Як це жити — з чужою ниркою? 20-річний Ігор розповів, що змінилося після пересадки органу

• "Мені тепер навіть незвично без гемодіалізу, на який їздив тричі на тиждень впродовж двох років". З посмішкою розповідає Ігор Собчук з містечка Шумськ на Тернопільщині.
•  Операцію із пересадки нирки хлопцеві провели у січні 2021-го року. Як це  — жити із новим органом та приймати ліки впродовж решти життя і чи знає хлопець, хто був його донором. Історію читайте нижче.

Він упродовж кількох років по копійці збирав кошти на дорогу до Мінська в Білорусі, який мав відвідувати кожні три місяці, щоб поновитись у черзі на донорський орган. А ще тричі на тиждень по кілька годин був змушений проходити процедуру гемодіалізу, або очищення крові. І зрештою дочекався омріяної... нирки. 

Про операцію ми розповідали в матеріалі "Я майже живчик..." 20-річний Ігор з Шумська розповів, як йому пересадили нирку" 

А до того кілька разів ми разом з Ігорем звертались до вас, читачі "20 хвилин", з проханням допомогти хлопцеві грошима і молитвою... Бо були моменти, коли здавалось, що виходу із ситуації немає. 

Хворобу діагностували в 3 роки

— Хворобу діагностували, коли мені було три роки. Але до свого 16-ліття я почувався добре. Нирки  почали відмовляти, коли мені виповнилось 16. Цілий рік я лікувався у  клініці “Охматдит” у Києві, місяць лежав у реанімації, — розповідав Ігор Собчук. — У 18 мене відправили на гемодіаліз за місцем проживання. Найближче відділення було у Кременецькій райлікарні. Їздити туди треба було три рази на тиждень. Прямого автобуса з мого села до Кременця не було. Доводилось їхати через Шумськ. Це приблизно 50 кілометрів в одну сторону.

Тричі на тиждень у тернопільській клініці Ігор проходив гемодіаліз — штучне очищення крові. З вільних джерел в мережі дізнаємось про те, що під час цієї процедури кров відбирається з судини і пропускається через синтетичний фільтр. 

 — Зазвичай болю під час процедури не було, але коли підключають до апарату гемодіалізу, встромляють дві голки у вену, і відчуття не самі приємні. За чотири години на діаліз тиск може піднятися і так само різко впасти, можливі судоми м'язів. У мене це доволі часто було, голова боліла, було важко дихати,  — каже хлопець. 

Крім того, після тривалого часу на діалізі, зупиняється ріст організму, у хлопця почались проблеми з ногами та кістками.

Чому оперували за кордоном? 

Нині в Україні практично не проводять операцій з трансплантації органів, тому Ігор звернувся за допомогою у білоруську клініку. У Міністерстві охорони здоров’я України є програма лікування важкохворих за кордоном

Детальніше про трансплантологію в Україні ми говорили із професором Олександром Суслою в інтерв`ю "Скільки тернополян чекають на нові органи та як їх отримати. А ви готові стати донором після смерті?"

Ще три роки тому держава виділила кошти на операцію, але донора знайти було не так легко.

 — Кожні три місяці я долав майже тисячу кілометрів в Мінськ, щоб поновити чергу на донора, — каже хлопець.  —  Мені сказали, що донора потрібно чекати приблизно 14 місяців. Вони минули вже понад пів року тому, а інформації все ще було. Я вже думав, що ніколи не дочекаюсь цього дня.

Крім того, карантинні обмеження через пандемію не дозволяли поїхати в Білорусь, щоб поновити документи на пересадку. 

Оперували 4 години

Важливий дзвінок з повідомленням, що для Ігоря з'явився донор в Мінську, він отримав під вечір 21 січня.  Але для того, щоб потрапити в Білорусь, потрібен ПЛР-тест. Цілодобова лабораторія є лише у Києві, але тут на шляху Ігоря зустрілись добрі люди, які допомогли зробити потрібний аналіз навіть вночі. А до кордону Ігоря суповоджувала поліція з сиренами, бо часу було обмаль.

Оперували Ігоря понад 4 години. А вже за кілька годин хлопець написав людям, які йому допомагали: "Я майже живчик". 

—  Я в порядку. Нирка працює, але ще не повністю.  Сили є вже набагато більше, ніж до операції.  Шрами болять, звісно. Там 30 швів, — писав Ігор нашим журналістам.

Ось тут моя нирочка, підписує фото хлопець. День, коли йому зробили операцію називає другим днем народження.

Хто став донором для Ігоря, сам він не знає. Відповідно до законодавства, розголошувати таку інформацію не можна. Хоча сам він запитував про це. Каже, що було б цікаво дізнатись.

— Це все вийшло лише тому, що я ніколи не здавався, і ось результат,  — каже хлопець. — Щиро дякую кожному, хто підтримував мене коштами чи молитвою впродовж цього часу. Велика вдячність читачам "20 хвилин", які допомагали мені. Я маю шанс на щасливе майбутнє лише завдяки вам.

Мам, ти подарувала життя двічі

Вже близько місяця Ігор працює в одному з тернопільських закладів харчування. До операції він не мав змоги влаштуватись на роботу, бо гемодіаліз забирав багато часу, і самопочуття не дозволяло працювати.

— Це таке щастя — ходити на роботу та жити звичайним життям. Набагато краще почуваюсь ніж "на діалізі". Я досі не вірю, що це все позаду. Три місяці було дещо незвичне відчуття, коли не потрібно більше ходити на діаліз, але тепер організм запрацював нормально. Хоча деякі проблеми ще є. Постійно здаю аналізи, зараз потрібно змінювати лікування, бо вони дещо погіршились.

Найперше Ігор попросив передати слова вдячності мамі. 

— Я казав: "Мам, ти двічі подарувала мені життя, без тебе цього не сталося б". Весь час я відчував її підтримку, мама зібрала документи для МОЗ України, вона всі три роки була зі мною, коли був на діалізі, рік в клініці "Охматдит", і після пересадки також була зі мною. Мені бракує слів, щоб сказати, наскільки я вдячний їй за все, — каже він.

Ліки треба приймати пожиттєво 

Людям, які пережили пересадку нирки, потрібно пожиттєво приймати препарати для підтримання стану. І забезпечувати ними має держава. 

— Це три препарати, які мені призначили пожиттєво, поки працюватиме нирка. Це називається "імуносупресія", тобто імунітет потрібно пригнічувати, аби він не відштовхував донорський орган. І за пів року я не отримав жодного препарату з призначених. Два купував за свої кошти, один видали у Києві. В обласній лікарні кажуть, їх просто немає в наявності. Хоча я спілкувався з людьми із Миколаєва, З Луцька, і їм ці таблетки видають, — говорить хлопець. 

На місяць на ліки Ігор витрачає понад півтора тисячі гривень на ліки, якими його мала б забезпечувати держава. І це без одного препарату, який наразі він не приймає. 

Журналісти "20 хвилин" звернулись за коментарем з приводу забезпечення ліками людей, які пережили пересадку нирок до Тернопільської обласної лікарні. Відповідь опублікуємо, як тільки її отримаємо. 

Довідка 

До Верховної Ради 3 червня подано новий законопроект № 5610, який, у разі його прийняття, дозволить знизити вартість операції з трансплантації органів в Україні. За даними Міністерства охорони здоров'я, тільки за поточний 2021 рік в нашій країні провели 48 операцій з трансплантації органів.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.