Наркотики «довели» до психлікарні і страшних галюцинацій. Як тернополянин зміг подолати залежність (ВІДЕО)

• Героєві цього матеріалу Денису – всього 25 років. Він родом з Тернополя.
• В шістнадцять юнак спробував траву, а досягнувши повноліття – почав «колотись». Залежності не боявся, навмисне обирав важкі наркотики, сподіваючись, що з легкістю покине все в один момент. Життя Дениса полетіло шкереберть…
• Згодом він наважився пройти реабілітацію. Тепер хлопець хоче стати професійним будівельником і мріє завести власну сім’ю.
• Як зміг врятуватись – розповів нашим журналістам.

Денис (прізвища не вказуємо з етичних міркувань – прим.) народився й мешкав на Сонячному масиві у Тернополі (більш знаний, як БАМ). Навчався в ТЗОШ №22. Про себе говорить, що змалечку був бандитом, прогулював всі уроки.

– Міг відвідувати одне-два заняття, а далі втікав. Мене тягнуло до поганого. Я з дитинства під впливом злого. Тому мабуть і став наркоманом, – додає він.

З шістнадцяти років хлопець курив траву. Далі в компанії вперше спробував наркотики. Це сталось на 8 березня, коли святкували з друзями Міжнародний жіночий день. Відтоді підсів «на голку», хоч знав, що це не приведе до добра.

Денис не із заможної родини. Батько все життя працював на будові, мати була на роботі у Польщі. Їхній син відразу знав, що слід самому стати на ноги. Теж їздив на заробітки за кордон, заробляв кошти, а коли повертався у рідне місто – все здобуте тяжкою працею тринькав на чергову «дозу».

– Я багато разів пробував покинути наркотики. Від них втікав в Польщу, там замінив їх алкоголем. Нічого не допомагало. По приїзду у Тернопіль я знову коловся, потрапляв у ту саму компанію, у те саме «болото». Так було по колу. Хотів до 25 років вживати, а тоді зупинитись. Покладався на себе і на власну силу волі, але наркотики мною заволоділи, – він ділиться думками.

Залежність від «голки» свого часу вже стала причиною сімейної трагедії. Брат Дениса помер минулого року від синтетичних «солей». Після великої кількості наркотика він потонув в озері. Його тіло рятувальники шукали два тижні.

– Він був такий же, як я. Мені вдалось врятуватись, а йому ні. Це приклад того, як наркотики вщент змінюють особистість людини, – зітхає колись залежний.

Без особистого бажання змінитись не вийде

Наразі Денис п’ятий місяць перебуває на реабілітації в християнському центрі «Спасіння», що в селі неподалік Збаража. Потрапив сюди не випадково, давно знав про таке місце від товаришів, в минулому наркоманів, які тут вилікувались й почали життя з чистого аркуша. Дехто навіть став служителем ребцентру.

– Але сам я довго вагався щодо початку лікування. Мене і до цього привозили в реабілітаційний центр. Я був у психіатричній лікарні, мав жахливі галюцинації, марення, мені щось ввижалось. Отоді зрозумів, що потрібно діяти,– каже юнак.

Після першого місяця, проведеного в центрі, Дениса «вибило» з колії те, що слід постити й обмежити раціон харчування. Він покинув все і втік до міста. Опісля побачив, що зробив помилку й повернувся назад. Спробував дружити з іншими чоловіками, які реабілітувались, часто молився та читав Слово Боже. Так Денис усвідомив, що прагне позбутись від наркотиків раз і назавжди…

– Тут повірив у Бога. В центрі постійно допомагав згуртований колектив, ніхто не чекав від мене жодної користі в обмін на порятунок. Мене підтримували від щирої душі. До речі, ніхто не платить за лікування, воно безкоштовне. Головне – аби ти сам мав бажання змінюватись, – запевняє нас у розмові тернополянин.

Розповідає він і про графік у «Спасінні». Він доволі насичений. Вранці всі встають, п’ють каву та читають обітниці. Потім по черзі моляться в таємній кімнаті. Після сніданку чоловіки мають трудотерапію та обходять невелике господарство: кролики, свині, кури, качки. О 14:00, згідно розкладу, духовна година зі служителями, які щодня відвідують центр. Наркозалежні пізнають біблійні основи, моляться й співають. Кожен має свого духовного наставника.

– Ми маємо свої обов’язки. Приміром, я відповідаю за пральну машинку і за роботу котла. Після духовної години розважаємось – граємо у теніс, вчимо уроки чи займаємось спортом. Щонеділі їздимо в тернопільську церкву «Любов і Зцілення». Там ділимось відкриттями у Слові Божому, – говорить Денис.

Буде допомагати іншим рятуватись від наркотиків

Хлопець ще місяць-два – і завершує повний курс реабілітації. Має безліч планів після того, як вилікується остаточно. Найперше, хоче повернутись і мешкати у Тернополі, досконало освоїти будівельну справу. Любов до цього перейняв від покійного батька, майстра на всі руки, котрий робив людям ремонти. Ще юнак мріє завести сім’ю і подякувати родичам, які його підтримали.

– Мама у Польщі, але ми щосуботи розмовляємо з нею. Тітка та дядько в неділю приходять до церкви, приносять мені солодощі, – всміхається.

На запитання, що порадить сім’ям, у яких є наркозалежний (-на), Денис без вагань відповідає: їм не потрібно «потурати» та фінансувати їхню залежність. Не відтягуйте, скеровуйте таких людей на реабілітацію, де допоможуть!

– В нас у центрі є девіз: «Якщо спасся сам – спаси іншого!». Маю багато старих знайомих із залежністю, котрих буду помаленько витягати з цієї ями. В церкві теж служитиму. Тут я повірив, що порятунок можливий! – завершує Денис.

Куди звернутись за допомогою?

Нагадаємо, що християнський реабілітаційний центр «Спасіння» вже понад двадцять років займається лікуванням алко- і наркозалежних людей, дає їм шанс влитись у соціум та кардинально змінити життя. Якщо Ви чи Ваша близька людина потребуєте консультації й допомоги, необхідна інформація про роботу центру зібрана на їхньому сайті: https://xn--80a0aafjc4h6b.com/.

Звернутись до реабілітаційного центру, що під Збаражем, можна за номерами:

+38 096 575 86 00 (Дерешівський Ігор – керівник);

+38 067 291 16 43 (Коган Олег – адміністратор служіння).

Читайте також: Вживав наркотики 20 років, встиг побувати в тюрмі. Відверта історія колишнього наркозалежного

Читайте також: Приховував від дружини та дітей, що наркоман. Історія колишнього залежного зі стажем (ВІДЕО)

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.