Майстриня казок і душевних новел

Тернопільська письменниця Ірина Мацко не перестає дивувати своєю працьовитістю, новими цікавими ідеями, які успішно реалізовує, своєю активністю й новими книжками. А ще вона дуже позитивна й цілеспрямована жінка, завжди усміхнена і привітна, з якої хочеться брати приклад. Її книжки та альбоми виходять у різних видавництвах, її творами зачитуються і діти, і дорослі, а саму пані Ірину все частіше запрошують на зустрічі та автограф-сесії.

Як каже письменниця, вона створила себе сама.

«Трійня» душевної серії

— Цього року Ви відсвяткували свій день народження у Варшаві серед юних читачів. Чим він запам’ятався?

— Так сталося, що мій день народження співпав із двома великими книжковими подіями – це «Книжковий арсенал» у Києві та книжкова виставка у Варшаві. 18 травня, на свої іменини, я побувала на «Книжковому арсеналі», а 19-го виїхала на Варшаву, тому день народження зустріла саме там. Дуже гарний досвід. Наступного року планую потрапити в якусь іншу країну, бо мені дуже сподобалось святкувати день народження за кордоном. Я їздила разом із сином, мала зустрічі з дітьми українців, які проживають у Польщі і вчаться в українських школах. Ми писали казки, читали, обговорювали мою книжку «Перехідний вік… моєї мами». Діткам замовили мої альбоми «Дерево мого роду», щоб подарувати на свято останнього дзвоника. Я продовжуватиму співпрацю по скайпу, поїду в Польщу на літні табори. Крім того я побувала в Кракові, де зустрілась із українською громадою. Там нема української школи, проте є коворкінг-центр, який заснували тернополяни. Там відбуваються вечорниці, майстер-класи та інші мистецькі заходи. На «Книжковому арсеналі» я мала автограф-сесію з трьома книжковими новинками від видавництва «Фоліо» – «Шпинат для мізків», «Мигдаль для серця» та «Імбир для душі». Також моя книга «Перехідний вік…» була на стенді видавництва «Академія», біля якого я провела автограф-сесію та зустріч із читачами. До речі, ця книга на другому місці з продажу після Дмитра Кишелі.

— Цього року Ви були учасницею фестивалю «Ї» і презентували третю книжку душевної серії «Імбир для душі». Про що вона і чим відрізняється від попередниць?

— Перша презентація книжок душевної серії була на фестивалі «Ї». Так склались обставини, що на той момент книжки ще не доїхали у Тернопіль, але ми зробили одиничні примірники і подарункові листівки з побажаннями з кожної новели для всіх, хто прийшов на захід. На них можна було поворожити. У збірку «Імбир для душі» увійшли новели, які на час виходу двох попередніх книжечок вже були майже дописані. Я їх доробила і написала ще декілька нових. «Імбир..» відрізняється від попередніх книжок цієї серії, бо пройшов час і я трохи змінилася. Якщо «Шпинат…» – це новели для роздумів, «Мигдаль…» – про справи сердечні, то «Імбир…» – більш гостріший, пекучіший, тому новели з цієї збірки додають поштовху до змін у житті. Якщо щось не влаштовує, то треба щось робити, рухатися вперед і не нарікати – це основний посил.

— Над чим зараз працюєте?

— Наразі працюю над легендами Тернопільщини. Це замовлення одного з видавництв. Паралельно пишу дві підліткові повісті.

Створили рекордну листівку

— Останнім часом Ви дуже активно їздите Україною, презентуєте свої книжки, зустрічаєтеся  з читачами та влаштовуєте автограф-сесії. Що Вам найбільше запам’яталось? Які моменти вразили?

— Цьогорічна весна була для мене дуже насичена різноманітними подіями. Зокрема це Черкаський книжковий фестиваль, який проходив вперше, проте на дуже високому рівні. Я провела три зустрічі з дітьми і одне обговорення. Всі були дуже активні. Також я мала зустрічі з читачами в Стрию, побувала на «Літературній кавалєрці» в Дрогобичі. Це було щось неймовірне, адже вже вкотре довелось переконатися в тому, наскільки наша молодь і діти читають. Це було так драйвово, настроєво, яскраво! Молодь подавала цікаві ідеї, меседжі про те, що все у нас буде добре, і для цього потрібно докладати зусиль. Головне, щоб підростаюче покоління не перегоріло, щоб ми не вбили в них бажання самим творити добро.

