Вона незряча та носить під серцем дитину. У Тернополі одружилися переселенці з Краматорська

Вона незряча та носить під серцем дитину. У Тернополі одружилися переселенці з Краматорська
  • Втратили дитину, власний будинок, але – не віру у світле майбутнє. Знайомтесь, це переселенці з Краматорська (Донецька область) Віталій та Дар’я. 
  • З липня подружжя перебуває у Тернополі, а прихистком для них стала місцева церква. Саме небайдужі тернополяни подбали про житло, харчування для пари. А також намагаються допомогти з лікуванням для Дар’ї. Зворушливу історію читайте у нашому матеріалі.

Не було сили терпіти

До липня пара проживала у Краматорську, де зараз і далі постійно точаться військові дії. Засинали та прокидалися закохані під звуки сирен та вибухів. Зі слів голови родини Віталія, знаходитись під обстрілами більше не було сил. Також чоловік переймався за жінку, адже вона має першу групу інвалідності по зору.

– У нашому місті дуже страшно. Постійні як не сирени, так постріли, вибухи. Ми ще жили в такому районі поряд з лікарнею. А окупанти ж якраз в такі цивільні будівлі і стріляють. Скільки вже зруйновано шкіл, садочків, лікарень. Навкруги все розбомбили. Ми дуже боялись, що в один момент ця ракета прилетить у наш будинок і що тоді буде? Нічого доброго. Тоді вирішили, що попри страх треба виїхати, – каже він. 

Відео дня

Спочатку Дніпро, а потім вже Тернопіль прихистили переселенців. Зі слів Дар’ї, вони дуже хотіли одружитись, тож це стало однією з причин виїзду.

– Ми разом вже два роки. Ніколи надовго не розлучались. Все робили і намагаємось робити разом. Віталій став моїм промінчиком у житті, підтримує у всьому мене.  Думали, ще раніше одружитись, але спочатку померла мама, а потім ця війна. Зараз розуміємо, що треба брати і робити, – каже вона. 

Попри те, що багато років Дар’я і Віталій жили в одному будинку, познайомились вони випадково у дворі, коли чоловік викидав сміття. Зі слів чоловіка, дуже вдячний, що в той сонячний день вирішив навести лад в квартирі. 

– Моя Дар’я жила у другому під’їзді, а я в п’ятому. У той день я вирішив зробити повне прибирання вдома: прання, миття підлоги, пилесосив. Потім вийшов витрусити мішечок з-під пилесосу і дивлюсь, сидить така гарна дівчина з моїм знайомим. Я підійшов, познайомився і просто як щось прилетіло у серце. Тоді зрозумів, подобається мені і обов’язково буде зі мною. Ось так спілкувались, – гуляли і залишились разом назавжди, - каже Віталій.

Підтримкою для родини переселенців стала Християнська Євангельська церква, а також сестра Клара з благодійного фонду «Карітас». Тут вони отримують їжу, засоби гігієни, а також іншу необхідну допомогу.

Бажання бачити 

Вісім років переселенка Дар’я живе майже у суцільній темряві. Думки щодо того дня у родини різняться, адже вона втратила не лише зір, а й дитину від першого шлюбу. Проте пара переконана, головне, - що з лікарні Дар’я вийшла живою.

– Я була на восьмому місяці вагітності і мені стало погано. Лікарі зробили мені наркоз і кесарів розтин. Після цього я ще три дні була на межі життя та смерті, а коли прокинулась, то зрозуміла – нічого не бачу. А ще ноги були такими важкими, ходити майже не могла. Тоді мама мене знову вчила ходити, допомагала, – розповідає переселенка. 

Спроби відновити зір за допомогою українських лікарів робили неодноразово, але бажаного результату не було. Та Віталій переконаний, його дружина зможе ще раз побачити цей світ.

– Коли я вийшла з лікарні після кесаревого розтину, де також проходила реабілітацію, то зір трохи відновлювався. Я могла самостійно викинути сміття, дійти до зупинки громадського транспорту. Боковим зором бачила номер автобусу, навіть в карти могла з братом інколи пограти, надрукувати щось на комп’ютерів. Тоді лікарі сказали, що зір на одному оці 0,04%. Але ж він був. Потім десь чотири роки мене мама лікувала медикаментами, що призначили невропатологи, але жодних змін не було. Навіть відбулось погіршення і  зараз я можу розгледіти тільки спалахи, а також орієнтуватися, чи ввімкнене світло в кімнаті, – додає жінка.

