Незрячий хлопець здобув журналістську освіту та одружився

Віталій Чаплінський народився незрячим. Його мама Ганна Чаплінська розповідає, що її син не бачить з народження, тому що атрофувались очні нерви. Як їй пояснювали медики, під час вагітності відбувався  запальний процес в організмі плода і це стало причиною того, що очні нерви не розвинулись.

Хлопець говорить, що бувають моменти у його житті, коли він дратується через те, що не бачить, не може виконати ті чи інші справи.

•  Звикається  до всього, набагато гірше, коли сліпота набута, коли ти з маленького бачив, а тоді в очах потемніло, - каже Віталій.

Та на життя він не нарікає.

• Кожна людина сама будує свій певний світ, клімат, різні люди сприймають ситуації по-різному, - пояснює хлопець.

Справлятися з життєвими труднощами Віталію допомагає мама. Вона супроводжувала і супроводжує його всюди.

Віталій ще до початку навчання у школі навчився читати по шрифту Брайля. Це спеціальний рельєфний крапковий шрифт, розроблений для незрячих людей, який дає змогу їм читати та писати. Хлопчика читати таким чином навчили його родичі, які теж були незрячі.

Віталій  вчився у Львівській школі-інтернат. Там хлопець провчився до 7 класу, і повернувся в Тернопіль,в спеціалізовану школу при УТОС. Після закінчення школи перед ним виникла дилема: куди йти далі.

• Почав роздумувати, куди піти вчитись, - каже хлопець. - Спочатку у Київ думав їхати,  у Драгоманова, подобалось читати, оцінював свої перспективи, думав, що, може, щось з того вийде. В Генічеськ хотів на масажиста. Були різні думки, як і в кожної людини. А потім думаю, попробую, може, вийде з мене журналіст.

Сім років тому Віталій закінчив Тернопільський педуніверситет. Хлопець розповів, що обрати професію журналіста його надихнули незрячі журналісти України, такі як Володимир Носков, репортер радіо «Свобода», які реалізували себе у цій професії.  Розповів, що його незрячий друг теж працює журналістом у Львівському інтернет-виданні. Такі життєві приклади вселяють хлопцеві надію.

Через Інтернет хлопець познайомився із дівчиною Лєною з іншої країни, яка теж повністю незряча. Довший час з нею спілкувався по скайпу, переписувався. Молоді люди вирішили зустрітися.

Сучасні технології дають можливість незрячим людям користуватись інтернетом, спілкуватися.

• Ще  в 2013 році мали зустрітись,- каже хлопець. - Це ціла історія. Батьки її не дозволяли.  То не вірилось, то мало уявлялось, тут між країнами, відстань велика. В нас було багато випробувань.

Віталік розповів, що хотів вживу зустрітись з Лєною, тому щоб зрозуміти, чи підходять вони одне одному, адже переписка і дзвінки не замінюють живе спілкування. Проте велика відстань між країнами заважала зустрічі. Все ж таки молоді люди організували зустріч на нейтральній території за допомогою друзів у сусідній країні.  Після цієї зустрічі пара вирішила одружитись.

- Зустрілись, і вирішили, що будуть разом жити, - розповідає мама Віталія. - Приїхали до нас, я ще трохи зупиняла їх, казала: «Може розійдетеся ще, не треба ще заяву давати в загс». 

За словами пані Ганни, батьки Лєни були проти стосунків з Віталіком, проте дівчина не слухала їх, вона говорила, що якщо вона не буде з Віталіком, то піде в монастир.

Так у жовтні минулого року пара відсвяткувала весілля. Вінчались у Тернополі.

Мама Віталія розповідає, що гості на весіллі були вражені тим, як впевнено ведуть себе молодята.

- Всі дивувалися, він не бачить повністю і вона не бачить повністю, але вони танцювали. Віталік тримав марку, - каже пані Ганна.

Зараз Лєна і Віталік проживають в Тернополі. Дівчина їздить інколи додому. Хлопець розповів, що Лєна самостійно долає труднощі, з якими стикається незряча людина: користується таксі, в аеропорту їй допомагає супровід для незрячих тощо.

Сьогодні хлопець активно стежить за політичним життям в країні. Мама розповідає, що син знає всі політичні партії, чим вони займаються, аналізує політичні ситуації, і мріє стати журналістом.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.