Красива, кваплива, любить увагу і... Портрет сучасної тернополянки за версією «20 хвилин»

Портрет сучасної тернополянки ми склали на основі опитування жінок різних вікових категорій, а також власних спостережень.

Яка вона – сучасна тернополянка?

Декілька вечорів ми гуляли різними районами міста, аби проаналізувати, які ж вони, місцеві жінки. Які їхні вподобання у одязі та звичках, у поведінці та емоціях. Такою тернополянку побачили ми.

Це жінка, яка любить одягатися просто, але зі смаком. Її одяг не передає настрою, але завжди відображає вподобання. У неї є свій стиль, якого вона дотримується. Жінка уважна до дрібниць і не вийде на вулицю, якщо якийсь елемент одягу не в порядку, чи це відсутність одного ґудзика на куртці чи ледь забруднені черевики. Вона знає, що там, на вулиці, на неї звертатимуть увагу інші, тож хоче перед ними завжди бути на висоті.

Мінімум макіяжу. Тернополянка любить натуральну красу. Макіяж їй не потрібен, адже з усім справляється природна привабливість.

Вона привертає увагу інших, йдучи вулицею чи сидячи на лавці, купуючи щось в магазині, або виходячи з дому. На долі секунди погляд інших людей все одно зупиниться на ній.

А ще в приміщенні, спілкуючись з іншою жінкою, тернополянка не дивиться їй у очі і завжди тепліше і привітніше розмовляє з чоловіками навіть, якщо бачить їх вперше

Її погляд завжди передає її настрій. Якщо ви бачите в очах тернополянки сум, погляд не бреше. Заклопотаність, тривога, радість, навіть через маску ви побачите, що в жінки на душі.

Вона любить гуляти і зазвичай робить це не сама. Гуляє частіше в другій половині дня. А ще, вдома їй завжди знайдеться чим зайнятися, адже вона точно не сидітиме на місці у вільний час. Тернополянка любить проводити час з користю, але зазвичай в тиші.

Тернополянка любить увагу. Добрий чи поганий день видався, неважливо. Коли їй приділяють увагу, все інше відходить на задній план.

Любить подарунки. Дивовижно, як навіть одна квітка змінює жінку. І навіть вітряний, сніговий день не робить погоди в її настрої. Одна квітка, щира розмова, звичайний комплімент, і жінка стає веселішою, на її вустах мимоволі з’являється посмішка.

Ось такою ми її побачили....

Журналісти також попросили зустрічних пані розповісти про себе й те, якими вони бачать тернопільських жінок. 

Любов, 35 років, підприємиця:

– Я дуже багато працюю і люблю свою роботу. Працюю також і продавчинею, а тому дещо про жінок, які заходять в магазин, можу сказати. А вони дуже різні, є привітні і замкнуті, є постійно веселі і постійно сумні. Працюю на масиві «Дружба» і відмічу, що тут багато жінок вживають алкоголь. Жінки, до речі, у спілкуванні не такі відкриті, як чоловіки.

Взагалі ця робота потребує навичок спілкування, адже покупці різні бувають. і конфліктні також. Та я така людина, що може викрутитися, заспокоїти, до кожного знайти підхід.

Після роботи люблю поринути у спокій. Роблю декоративні дерева з бісеру, у цьому є якась  гармонія. І, звісно, люблю проводити час з сином, йому вже майже 17 років.

Я можу назвати себе сильною жінкою, але наша природа така, що ми маємо завжди бути під крилом у чоловіка. Чоловік має бути головою, а жінка шиєю.

Що я хотіла б отримати на Восьме Березня? Якщо чесно, нічого. Просто уваги. Так виходить, що в цей день я буду працювати і мені було б приємно почути від чоловіків звичайне: «Зі Святом!».

А вдома, знаю, що чоловік та син мене привітають. Знаєте, я можу себе назвати щасливою. Щасливою жінкою, щасливою тут, у Тернополі. Так склалося, що чотири роки я жила в Італії і повернулася сюди, бо люблю це місто.

Олеся, 61 рік, пенсіонерка:

– Я люблю Тернопіль, люблю прогулюватися його вулицями. Часто це роблю з онучкою. Зараз я не працюю, приділяю більше часу дітям та внукам. Внуків у мене аж п’ять, стараюся. Щоб вистачило мене на всіх (посміхається). Я щаслива. Щодо Восьмого Березня, то я його вже не дуже і святкую.

Як би я могла себе описати? Заклопотана, ціле життя заклопотана, а клопотів менше не стає.

Інших тернополянок я бачу завжди квапливими. Їхній погляд важко уловити, але не можу їх назвати дружніми та привітними. Але що зробиш, такі настали часи.

Єва, 9 років, школярка:

– До Восьмого березня я купила мамі дуже багато різних подаруночків. Думаю, їй сподобається. Собі у це свято я хотіла б кофту, а також плед і підставку для зошитів. Чи хочу я квіти? Не знаю (сміється).

Я би описала себе як енергійна, кмітлива та дружелюбна. Люблю носити одяг oversize.

У вільний час зазвичай читаю, або розважаюся з друзями.

А от мою бабусю Восьмого Березня зазвичай вітають її сини. Приносять квіти, щось солоденьке і шампанське. Вона дуже гарна та енергійна.

Настя, 23 роки, художник-ілюстратор:

– Я працюю художником-ілюстратором, тому для мене це і одразу і хобі. Дуже люблю гуляти і вдягаю зручний одяг, але одночасно і елегантний. Люблю капелюхи та спідниці, але тільки не в таку погоду. До речі, я дуже люблю гуляти компанією, але іноді роблю це сама.

Прогулюючись, часто звертаю увагу на інших тернополянок, на те, як вони одягнені. Взагалі охайний вигляд жінки та гарний одяг на ній дуже притягують погляди.

Я дуже емоційна, люблю людей, щира, вірна і трошки вперта. Чи можу назвати себе щасливою? Це дуже відносно. Наразі я щаслива.

На Восьме Березня я хотіла б отримати квіти. Думаю, всі жінки їх люблять, навіть ті, що не говорять про це. Люблю білі тюльпани. Зазвичай мені дарують квіти, шоколад та прикраси.

А якими тернополянок бачите ви? Діліться своїми думками в коментарях.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google