Щасливий момент у воєнних буднях 

Тернопіль - знакове місто для пари з Краматорська, адже тут вони не лише знайшли підтримку від небайдужих жителів, а й дізнались про довгоочікуване поповнення в родині. Здогадки про вагітність підтвердилися півтора тижні тому. Пан Віталій каже, той день пам’ятає як сьогодні, адже дуже хотіли мати немовля. 

– Я пам’ятаю, як Дар’я неодноразово казала моїй сестрі, що у неї затримка. Тоді сестра порадила просто зробити тест і вже на 100% знати чи вагітна моя дружина, чи ні. Все так і зробили, а наступного ранку Дар’я дала мені той тест і каже: «Дивись, ну що там?» У мене тремтіли руки, я нічого не міг зрозуміти. А потім підійшов наш знайомий з церкви Володимир, глянув і почав вітати. Я був на сьомому небі від щастя. Підбіг до дружини, підняв на руки і почав кричати: «Вітаю, кохана», - розповідає він. 

Не менш раділа і Дар’я. Враховуючи те, що першу дитину вона втратила ще вісім років тому, ця дитина стане стимулом для неї жити далі, лікуватись і мріяти про щасливе майбутнє. 

На лікування за кордон 

За підказкою небайдужих тернополян подружня пара звернулась до благодійного фонду «Карітас» по гуманітарну допомогу. У фонді вони потрапили під супровід кейс-менеджера австрійського проєкту #NIN

– Це класний проєкт від нашої команди. У рамках його переселенці можуть отримати не лише гуманітарну допомогу, а й юридичну, психологічну. Також у нас працює кризовий консультант та кейс-менеджер. Це повний супровід людини і допомога у вирішенні тих чи інших питань. Це може бути як оформлення довідок, соціальних виплат. Тобто, допомагають у всьому, – розповідає комунікаційниця благодійного фонду Ірина Дригуш

За підтримки інших партнерів Віталій та Дар'я отримали можливість виїхати на три місяці до Відня, де Дар'ї спробують повністю чи частково відновити зір. 

– Наразі триває процес налагодження контактів з клініками та лікарями, де Дар’я змогла б отримати допомогу. Також юристка Ірина Черняк проконсультувала подружжя щодо умов перетину кордону для чоловіка, враховуючи нові правила. І звичайно ж, необхідний для цього документальний супровід, аби все було згідно з законом, — додають у благодійному фонді «Карітас».

Пара вірить, що ця поїзд зможе допомогти Дар’ї побороти недуг і зовсім скоро вона зможе знову побачити світ та дитину, яка незабаром з’явиться у них.

– Наразі ми ще не знаємо точно, як відбуватиметься лікування. Можливо це буде операція за участі невропатолога, можливо за допомогою медикаментів. Але ми їдемо у санаторій для людей з проблемами зору, цей заклад повністю оснащений необхідними речами для людей з інвалідністю. Треба робити обстеження і вже там лікарі вирішать. Думаю, там моїй дружині допоможуть. В іноземних лікарнях гарні, досвідчені лікарі. Ми сподіваємося на їх професіоналізм, - додає Віталій.

Після лікування подружжя планує жити у Тернополі. Питання щодо повернення до рідного Краматорська - питання відкрите, адже все залежатиме від безпекової ситуації як в місті, так і країни цілому. 

Такі історії незламності і кохання - є прикладом для багатьох українців. Пара вчергове доводить, що втративши все через війну, головне - зберегти один одного, а також вірити, що Україна переможе і наші діти будуть жити у свободі, радості, любові. 

Читайте також:

Очно чи дистанційно? Як будуть навчатися та чи є укриття в тернопільських університетах

Чи реально скласти тест для випускників без підготовки: журналістки «20 хвилин» перевірили (ЕКСПЕРИМЕНТ)
Ярмарок на підтримку ЗСУ: коли та як долучитись до заходу

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (18)
  • Bohdana Huska

    Божої опіки вам
  • Оксана Кравець

    Господи спаси і оздорови цю жіночку дай іі народити здорову дитинку
  • Леся Ковальчук

    Господи спаси і оздорови цю жінку.
  • Наталя Мартинів

    Всього доброго вам

keyboard_arrow_up