Якщо раніше жінки з чоловіками крутили романи, то тепер жанрово взаємодія між ними здрібніла.
Великі романи, як і, зрештою, у сучасній літературі, трапляються все рідше і рідше. Звичним стало закрутити з кимось повість чи збірку оповідань. Або й навіть есей через вихідні.
Нема більше оцього, знаєте, масштабного закрою сюжету, розгортання дії і розвитку персонажів. Майже пропав катарсис. Епічності більше не зустріти. Стосунки стали здебільшого кишенькового формату і у м’якій палітурці. Легке чтиво.
Нема більше беззастережного пірнання з головою в людину і вичитування її до останньої сторінки.
Люди більше не мають часу і натхнення зосереджуватись на стосунках і генерувати спільні світи. Оці вражаюче деталізовані світи зі спільними мемами, жартиками, термінологією, фактажем та історіями - вони зникають. Коли для всіх уламок стіни це просто уламок стіни, а для вас це огого, ціла історія.
І за браком нових романів залишається лише спускатись у дрібніший жанр.
Або перечитувати старі.