Кожен стикався з державними організаціями, і у багатьох виникає бажання прибити чиновників та клерків. Отримати довідку, здати документи, почути консультацію - все це часто нагадує сім кіл пекла з кілометровими чергами, панянками з зарозумілим виглядом, які культурно відфутболюють на інший поверх. Журналістам з цими „милими” людьми часто доводиться стикатися. Бюрократичні "приколи" дрібні, але якщо їх багато, то нервову систему підкошують добре. Приміром, згідно з законом, журналіст може надіслати інформаційний запит на електронну скриньку. Такі скриньки мають бути сворені в усіх держустановах.
«Куди-куди?» - буває, перепитують працівники. - Ні, в нас немає такого... факса також нема.
І це в ХХІ столітті!
«В канцелярію несіть», - чуєш у бюрократичних установах, коли приходиш із запитом.
Йдеш у канцелярію, але...
«Ні, ні, то не нам, йдіть у відділ документообігу».
Але і там облом.
«Чого ви сюди принесли? В канцелярію здавайте! Не беруть? Ну то, може, в бугалтерію чи в приймальню попробуйте».
Ось так з бідою і знаходиш потрібну локацію. Але ж там часто працюють "вповноважені" тьоті з файною мандлуляцією, які, можливо, й похорон Сталіна пам'ятають.
«А шо то ви мені даєте таке? Нє, я не буду брати. Ну і шо, шо то запит, а ви журналіст...».
Тоді доводиться шукати керівника, роз'яснювати усім закон і переконувати, аби були чемними. Не менше жартів - і в самих документах-відповідях. Приміром, там, де вказують виконавця відповіді, пишуть і його контакти нього, аби можна було з'ясувати потрібну інформацію в разі потреби. Так от, на одному з таких поважних документів був вказаний номер дитячого садочка. Хоча, судячи з відповіді, там документ і клепали.
Шановні чиновники, розвивайтесь, читайте законодавчу базу, змінюйте себе, свої структури та ставлення до роботи! Адже на ваше місце є багато молодих та перспективних людей, які готові з посмішкою, а головне правильно виконувати ваші функції.
