Що відомо про 26 захисників, яким посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Тернополя»

Ще 26 військовослужбовцям присвоїли звання «Почесний громадянин міста Тернополя» посмертно. Розповідаємо про кожного воїна. Наголошуємо, що в цьому списку не всі імена полеглих захисників, представлені дані лише тих, чиї імена озвучили в міській раді. 

Звання почесних громадян міста присвоїли посмертно родинам 26 захисникам за вагомий особистий внесок у становленні української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Перелік захисників опублікували на офіційному сайті Тернопільської міської ради.

Інформацію про захисників журналісти «20 хвилин» збирали від міської ради, на сторінках рідних та близьких у соціальних мережах, сайтах навчальних закладів. 

Також ми намагалися знайти світлини захисників. Проте не всі з них мають сторінки у соціальних мережах, а рідні інколи просто виставляють дописи зі свічками, не публікуючи фото чи відео із загиблими…

Ярослав Антонійчук 

Захисник родом з Тернополя. Закінчив школу-колегіум Патріарха Йосифа Сліпого, а також географічний факультет Тернопільського національного педагогічного університету. На фронті чоловік був солдатом, захищав Україну та боровся з ворогом на Донецькому напрямку. Загинув 9 січня 2025 року. 

Богдан Батурин 

Він був головним сержантом. За Україну воював на Донецькому напрямку. Захисник мужньо боронив нашу землю до останнього подиху, показуючи приклад незламності духу українських воїнів. Загинув 12 грудня 2024. 

Євген Годований 

Воїн народився шостого січня 1992 року у селі Сировари, що в Озернянській громаді. У 2015-2016 роках брав участь в антитерористичній операції. 26 січня 2023 року чоловік він приєднався до ЗСУ.

У військовій частині А 4447 був молодшим сержантом та командиром гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону. Євген загинув 12 лютого 2025 року від мінометного обстрілу, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Андріївка, що на Донеччині. Йому назавжди 33 роки. 

Олексій Гонта 

На захист України став у листопаді 2022 року. Він служив у другій окремій Галицькій бригаді Національної гвардії України. 28 грудня потрапив під ворожий обстріл на Сумщині, а сьомого січня помер від отриманих поранень. Йому назавжди 51 рік.

Олександр Горніцький 

Уродженець Тернополя, закінчив школу №3. Боєць став на захист України в жовтні 2023 року. Служив у прикордонних військах, проходив бойові навчання у Франції. Загинув 12 лютого під час виконання військового завдання поблизу населеного пункту Шабельне, що на Харківщині. Йому було 43 роки. Поховали загиблого бійця на Пантеоні Героїв. 

Андрій Гринюка

Він був солдатом, мужньо боронив Україну до останнього подиху, віддаючи все заради свободи. Герой загинув 28 листопада у Харківській області під час виконання бойового завдання. Йому назавжди 33 роки. 

Роман Дубовий 

Чоловік став на захист України в перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Наш земляк служив у 63-й бригаді, був солдатом, гранатометником механізованого відділення, механізованого взводу, механізованої роти військової частини А 0342. Він отримав поранення під час виконання військового завдання на Донеччині. Помер 11 грудня в Одеській міській лікарні №9. Бійцю було 46 років. Поховали 17 грудня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища. 

Михайло Кіт 

Михайло був старшим солдатом. Захищав Україну на Запорізькому напрямку. Він вважався зниклим безвісти з 22 грудня 2023 року, не повернувся з бойового завдання. Як з’ясувалося, наш земляк загинув на 39-му році життя. 

Назар Кріль 

Назар Кріль – родом з Тернополя. За фахом – географ та правознавець, а з 2015 року працював інспектором у підрозділах патрульної поліції. Тернополянин захоплювався автомобілями, обожнював природу та мріяв про розвиток туризму на Тернопільщині.

У перший день повномасштабного вторгнення разом з батьком стали на захист України. Його розподілили до 105-ї бригади 82-го окремого батальйону, разом з побратимами вибивали ворога на Сумському, Харківському напрямках. Захисник Назар Кріль загинув на 30 році життя, виконуючи бойове завдання на Харківщині. Він вважався зниклим безвісти з 17 травня 2023 року. Його поховали на Пантеоні Героїв у Тернополі. У нього залишилися батьки, дружина та донька.

Більше його історію читайте тут: Майже два роки шукали в лікарнях, серед полонених. Історія воїна Назара Кріля, який повернувся «На щиті»

Микола Козоріз 

Захисник родом з Івано-Франківщини, але проживав у Тернополі. Його мобілізували у серпні 2024 року, ніс службу у 155-й бригаді, а також проходив навчання у Франції. Чоловік був кулеметником механізованого відділення. Він загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині 21 грудня 2024 року. У Миколи залишилися донька та дружина. 

Олег Костюк 

Захисник народився 28 березня 1983 року. Він проживав у селі Медин, що у Тернопільській міській територіальній громаді. Він був відважним воїном, солдатом, боронив Україну на Донеччині. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання 10 січня 2025 року. 

