Скаржився на погані умови: що розповіли рідні чоловіка, який помер через 8 днів після мобілізації

Остання світлина Миколи Ірзайкіна з батьками за кілька днів до смерті. Фото редакції «20 хвилин» надали рідні, використовувати лише з письмової згоди редакції.

• «Моя задача – сумлінно виконувати свої обов’язки. Люблю тебе, моя мамо. Хочу, щоб ти дочекалася мене. Тож, живи», — останнє повідомлення хворій мамі написав Микола Ірзайкін. Він помер через 8 днів післямобілізації.

• Його раптова смерть стала горем для родини та друзів, а ще викликала велику дискусію серед тернополян. Головне питання: як військово-лікарська комісія визнала його здоровим і що сталося у навчальному центрі?

  
   

У чорному вбранні, із букетами квітів та сльозами на очах десятки людей зібралися в Домі печалі на Микулинецькій 13 лютого, аби попрощатися з Миколою Ірзайкіним. Поховали чоловіка на кладовищі, що на Довжанці. 

Скаржився на погані умови

Микола разом із родиною переїхали до Тернополя, коли він був ще зовсім маленьким, розповідає батько померлого. У померлого бійця залишилися батьки, сестра, дружина, двоє восьмирічних донечок. Рідні і досі не розуміють, що саме сталося у військовій частині. І як за тиждень їхній мужній, здоровий Микола повернувся додому в труні.

— Він ніколи не скаржився на здоров’я, я навіть не пам’ятаю, щоб він хворів у дитинстві. Завжди був активним, загартовувався. Не думаю, що він міг померти від переохолодження, бо обливався холодною водою, — розповідає журналістам «20 хвилин» батько бійця Валентин Ірзайкін. — Микола під час розмов скаржився нам на погані умови під час навчання, просив надіслати йому різні інструменти. То ми разом із дружиною Оксаною відправляли йому посилку. Невже, там не можуть забезпечити людей сокирою і лопатою?

Під час навчання Микола Ірзайкін постійно підтримував зв’язок зі своїми рідними, додає і сестра покійного Марина Куліковська.

— Ми листувалися з братом щодня. Я намагалася його підбадьорити, спілкувалися на позитивні теми. А вже зранку дев’ятого лютого з ним не було зв’язку, повідомлення він не читав. Пізніше дружині Оксані зателефонували з командування і повідомили про те, що наш Микола помер. Ми були шоковані, адже думали, що він просто зайнятий і не має часу на листування, — розповідає вона.

У пам’яті сестри Микола назавжди залишиться найкращою людиною. Його дуже не вистачає...

— Мій брат ніколи не був помічений у бійках, сварках чи ще якихось скандалах. Він завжди приходив на допомогу. Також долучився до благодійного проєкту «Жовтий фартух», де разом з іншими волонтерами безплатно годували людей. Ми інколи казали, що Колю можна прикладати до серця, — розповідає пані Марина.

Зі слів батька померлого, навіть у військовій частині Микола турбувався про хвору маму. Він просив її триматися, побороти недугу та дочекатися сина з війни.

«Привіт, мамуся. Життя цікавіше за будь-яке кіно. Ось у мене наступає нова роль військового. Отже, буду служити. Я вірю, що всім керує Бог. Він краще знає, що мені потрібно для еволюції душі. Моя задача – сумлінно виконувати свої обов’язки. Люблю тебе, моя мамо. Хочу, щоб ти дочекалася мене. Тож, живи», — останнє повідомлення мамі написав Микола Ірзайкін.

На пам’ять у батьківському телефоні назавжди залишиться це повідомлення, а також остання спільна світлина, яку зробили перед поїздкою Миколи до навчального центру на Житомирщину. 

Був відмінним учнем та студентом

Микола Ірзайкін навчався у Тернопільській загальноосвітній школі №24. Син Тетяни Татарин був його однокласником. Жінка каже, Микола був гарною людиною і досі не може повірити, що трапилося таке горе.

