6 000 гривень за концерт: малий переселенець з Херсонщини грає на скрипці, аби допомогти ЗСУ

• Знайомтеся, це Василько з південної Херсонщини. Йому лише сім, проте він знає, як це через війну залишитися без домівки та їхати сотні кілометрів задля порятунку життя.
• З лютого 2022 року хлопчина разом з родиною – переселенці на Тернопільщині. Тут вони живуть та волонтерять.
• Про перші зібрані кошти, виступи для поранених та здійснення мрії – читайте у матеріалі.

З Васильком журналісти «20 хвилин» познайомилися 23 грудня у місцевому торгово-розважальному центрі. Саме у той день семирічний хлопець, вбраний у вишиту сорочку, грав на скрипці українські пісні. Це був сольний благодійний концерт на підтримку 35-ї окремої бригади морської піхоти.

Відео, на якому грає малий хлопчина, ми опублікували у соціальних мережах. І вже за кілька годин воно розлетілося різними пабліками, а також набрало тисячі переглядів, репостів та коментарів.

Українці та навіть іноземці пишуть маленькому переселенцю слова підтримки та подяки. Вони пишаються, що у такому віці він розуміє, наскільки важливо та необхідно робити добрі справи.

Лічені хвилини на порятунок дітей

До повномасштабного вторгнення родина Василька проживала в селі на Херсонщині. Батько – священник, а мати виховувала трьох дітей. Музикант Василько у родині найстарший, також має брата та зовсім маленьку сестричку.

Для батьків головне – безпека та щасливе життя малечі. Тож, як тільки у новинах почали повідомляти про можливі наступи зі сторони росії, отець Дмитро разом із дружиною Зореславою зібрали тривожні валізки, мали запаси палива для авто, а також свічок та їжі на три місяці. 

— Наша область межує з Кримом, який анексували ще у 2014 році. Тому здогадувалися, що Херсонщині перепаде, якщо почнеться вторгнення. Але ми не очікували, що росіяни так швидко захоплюватимуть території, і на всі збори дітей та виїзд матимемо лише кілька хвилин. Ми з дружиною домовилися, що я вивезу її та дітей, а сам повернуся додому. О 08.00 ми виїхали, а вже о 09.00 російська авіація працювала біля нашого села, розбивала цілі колони. Враховуючи миттєву окупацію, повернутися додому так і не вдалося, — розповідає батько Василька.

Родина цілеспрямовано вирушила на Тернопільщину, адже саме тут є рідні дружини. Вони з радістю прийняли їх, допомогли оговтатися та надали все необхідне для життя. Частина доріг були перекриті, тож подекуди доводилося пересуватися полями. До Тернополя їхали майже без зупинок 24 години, що дуже складно з трьома малими дітьми. Зі слів отця Дмитра, малечі пояснювали, дорога вимушена.

— З дітьми говоримо дорослою мовою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то шестирічному та чотирирічному синам пояснили, що напали росіяни. Що вони прийшли вбивати наших людей. В окупації залишився наш собака і за певних обставин він загинув. То це – велика трагедія для дітей, вони постійно його згадують, згадують наш дім, свої кімнати, іграшки, подвір’я. Ми плачемо разом з ними, але потім закликаємо дітей не сумувати, а допомагати армії, волонтерити, робити щось, що допоможе звільнити наші землі від ворога, — наголошує батько.

Музикою проти війни

Грати на скрипці Василько почав вже у Тернополі. Вдалося знайти для нього гарного вчителя, який постійно підтримує хлопчика, допомагає йому опановувати все складніші музичні композиції та навіть разом вже перемагали на обласному конкурсі. За понад рік навчання переселенець грає на скрипці десятки патріотичних пісень та колядок.

— Василько талановитий хлопчик, у нього гарно виходить грати на скрипці. Ми йому завжди кажемо, що задля результату треба добре попрацювати, потренуватися, докласти неабияких зусиль. Він дослухається і щоразу намагається зіграти якомога краще, вивчає якомога більше нових композицій. Намагання сина оцінює і викладач. Тому запропонував Васильку влаштувати ось такий сольний концерт на підтримку армії. Це було хвилююче для сина, але він погодився, — розповідають в родині.

23 грудня у торгово-розважальному центрі був перший благодійний концерт хлопчика. На плакаті маленький Василь вказав, збирає на те, що в нього вкрали москалі. А ось 50% від зібраної суми передасть на потреби 35-тої окремої бригади морської піхоти – на тепловізор. Саме ця бригада наразі виборює кожен сантиметр на Херсонщині.

— Василь безперервно грав дві години. Це було непросто для нього, але він максимально викладався, бо знав, що кошти потрібні для армії. Нам було приємно, коли люди зупинялися, знімали на відео, дякували, підтримували. Загалом пожертвували 6000 гривень, з яких 3000 гривень – віддав на потреби військових, а іншу частину – відклав на купівлю шведської стінки, — кажуть в родині. — Ми знайшли тепловізор за 40 тисяч гривень, збирали разом з іншими волонтерами. 3000 гривень від Василька були доречними і допомогли закрити збір. 28 грудня ми вже замовили обладнання. Він дуже радіє, що долучився, що допоміг.

А на Різдво Христове Василько зіграв українські пісні для поранених бійців у місцевій лікарні. Він подякував хлопцям за захист, мужність, побажав їм скорішого одужання та миру.

— Ми приходили до відділень і питали у медиків, чи можна заколядувати. Заходили в палати до бійців, дякували їм і після син вже починав грати. Виконував українські колядки, патріотичні пісні. Завжди завершував твором «Ой, у лузі червона калина», а також Державним Гімном України. Деякі бійці підспівували, деякі не могли стримати сліз. Емоції були різні не лише у військових, а й лікарів, — наголошує батько хлопчика.

Родина продовжує допомагати наших захисникам. Разом з іншими волонтерами вони збирають кошти та закуповують обладнання для армії. А також моляться та вірять, Україна обов’язково переможе у цій страшній війні.

Читайте також:

Я хочу дарувати людям щастя: переселенка з окупованої Херсонщини розвиває майстерню шоколаду

В нас стріляли, але ми вижили… Історія переселенців з Херсонщини, які знайшли прихисток у Тернополі

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.