Розвиває автентичне ремесло: історія майстрині з Тернопільщини, яка плете дивовижні вироби з лози

• Лариса Бойчун з містечка Чортків вже багато років займається лозоплетінням. Це справа з нелегких, вимагає часу, сил й умінь. 
• Великодні кошики, вази, абажури для люстри, підставки, котячі «будиночки», оригінальні панно і навіть мініатюрні черевички й  дитячі колиски – все це їй зв’язати жінці цілком до снаги.
• Майстриня поділилась тонкощами своєї справи та якими роботами пишається найдужче.

Пані Лариса самотужки освоїла мистецтво створення виробів з лози. Перші невеличкі кошики, за її словами, сплела у середині 90-х років після відвідин Закарпаття. Надивившись на роботи місцевих майстрів, жінці з цікавості захотілось спробувати зробити щось з вербових гілок. Додає, творчість – це її покликання. До лозоплетіння виготовляла аплікації з різних природних матеріалів, в’язала гачком, малювала. Коли береться за якесь діло – якщо не з першого, то з третього разу все вийде. 

Стартові «пробні» вироби роздаровувала рідним та друзям. Чортків’янка посміхається, що першу лозу різала, складала оберемками у пакет і під пахвою несла додому. Це виглядало дуже кумедно. Далі варила її на газовій плиті у величезному сорокалітровому бачку. А лише у 2005 році жінка стала займатись плетінням на дачі. Пояснює, там більше місця для матеріалів і польоту фантазії.

– Мабуть, упродовж десь років десяти я вироби лише дарувала. А потім при краєзнавчому музеї у Чорткові відкрили Клуб творчих особистостей. Мені запропонували влаштувати виставку. Виявилось, що вдома «виставкових» робіт немає, все пороздавала друзям. Довелось просити їх на трішки вироби забрати, аби показати іншим людям. Виставка пройшла на «ура», і далі мене почали кликати на різні фестивалі, ярмарки... Я з головою поринула у лозоплетіння, щоб не везти на події одні й ті ж самі речі. Так захоплення переросло у справу цілого життя! – говорить Лариса Бойчун.

Пам’ятає кожен свій виріб

Сьогодні жінка в’яже з лози неймовірні вироби. Це не лише кошики до Великодніх свят чи до Спаса різних розмірів й орнаментів, але й світильники, «котячі» хатки, посудини, вази та багато чого іншого. Робіт не злічити, щороку пані Лариса пробує щось нове й креативне.

Наприклад, на початку 2000-х майстриня робила великі круглі панно. На цю ідею її надихнула подруга з Італії. Панно вішали на стіну й вони у той час були популярні, на піку моди. Жінка мала безліч замовлень на цей елемент інтер’єру. Виготовила панно й для чортківського Будинку культури, і для навчальних закладів Тернопільщини, і навіть один виріб замовили в Івано-Франківську облраду. Роботи мали діаметр в один метр, а деякі були навіть більші. Тому пані Лариса виносила з кухні частину меблів, щоб там на підлозі таке в’язати.

У 2021 році на замовлення для Тернополя жінка створила п’ять масштабних кошиків. Ще робила великі яйця на виставку. А найбільше пишається двома виробами – бочкою на іграшки у формі слона й дитячою колисочкою з лози. Це роботи, до яких майстриня йшла роками, все вагаючись.

– Слоника я побачила в іноземному журналі, який мені подарували знайомі. А зв’язати колиску було моєю мрією. Я довго думала, що такі вироби ніколи не втну. Та коли здобула більше досвіду, якось спробувала, й у мене вийшло. Врешті, треба було просто не боятись і вірити у себе. Слоник поїхав у Німеччину, а колиску нікому не продаю. Я її завжди привожу на фестивалі і спостерігаю за реакцією людей. Всі торкаються, усміхаються, заглядають всередину. Маю ще цілий список ідей та бажань, які хочу втілити в реальність, але завжди бракує на це часу, – розповідає чортків’янка.

Всі свої вироби Лариса Бойчун досі чудово пам’ятає. Вони дорогі її серцю, додає. Якщо поставити кілька кошиків у рядок, відразу впізнає власну роботу. Адже у кожного майстра є особливий творчий почерк. Жінка відкрита до нових пропозицій, любить розвиватись й удосконалюватись. А політ думки у неї безмежний, любить, коли завдання не обмежує фантазію і можна покреативити.

Лоза – матеріал, який має секрети

Етапи лозоплетіння залежать від пори року. Приміром, цілу осінь Лариса Бойчун заготовляє вербові гілки. Над замовленнями у той час фактично не працює. Лози слід нарізати дуже багато, аби вистачило на цілу зиму. Останні п’ятнадцять років до процесу заготівлі матеріалів майстриня підходить ретельно й виважено. У цій справі їй постійно допомагає чоловік. Вони разом їдуть на місця, де ростуть їхні вербові кущі, та «стрижуть» рослини. Обрізка їм не шкодить, пояснює жінка. Лоза – наче виноград, зрізаєш гілочки, а навесні росте нове пагіння. Далі все везуть на дачу.