— У квітні Ви активно долучились до організації фестивалю «КіноХвилька» і навіть рекордну листівку зробили

- Дуже рада, що в Тернополі відбувся такий фестиваль, що в нас розвивається і кіно, й анімація, і казки. На фестивалі були майстер-класи з анімації, і покази мультфільмів, і кастинг на героя кінофільму, в тому числі і створення найбільшої листівки для воїнів АТО. Ми разом з дітками малювали її, прикладаючи свої долоньки, щоб передати тепло, любов і віру в перемогу наших захисників. Також ми записали коротеньке відео і передали його в зону проведення АТО.

— Як Вам вдалося за такий короткий термін так розширити свою студію?

-  Починалося все майже два роки тому з віртуальної сторінки в Інтернеті, на якій я пропонувала майстер-класи на замовлення на дні народження й корпоративні заходи. Потім я знайшла приміщення, можна навіть сказати, що воно мене знайшло, бо я хотіла мати місце, щоб більше часу присвятити дітям. Спочатку була одна кімнатка у кооперативному коледжі, а зараз вже три кімнати і коридор. Тут є міні-дитсадок, проходять позашкільні заняття. Наразі готуємось до проведення літнього табору. Він матиме назву «Університет мистецтв». Ми будемо працювати по тижнях, причому кожен проходитиме під певною темою – «Світ казок», «Світ мистецтва», «Світ рукоділля» і «Світ кулінарії». Крім того щодня в нас буде «Школа молодого туриста». Ми вивчатимемо географію через те, куди можна поїхати, культури світу, 10 фраз іноземними мовами, також навчимося розкладати палатку, зав’язати шнури тощо.

— Поділіться секретом свого успіху…

— З власного досвіду можу сказати, що треба любити себе, розвивати себе і знати себе. Кожен має відповісти на питання: що я хочу і хто я є? Бо коли ти займатимешся тим, що тобі подобається, тоді буде впевненість у собі і задоволеність життям. А для цього спочатку треба пізнати, що саме тобі подобається. Треба прийняти себе, визначитись, що ти любиш, визнати свою унікальність і неповторність. Тоді ти насолоджуватимешся життям і люди до тебе будуть притягуватись. Тому дуже важливо знайти себе.

Вчить дітей творити казки

Для дітей Ірина Мацко організувала «Майстерню казки» і, навіть, видала книжку з казками вихованців.

— Наразі вже третя група казкариків закінчила навчання, правда ще не було презентації їхніх казок через певні технічні моменти, - каже пані Ірина. - Але книжка буде обов’язково, бо казки моїх учнів дуже гарні. Взагалі мені дуже подобається як діти фантазують, як нестандартно мислять. З вересня планую набирати четверту групу. «Майстерню казки» я також проводила у Черкасах, Стрию, Варшаві, Львові. Наразі ми видали одну книжку за результатами роботи першої групи. Презентували її перед Новим роком. Зараз я хочу зібрати казки всіх груп в одну книжку і видати її. До кінця літа вона мала б побачити світ. Також серед моїх казкариків вже є перший дипломант всеукраїнського конкурсу «У пошуках літературних талантів-2017». Він наймолодший із усіх учасників. Це восьмирічний Ростислав Заяць, котрий написав казку «Морські пригоди». В ній закладена хороша думка про те, що найбільшим скарбом є любов, дружба, добро, вірність. Мабуть, саме це найбільше вразило журі.

Окрім дітей в студію письменниці «ІРИска» можуть приходити й дорослі.

— Для дорослих в нас є художня студія, де можна спробувати створити власну картину олійними фарбами і повчитися чогось нового в художника, - додає Ірина Мацко. - Є багато таких, хто малює вперше, але виходить дуже гарно. Ми пропонуємо курс із двох занять живопису олійними фарбами. Також у нас є жіночий клуб «Душевні розмови». Ми збираємося і обговорюємо разом із психологом різні жіночі та життєві теми, що сприяє саморозвитку кожної жінки, задля того, щоб вона була щаслива. Також працюємо з асоціативними картками, граємо в психологічні ігри, долучаємо своєрідну арт-терапію, малюючи пальцями, читаємо душевні новели. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.