладати спати дитину, слухаючи в темряві як втишується і рівномірнішає її дихання і за цим точно знати, коли вже заснула. І ще полежати потім поруч пару хвилин, фокусуючись в моменті. Найблагородніша самотність, коли всі поснули, а ти один поміж них дивишся в стелю.
Кулінарія, музика чи книжки, неспішні мирні теревені за чаєм з кимось, хто талановитий у балачках – це як реманент ілюзіоніста, з допомогою якого ми створюємо магію простих речей. Дістаємо кроликів і випускаємо голубів. Сиплемо картами, перетворюючи на тузів тих, котрі ще недавно були шістками та сімками.
В житті важливо вміти зосереджуватись на тих сценах, котрі перед нами і не відволікатись на інші. Наче перед багатоквартирним будинком – вибрати собі якесь одне вікно і зосереджено дивитись у нього, не блукаючи поглядом по віконних околицях. І якщо довго вдивлятись – магія проявиться.
Ми багато ресурсів і часу тратимо на мистецтво зачаровування когось і невдячну працю зачаровування кимось. Хоча найчистіший і найперспективніший напрям – вишукувати щось незвичайне в буденному для себе і себе у ньому. Створювати собі фльор таємничих фокусів і німіти від захоплення.
Мистецтво зачаровувати себе.
