«Молилися, аби повернувся живим»: на Тернопільщині діти дочекалися тата з російського полону

• «Так-так, ти вже вдома! Я кохаю тебе! Нарешті тебе обміняли» — кричала у слухавку Леся Замороз, коли почула голос чоловіка за майже два роки полону.
• Жителя села Присівці Ігоря Замороза обміняли восьмого лютого разом з 99 іншими захисниками.
• Родина вже чекає свого батька та чоловіка вдома.

Частину свого життя 35-річний Ігор Замороз присвятив військовій службі. Спочатку звичайний призовник, потім працевлаштування у поліції, військкоматі та захист України в зоні антитерористичної операції.

Не залишився осторонь і коли росія розпочала повномасштабне вторгнення. Зі слів дружини Лесі, 25 лютого чоловік добровільно пішов до військкомату, а далі його відправили на Схід України.

Хоча б почути його голос…

Ігор Замороз був старшим солдатом 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Разом з побратимами вони захищали Україну та відвойовували нашу землю на Луганському напрямку.

— У чоловіка чималий бойовий досвід, тож всидіти вдома він не міг. Час від часу Ігор дзвонив з передової, я постійно його підтримувала. Востаннє говорили з ним 19 червня 2022 року, а потім додзвонитися я не змогла. Тоді зрозуміла, що з ним щось сталося, — розповідає Леся Замороз.

Жінка захисника шукала всі можливі варіанти, аби отримати бодай якусь інформацію про його місцеперебування. Зі слів пані Лесі, довелося навіть підписатися на російські канали та відстежувати пропагандистські відео.

— 24 червня 2022 року під час перегляду ворожого відео побачила свого чоловіка. Про це повідомила у всі Міжнародні організації, дзвонила на гарячу лінію та писала листи до представників влади. Але відео замало....Щоб подати людину на обмін, треба офіційне підтвердження від росіян. Та ворог не поспішав надавати будь-яку інформацію про мого чоловіка, — розповідає пані Леся. — Перші підтвердження ми отримали влітку 2023 року від Міжнародного комітету Червоного Хреста, а від ООН – наприкінці 2023 року.

Ігор та Леся мають двоє діточок: десятирічну доньку і восьмирічного сина. Жінка зізнається, вони постійно запитували про тата, тож за два тижні після його зникнення, довелося розповісти їм про все.

— Пояснила, що тато не може до них дзвонити, бо його утримають російські солдати. Але одразу зазначила, що його обов’язково повернуть додому разом з іншими захисниками. Ми домовилися з дітками молитися щовечора, просити Бога, щоб він вберіг нашого тата. Вони дослухалися, бо дуже хотіли, аби батько був поруч, аби він вижив, — згадує дружина захисника.

Загалом Ігор Замороз перебував у ворожому полоні рік та вісім місяців.

Чекаємо вдома... 

Майже два роки родина моніторила обміни. Переглядали списки, світлини звільнених. Зі слів пані Лесі, кожен обмін – ніж у серце, коли знаєш, що твій чоловік залишається під гнітом ворога.

Диво сталося восьмого лютого 2024 року. Цей день Леся Замороз та двоє дітей запам’ятають назавжди, адже вперше за понад рік вони почули голос рідної людини.

— Читала, що наче має бути обмін восьмого лютого, але не моніторила ситуацію, не шукала списки. Розуміла, якщо обміняють, то буде повідомлення. І яка ж я була щаслива, коли отримала сповіщення від Координаційного штабу, від СБУ, — каже пані Леся. — Я почала кричати з кухні та прибігли діти. Вони постійно мене запитували: «Мама, а це правда, невже його звільнили з полону?» Ми всі дуже щасливі, що він нарешті в Україні.

За пів години після звільнення до жінки задзвонив невідомий номер. Навіть не запитавши, хто телефонує, вона почала кричати: «Я кохаю тебе! Я знаю, що тебе обміняли». Зі слів дружини Ігоря, вона відчула, що це телефонує саме її чоловік.

Наразі звільнений з полону захисник проходить медичне обстеження і за першої ж можливості дзвонить додому, аби наговоритися з рідними.

— Ігор мені сказав, що травм не має, але через погані умови та харчування в полоні, з’явилися певні проблеми зі здоров’ям. Також було різка втрата ваги з 78 до майже 55 кілограмів. Та зараз поступово відновлюється, — наголошує дружина захисника. — У полоні постійно був моральний тиск. Хлопців переконували, що України вже не існує, що дружини та діти їх не чекають. Перші чотири місяці їх навіть не виводили на вулицю. Сонце вони бачили тільки через вікно. Умови також були жахливими. Але ми радіємо, що це пекло закінчилося, що чоловік на рідній землі.

Наостанок Леся Замороз розповіла, що незабаром чоловіка мають відпустити з лікарні додому і вони зможуть обійняти свого захисника. А ось восьмирічний син вже мріє, що батько нарешті забиратиме його зі школи.

Читайте також:

З російського полону повернули військового медика з Чортківщини

Повернувся майже через два роки з російського полону: у Тернополі діти чекають батька

Звільніть вже бранців: родини військовополонених вийшли на акцію

«Зробив подарунок на 14-річчя донечки»: з полону повернувся захисник Віталій Дичук

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.