– Там у нас стоїть чавунна ванна, під якою вмурована пічка. У ванні вербове гілля варимо. Цим процесом зазвичай займається мій чоловік. Лоза має мокнути від 4 до 7 годин. Чим грубша гілка, тим довше її треба тримати у воді. Потім лозу чистимо. Дрібні пагони – вручну, а великі на спеціальному станку, який придбали. Далі я сортую і висушую гілля, а насамкінець підбираю його під виріб. Для кожної роботи потрібна лоза різної довжини й товщини, – пояснює чортків’янка.

Виріб жінка в’яже з вологої лози. І знову є нюанси: година-півтори роботи – і гілля слід повторно замочувати, адже втрачає гнучкість. Тому великі речі пані Лариса створює поетапно. Сплела якусь частину і поставила сушити, набирає гілля і робить наступний елемент. Не можна полишити виріб, поки не допрацювала його до якогось моменту, бо далі лоза ламатиметься. А після плетіння роботу обов’язково треба ідеально висушити. Якщо це не зробити вміло, вона покриється пліснявою.

Час виготовлення виробу залежить від його розмірів та складності. В’язати порівняно недовго, більше займає підготовка матеріалів для нього. Лоза у Лариси Бойчун розсортована по розміру й кольору. Для створення великих робіт потрібно провести розрахунки. Наприклад, великі яйця до Великодня жінка плела два дні. Першого дня не вставала від праці з 8 ранку до опівночі, навіть попередньо готувала обід, щоб не відволікатись на домашні справи.

Натомість кошики вона плете по частинах. Спочатку робить денце і кладе його під вантаж, щоб було рівне і виріб стояв надійно. Опісля до дна прикріплює лозу і в’яже стінки. Насамкінець виготовляє ручки. Готовий кошик сушиться один-два дні.

– Я легко могла би за день зробити три кошики від початку і до кінця, маючи під руками матеріал. За роки у лозоплетінні виготовляю всілякі моделі кошиків: малі й великі, прості й складні, – додає жінка.

Творить під новини про війну

Замовлення, за словами майстрині, вона отримує періодично. Взимку в’яже із лози речі до Різдвяних свят. До Великодня робить пасхальні кошички. Наприклад, зараз має кілька замовлень аж на травень. Буває, що клієнти хочуть щось зовсім відмінне від того, що пані Лариса має в наявності. Тоді вона йде на компроміс й освоює нову техніку плетіння чи вигадує нову ідею.

Влітку жінка готується до яблучного Спаса. А у мирний час з червня по середину осені ще й відвідувала різні заходи – виставки, фестивалі, ярмарки. Не завжди погоджувалась взяти у них участь, бо щоразу треба мати інший набір виробів. «Майстер або працює, або їздить по фестивалях, одне з двох!» – переконує. Та коли було що показати, вона із задоволенням долучалась до ініціатив. Тим паче, там могла реалізувати свої роботи.

Коли росія вторглась на територію України, пані Ларисі було не до творчості. Відчувала розгубленість і страх, як більшість українців. Зізнається, що не знала, як бути далі і чи продовжувати займатись лозоплетінням. Та невдовзі цей стан минувся, жінка потихеньку повернулась до улюбленого ремесла. Вона постійно слідкує за новинами, розповідає, що вмикає «Єдиний марафон», коли в’яже вироби.

– Дивлюсь новини про війну, поки працюю. Лозоплетіння допомагає заспокоїтись і легше сприймати негатив. Це своєрідний антистрес, щоб пережити важкий період, – пояснює майстриня.

 А окрім лозоплетіння Лариса Бойчун – голова ОСББ. Жінку дуже люблять мешканці будинку, за який вона відповідає. Вона одна з перших, хто на Тернопільщині наважився взяти участь у програмі від Фонду енергоефективності. Завдяки цьому кілька років тому багатоповерхівку утеплили за сучасними стандартами. З чоловіком доглядають за городом на дачі, вирощують овочі й фрукти.

– Як це все встигаю, навіть не запитуйте! – усміхається вона. – Я не можу сказати! Від однієї роботи до іншої, і так відпочиваю! А коли лозоплетіння через інші справи доводиться ставити на паузу, сумую за цим. І мене швидко наздоганяє натхнення. Мабуть, так у всіх творчих людей!

А Вам сподобались вироби майстрині Лариси Бойчун? Напишіть у коментарях.

Читайте також:

Майбутній стоматолог з Тернополя ліпить унікальні фігурки з пластиліну

Дегустували каву, яку не купиш у магазині чи у кав’ярнях. У чому секрет?

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.