«Книга дивностей», що залишає післясмак

Письменник, журналіст і музикант Назарій Заноз написав книжку короткої прози під промовистою назвою «Книга дивностей». 

«Книга дивностей» – це майстерно виписана колекція різних звичних, банальних та повсякденних речей паралельного Всесвіту, зібрання ординарних подій та явищ, які видаються дивними та ненормальними. Це фонд чудасій, серпентарій ґанджів, проте уважний читач знайте в ній фантастичний опис життя маленького містечка, в якому люди ще мають час спостерігати, думати та відчувати.

Читачам залишиться післясмак

Книжка Назарія Заноза вийшла у видавництві «Laurus». Вона  є одним із трьох нереалізованих проектів Юрія Матевощука, коли він ще працював у видавництві «Крок».

• Назарій Заноз входить у невелике коло тих людей, яких я називаю майстрами прози, – каже модератор Юрій Матевощук. – Бойченко, Боднар і Заноз – це трійця, яка не пише 300 сторінок на одну тему. Інколи їм вистачає одного абзаца, щоби все зрозуміло подати, зіронізувати, скомпрометувати.

До «Книги дивностей» увійшло 45 текстів. В короткому описі є просте пояснення: «бо це на один більше, ніж 44». Коли Назар Заноз подав книгу у видавництво «Крок», в ній було 54 тексти, на обкладинці мала бути абстракція косівської художниці Христини Стринадюк. У видавництві «Laurus» «Книга дивностей» стала дещо іншою.

• Зараз дуже хороший час для короткої літератури, – вважає Назарій Заноз. – Я люблю цитувати Михайла Бриниха, який каже, що книжка має забирати в читача не більше однієї ночі. Моя книжка не займе багато часу. Читачам залишиться дуже довгий післясмак, бо вона має в собі щось від хурми чи калини, які залишають щось терпке на піднебінні. У книжці слова звучать по-іншому. Такі речі не читаються одним наскоком, а вибірково, у довільному порядку. Це класна гра, бо з одного боку автор і видавництво впроваджують вас у порядок текстів, а з іншого – ви можете вибирати їх і складати в один пазл самостійно.

Творить під впливом вражень

Автор «Книги дивностей» є регулярним дописувачем «Радіо Свобода», інтернет-газети «Збруч», «Української правди» та інших видань як журналіст, тому мусить перемикатися від написання статей до літературних творів. Каже, що журналістські дописи обмежені дедлайном, а літературна робота є більш особистою.

• Інколи сідаєш за художній текст тому, що просто не можеш не писати, бо якась ідея не дає спокою, не дозволяє займатися чимось іншим, – пояснює Назарій Заноз. – Я рідко пишу такі твори, бо це щось дуже настроєве. В «Книзі дивностей» є два тексти, які писалися з перервами впродовж 9 років. При чому один з них складений із трьох різних текстів і створює ілюзію одного з найраніших творів, хоча насправді є найпізнішим. Початок іншого твору я написав ще 8 років тому, а завершив нещодавно.

Свою коротку прозу автор творить під впливом вражень чи метафор. Для нього люди є менш важливими персонажами, ніж обставини чи враження.

• Людина може бути радше тлом, ніж самим головним героєм, – каже Назарій Заноз. – У моїх текстах героєм може виявитись якась річ чи явище природи.

Теребовля прочитується в текстах

Модератор презентації Юрій Матевощук вважає Назарія «рупором Теребовлі», адже він багато і цікаво пише про своє рідне місто, яке існує і в його художніх текстах.

• Ще сім років тому я взагалі не міг писати про Теребовлю, – каже автор. – Чверть книжки вже була написана до того часу. Теребовля якимись натяками проскакувала в ній, але про саме місто писати мені не вдавалося. Лише після курсу есеїстки Марії Титаренко, що відбувся в УКУ, Теребовля почала більше проявлятися в моїй прозі.

Попри те, що Назарій Заноз живе в цьому місті 30 років, все ж не вважає себе експертом. Каже, що мало знає Теребовлю і її понад 900-літню історію.

• З одного боку не хочеться впасти обличчям у багнюку, а з іншого – це гарна ніша, яка цілком не заповнена, – пояснює він. – Багато людей побували в Теребовлі завдяки тому, що я про неї написав. Тому цю нішу можна експлуатувати. Малі міста в Україні дуже подібні, але водночас вони мають свої фішки і ти можеш чіпляти на ці гачки. Тому книжки типу моєї промовляють до людей, кажуть, що жити в малому місті не соромно.

Працює над кількома книгами

Відтак Назарій Заноз прочитав один з текстів «Давно за 25». Юрій Матевощук одразу ж звернув увагу на особливий стиль автора, зазначивши, що в його текстах інтер’єр оживає, починає рухатися, мати запахи, смаки тощо.

• Мене завше дратувало, коли мій стиль починав бути схожий на когось іншого, – каже письменник. – Тому я щоразу намагався цього уникнути. «Книга дивностей» – це етап моєї зміни. Тут тексти накидані в перемішку – старі з новими.

До речі, видавництво хотіло назвати книгу «Пакет патиків», як один із текстів, проте автору більше підходила назва «Ніч тактильна», врешті таки залишили найперший варіант – «Книга дивностей».

• Коли книжка вийшла і я її читав, то мав дуже дивні відчуття, – каже Назарій Заноз. – Я не раз запитував себе: це ти писав? Зараз мені ця дивність у назві не сподобалася би, бо її дуже багато скрізь, вона стала трендом. Проте це слово добре вкладається в те, що є під обкладинкою. Щодо слова «книга», то це сприйняття через Шульца, для якого книга була дивом.

На запитання модератора, чи можуть читачі сподіватися, що в майбутньому Назарій Заноз перейде від короткої прози до романів, той відповів, що перелаштовуватися дуже непросто, проте він працює і над більшими формами, і над поезією.

• Я пишу паралельно кілька книжок і там є всі форми, – додав  письменник. – Це дуже важко тримати все в голові і вкупі, і робити так, щоб ідеї не сварилися між собою. Це така собі внутрішня шизофренія. Наразі у мене вже майже закінчені три нових рукописи, але тепер постає питання з пошуком видавництва, бо ті жанри, з якими я працюю, не є найпродаванішими.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.