— Я знаю його з першого класу. Він завжди був вихованою, чемною дитиною, до дорослих ставився з повагою. Ніколи нікого не ображав. Я не чула, щоб із ним були якісь проблеми у школі. Пам’ятаю, що він на відмінно закінчив школу. Нехай всі наші біди повернуться тим ворогам. Слава кожному Герою, який загинув через цю кляту війну, — каже мама однокласника.

Вищу освіту здобув у Тернопільському національному технічному університеті імені Пулюя протягом 2005-2010 років. Зі слів завідувача кафедри електричної інженерії Вадима Коваля, Микола був гарним студентом. Його смерть – велика втрата не лише для родини, а й всього університету.

— Усі викладачі кафедри відгукуються про нього з позитивної сторони. Відповідально ставився до навчального процесу. Протягом всього періоду навчання продемонстрував високий рівень успішності. У 2010 році під керівництвом нашого професора успішно захистив кваліфікаційну роботу і отримав диплом із відзнакою. Вічна і світла пам'ять Миколі… Співчуття родині, — коментує для редакції «20 хвилин» Вадим Коваль.

Болюча втрата для колективу

Журналісти також дізналися, що покійний працював на підприємстві «Шредер». Днями на сторінці фірми у Фейсбук опублікували світлину померлого зі співчуттями.

«Ще одна болюча втрата у нашому колективі. Своє життя за волю України віддав наш колега Микола Ірзайкін. Щирі співчуття дружині, донечкам, усій родині та близьким. Вічна пам’ять воїну», — пишуть на сторінці підприємства.

Журналісти «20 хвилин» намагалися отримати детальнішу інформацію на підприємстві. Проте, ким саме працював Микола Ірзайкін та чи скаржився на здоров’я, – відповіді на жодне запитання нам надавати відмовилися.

Відкрили кримінальне провадження

У Тернопільському обласному центрі комплектування та соціальної підготовки підтвердили, Миколу Ірзайкіна мобілізували першого лютого 2024 року. У офіційному повідомленні на своїх сторінках у соцмережах пишуть, що помер він не на фронті, а під час проходження навчання. Під час поховання журналістка «20 хвилин» отримала коментар працівника центру комплектування.

— Другого лютого Миколу Ірзайкіна зачислили до навчального центру на базі військової частини А2900. Дев’ятого лютого він помер. У висновку медики написали: гостра серцево-легенева недостатність, пневмонія. Тобто у нього було інфекційне запалення легень. Командири повідомили, Микола не скаржився на погане самопочуття. Зі слів дружини Оксани, ми дізналися, що восьмого лютого у чоловіка підвищилася температура, і він пив пігулки, — розповідає начальник групи Тернопільського об'єднаного міського центру комплектування та соцпідтримки Віктор Білас.

Зі слів пана Біласа, напередодні мобілізації Микола Ірзайкін проходив медичну комісію.

— Під час огляду він не скаржився на здоров’я. Ніяких хронічних хвороб або інших причин для відстрочки у Миколи Ірзайкіна не було. Тому питань до Тернопільського ТЦК немає, а ось що відбулося у військовій частині, – розбираємося. Можливо, це сталося через переохолодження, через те, що вже хтось був хворий, — додає Віктор Білас.

Через смерть Миколи Ірзайкіна в одному із центрів підготовки військовослужбовців на Житомирщині спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону розпочала кримінальне провадження.

— Триває слідство, прокурори досліджують усі нюанси. Поки що ми не можемо розкривати деталі справи, оскільки є службові обставини, — прокоментувала «20 хвилин» речниця Дарина Колежук.

Наразі редакції «20 хвилин» не вдалося отримати пояснення від навчального центру, де помер мобілізований. Ми стежимо за цієї історією та готуємо продовження. 

Читайте також:

Тернополянин судитиметься з працівником військкомату, якого обвинувачують у кримінальній справі

«Сафарі» на призовників чи зухвала втеча від мобілізації? Що ж це було в Тернополі

Мобілізація по–тернопільськи: кого і чому садять у бус? Запитали у військкоматі та поліції

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.