Степан Лех 

Пов’язати своє життя з військовою справою вирішив ще у шкільні роки. Він навчався у Коропецькому обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. До війни працював на митниці в Одеській, Чернівецькій та Херсонській областях.

З першого дня повномасштабного вторгнення земляк став на захист України, долучився до 105-ї бригади тероборони ЗСУ. У 2024 році йому було надали звання майора. Він мужньо виконував свій військовий обов’язок, воюючи на Харківському, Сумському та Курському напрямках. Загинув у січні 2025 року. 

Роман Медецький

Наш земляк добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення. Був старшим солдатом, стрільцем-оператором стрілецького взводу військової частини А 7100. Серце 45-річного тернополянина зупинилися 20 січня на Дніпропетровщині внаслідок тяжкого захворювання. 

Василь Мочула

Василь Мочула проживав у селі Шляхтинці разом із сім'єю, але родом був із Чернихівців Збаразької громади. З перших днів війни він разом зі своїм сином Максимом став на захист України. Був командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Гірко плачуть його діти – Максим та Олександр, дружина Оксана та мати, яких він любив понад усе.

Віктор Місюрак 

51-річний житель села Івачів Долішній виконував бойове завдання на Донеччині. З 8 травня 2024 року його вважали зниклим безвісти, але 23 січня 2025 року він повернувся додому назавжди. 

Володимир Мних 

Володимир Мних – уродженець села Яцківці, Богданівського старостинського округу Озернянської громади. Він став на захист України, виконував бойові завдання на Харківщині. Воїн помер шостого січня 2025 року від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання. Поховали на Микулинецькому кладовищі. 

Олександр Пришляк 

Наш земляк став на захист України ще у 2014 році, воював на Донеччині. Повернувся додому через отримані травми, проте у липні 2024 році знову взяв зброю до рук. Олександр служив в 59-й штурмовій бригаді. Він отримав поранення під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нововасилівка, що у Запорізькій області. А вже другого січня помер у Дніпропетровській обласній лікарні. Його поховали на Микулинецькому кладовищі. 

Віталій Процик

41-річний військовослужбовець – уродженець Звенигорода, що у Бучацькій міській територіальній громаді. Він закінчив землевпорядний факультет Львівського державного аграрного університету. Захищав Україну від червня 2024 року, був командиром міномета. Загинув 27 грудня на Курщині. 

Віталій Сало 

Життя захисника обірвалося 31 січня 2025 року, на Сумському напрямку неподалік населеного пункту Велика Писарівка. На момент загибелі земляку було 49 років. Віталій Сало служив у 80-му окремому батальйоні 105-ї бригади. На захист України став у березні 2022 року. 

Олег Сисоєв 

Був старшим солдатом, загинув, обороняючи Україну. Він виконував бойове завдання на Донеччині, коли обірвалося його життя. Олег Сисоєв вважався зниклим безвісти з 10 червня 2024 року. Військовослужбовець віддав життя у 54 роки. 

Назарій Смоляк

Захисник народився першого березня 1999 року. З юних років проживав у селі Лучка Великоберезовицької громади. Навчався у Лучківській школі, а працював у Тернополі. До лав Збройних Сил України приєднався у листопаді 2024 року, був стрільцем-помічником гранатометника у штурмовому батальйоні. Життя 25-річного бійця Назарія Смоляка обірвалось 28 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у Луганській області. 

Микола Сумін 

Земляк був інспектором прикордонної служби. Його серце перестало битися 8 лютого 2025 року. Військовослужбовець пішов із життя на Одещині через хворобу. 

Віталій Тимків

Захисник народився дев’ятого лютого 1980 року. Чоловік був солдатом, кулеметником стрілецького відділення. Віталій помер восьмого травня в лікарні через хворобу. Йому назавжди 44 роки. 

Олександр Черняк 

Він був молодшим сержантом. Виконував бойові завдання разом з побратимами на Запорізькому напрямку. Загинув 17 грудня 2024 року. 

Юрій Шаманський

Захисник був старшим сержантом, відійшов у вічність під час лікування від хвороби. Його серце зупинилися першого лютого 2025 року. Його поховали на Микулинецькому кладовищі третього лютого. 

Олександр Шишкін 

Він був солдатом, виконував бойові завдання, захищав Україну на Донецькому напрямку. Він вважався зниклим безвісти з 27 грудня 2024 року. На момент загибелі йому було лише 42 роки. 

Дякуємо нашим бійцям за захист, за мужність. Слава Україні! Героям Слава!

Читайте також:

Рустам Давлетов перетворює залишки ворожої зброї та шоломи на витвір мистецтва

Любив Україну понад усе та мріяв обійняти сина. Напередодні 30-річчя загинув боєць Олександр Катинський​​​​​​​

Віддали своє життя у боротьбі за Україну: п’ятьом пластунам відкрили меморіальні дошки​​​​​​​

Підірвав міст разом із собою... Пам'яті Героя України Віталія Скакуна з Тернопільщини присвячується

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.