13 захисників отримали звання «Почесний громадянин міста Тернополя»: що відомо про загиблих

• На 39-й сесії міської ради прийняли рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Тернополя» посмертно ще 13 військовослужбовцям.
• У цьому списку не всі імена полеглих захисників, представлені дані лише тих, чиї імена озвучили в міській раді.

Звання почесних громадян міста присвоїли посмертно родинам 13 захисникам за вагомий особистий внесок у становленні української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Перелік захисників опублікували на офіційному сайті Тернопільської міської ради.

Ми маємо пам’ятати тих, хто віддав за наш спокій та незалежність своє життя. Тому журналісти «20 хвилин» зібрали інформацію про загиблих захисників з різних ресурсів. Ми промоніторили міську раду, сторінки рідних та близьких у соціальних мережах, сайти навчальних закладів та Офіційне інтернет-представництво Президента України.

Також ми намагалися знайти якомога більше світлин захисників. Проте не всі з них вели соціальні мережі, а рідні інколи просто виставляють дописи зі свічками, не публікуючи фото чи відео із загиблими…

Андрій Ярославович Вовк

Тернополянин народився сьомого грудня 1973 року. Він був солдатом та боронив нашу країну від російських загарбників. Та 17 квітня 2024 року під час виконання чергового завдання на Донеччині загинув. На момент смерті чоловікові було лише 50 років.

Петро Володимирович Воробець

Народився у Тернополі другого жовтня 1977 року, а також виріс тут. Зі слів знайомих та рідних, Петро був справжнім патріотом своєї країни, найбільше любив свою родину та завжди був готовий прийти на допомогу знайомим, друзям.

На фронті чоловік був молодшим сержантом. Загинув четвертого травня 2024 року на Запорізькому напрямку. Помер після влучання ворожого дрону в автівку, де перебував з побратимами. У Василя залишилася дружина Ольга, мама та троє неповнолітніх дітей – двоє синів (Назар, Роман), донька Поліна.

Олег Миколайович Єрмошин

48-річного тернополянина Олега Єрмошина призвали на службу 28 лютого 2022 року. З побратимами захищав Україну на Запорізькому напрямку. Зі слів дружини, Олег Єрмошин був старшим сапером другого інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А 7100.

Був нагороджений нагрудними медалями. Від початку до кінця перебував в зоні бойових дій. Тернополянин загинув четвертого травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Левадне, що у Запорізькій області.

Підтримати петицію можна за посиланням. 

Андрій Володимирович Загрейчук

Захищаючи Україну від московської навали, віддав своє життя заради свободи та незалежності українського народу Андрій Загрейчук. На момент загибелі йому було 43 роки. Солдат мужньо боровся за Батьківщину, проте його душа увійшла у вічність у Донецькій області.

Олександр Владиславович Замараєв

Восьмого травня на фронті віддав своє життя захисник Замараєв Олександр Владиславович. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. На момент смерті чоловікові було лише 40 років.

Євгеній Олегович Мещеряков

Мужньо захищаючи Україну від московської агресії, загинув захисник Євгеній Олегович Мещеряков. Він був молодшим лейтенантом. Життя воїна обірвалося четвертого травня під час виконання бойового завдання в Запорізькій області. Тепер йому назавжди 32 роки.

Володимир Миколайович Михальчук

До повномасштабного вторгнення Володимир проживав у Тернопільській міській територіальній громаді. Був солдатом і захищав Україну від російського ворога на Донецькому напрямку, де постійно тривають важкі бої. 26 квітня відправився на чергове бойове завдання, де і загинув внаслідок ворожого обстрілу. На момент смерті Володимиру Миколайовичу було лише 50 років.

Микола Васильович Микитюк

Микола Микитюк вступив до лав Сил спеціальних операцій після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Він був старшим солдатом, бійцем Сил спеціальних операцій. Обрав собі позивний на честь сина – «Макар».

Зі слів побратимів, на Миколу завжди можна було покластися в будь-якій ситуації, завжди підтримував, був готовий брати на себе відповідальність і сміливо йти в бій, яке б завдання не стояло перед ним. Був кавалером ордена «За мужність» III ступеня.

Загинув першого червня у Харківській області. У захисника залишилася дружина та двох дітей.

Віктор Олександрович Мовчан

Захисник був сиротою. З раннього дитинства він жив у Коропецькому інтернаті. Вихователі та однолітки стали йому родинною. Рідну Україну захищав на Донецькому напрямку. Його життя обірвалося 24 травня. На момент загибелі захиснику було 45 років.

Андрій Володимирович Мозіль

Боєць народився у Тернополі. Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі №19, а згодом у технічному коледжі. Загинув 10 квітня 2023 року в селі Роздолівка, що на Донеччині. А ось поховали захисника у Байківцях, де пройшли його дитячі роки. Цього року, 24 вересня, Андрію виповнився б 31 рік. У травні на фасаді багатоквартирного житлового будинку на вулиці Київській, 18 відкрили меморіальну таблицю захиснику.

Євген Петрович Сиротюк

Боєць проживав у селищі Великі Бірки. Під час повномасштабного вторгнення став на захист України. Разом з побратимами давали відсіч ворогу на Харківщині, де щодня тривають запеклі бої за наші території. Життя солдата спеціального призначення обірвалося 14 травня 2024 року.

Сергій Михайлович Страхоцький

Сергій Страхоцький народився 19 березня 1991 року. Як розповідають близькі захисника, він був волонтером і людиною доброї волі. Після повномасштабного вторгнення у 2022 році вступив добровольцем у лави оборонців Збройних Сил України на захист Тернополя та України. Сергій був старшим солдатом. Нагороджений відзнакою Тернопільської обласної ради.

Брав участь в обороні Бахмута в січні-березні 2023 року. Під час боїв в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області захисникам вдалося зупинити наступ ворога, але під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій Сергій отримав важке множинне поранення. З березня 2023 року Сергій за підтримки дружини і близьких відважно боровся за своє життя, але внаслідок ускладнень від поранень 9 травня 2024 року серце воїна зупинилось.

В’ячеслав Іванович Фіялка

Був солдатом та разом з побратимами боронив українські землі від російських загарбників на Харківському напрямку. Загинув на фронті третього червня 2024 року під час виконання бойових завдань. За кілька місяців В’ячеславу мало б виповнитися 50 років.

Читайте також:

Що відомо про 49 захисників, яким присвоїли звання «Почесний громадянин міста Тернополя»

«Вони навіки у наших серцях»: у Тернополі посмертно нагородили військових (РЕПОРТАЖ)

«Молилися, аби повернувся живим»: на Тернопільщині діти дочекалися тата з російського полону

Як «Іспанець» з Тернополя воює в Роботиному

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.