«Сказала хлопцеві, що вагітна. Він мовчав...»: тернополянка про те, як зробила аборт і чому шкодує...
- Цю історію важко вислухати без сліз. Та й слова підібрати важко, щоб якось розрадити.
- Тернополянка Христина розповіла про те, як зважилась зробити аборт. Вона каже, що це рішення не повторила б, якби їй дали другий шанс.
- Куди звертатись за допомогою, якщо ви опинились в складній ситуації та без підтримки.
Перед публікацією першого матеріалу з циклу ми розмістили на нашому сайті лист журналістки до жінок з проханням розповісти свою історію. Прочитати його можна за посиланням тут.
Наше звернення отримало десятки коментарів. Проте на цю тему говорити зможе не кожен.
Першу історію тернополянки Софії читайте у публікації: "Лікарі сказали: треба переривати вагітність. Я могла зробити найбільшу помилку в житті": історії тернополянок про аборти
Також ми розповідали про те, куди можна звернутись жінкам у кризових ситуаціях. Деталі у публікації "Інколи покидають мами, які живуть в достатку, а хто в біді - виховує". Чому відмовляються від малюків?"
Але найбільш зворушливою стала історія Христини, якою вона поділилась, щоб, можливо, відвернути від помилки когось, хто стоїть перед вибором: залишити дитину чи зробити аборт. Слова жінки публікуємо від першої особи. Без змін.
«Ніколи б не подумала, що можу таке зробити»
«Це була моя друга вагітність. Мені 30. У мене є синочок. Йому в серпні п'ять. Я вирішила поділитись цією історією, після того, як прочитала ваш лист. Я більше не можу тримати це все в собі. Окрім лікарки, у якої я робила аборт, про це ніхто більше не знає.
Я просто хочу, щоб дівчата, жінки, які опинились в таких ситуаціях, побачили мою історію і ще раз задумались про своє рішення.
Я до того просто не могла подумати, що я можу таке зробити. До останнього була проти абортів. Я не розуміла, яке я право маю вирішувати - жити дитині чи ні. Я собі давала питання: "Хто я така? Я ж не Бог, щоб вирішувати кому жити, а кому ні. Я що,Бог, щоб рішати таке, що можу дати життя одній дитині, а іншій не дати."
Від автора публікації: розмову жінки переривають сльози. Я не знаю, що казати в таких випадках. Тому обов'язково опублікую інтерв'ю із психологом про те, як жінкам перебороти почуття вини і жити далі.
Сама виховую сина
Так. У мене були обставини. Я не хочу виправдовувати себе, але були.
Я почну з початку. Три роки тому я розлучилась з першим чоловіком. Ну, не склалось сімейне життя. Так вийшло. Ми не спілкуємось, не підтримуємо стосунки взагалі. До дитини він приїжджає, але особисто зі мною він не підтримує стосунки.
Хоч суд призначив аліменти - чоловік не сплачує їх. Дитину я утримую сама. Працюю на роботі. Сама "тягну" дитину: вдягаю, годую, гуртки... Все на мені. Батьки - пенсіонери, не працюють. Рік тому батько переніс інфаркт. У мами - чотири інсульти. Коли я на роботі - тільки вони з дитиною. До двох років вони боялись лишатись з сином, бо обоє хворі, а з дитиною і на вулицю треба вийти, і побігати за ним. Батьки старшого віку, вже не зовсім здорові люди.
«Прийшла. Думаю, порадую»
Загалом через півроку після розлучення я познайомилась з чоловіком. Мого віку.
Коли зустрічались, то було таке, що ми говорили про те, що би сталось, якби я завагітніла. Всьо було прекрасно. Мені розписували "повітряні замки". Він казав, що все буде просто шикарно... Я вірила.
У травні цього року я була в відпустці. Почала помічати за собою ті ж симптоми, що були, коли я вперше завагітніла. Одним словом, до затримки я вже відчувала, що вагітна. Пішла на УЗД. Пішла до гінеколога. Підтвердили. 4 тижні. УЗД тільки почало бачити.
Я прийшла до нього зразу з лікарні. Думаю - порадую. Я сказала. Але відповідь... Я навіть не знаю, як пояснити. "Зараз не час. Купа боргів. Грошей нема. Ти сама розумієш, що треба багато грошей. Ну не час зараз".
Він запитав, чи я можу дізнатись, скільки коштує переривання вагітності.
«Зробила медикаментозне переривання»
Термін вагітності був невеликий. Мені сказали, можна переривати медикаментозним шляхом. Коштувало 2,5 тисячі гривень. Три таблетки. Потім три таблетки через два дні.
Замість слів підтримки чи розради... Я побачила байдужіть. Остання розмова, яка була після тих таблеток, того всього... замість того, щоб мене морально підтримати - людина сиділа, дивилась на мене і абсолютно ніякої реакції. Ні на то, що я в сльозах говорила, що я ніколи не думала, що таке зроблю. Ні реакції на то, що мені важко.
Були слова, що ти доросла людина. Сама маєш розуміти, що не час. В мене було питання: "А ти не знав, від чого діти получаються".... У відповідь - тиша...
Ми більше не спілкувались, хоч живемо практично в сусідніх будинках. Я залишилась сам-на-сам з проблемами. Він жодного разу не намагався налагодити зв'язок. Тай я сама думаю, що все, про що ми мали поговорити - ми вже сказали.
От вірите, до останнього, поки не сказала йому, я думала, що він втішиться щиро. Була впевнена на мільйон відсотків. Я давала гарантію, що мені і слова за аборт не скажуть... а тут. Це була ідеальна людина, яка за мною бігала. Він ходив з квітами. Ночував під дверима, бо були моменти, коли я вагалась на ці стосунки. Я не думала, що він прийме таке рішення замість мене. Він казав як він вірить в Бога, як молиться, а поставити мені такий ультиматум...Людині не 16, не 17 років.
Від автора публікації: Хочеться показати і чоловічу точку зору. Що в цей момент переживав він? Чи справді причина в грошах? Мені, як дівчині, важко подумати навіть, якою була б моя реакція на такі слова від хлопця.
«Я не могла лишити двох дітей на старих батьків»
Я не змогла б виховувати двох дітей. Батьки справді хворі. Вони дивляться за дитиною, якій п'ять рочків. А з такою "підтримкою" від цього тата, я знаю, що довелося б дивитись за двома дітьми. На роботу перший час я б не змогла ходити.
Другу дитину залишити на батьків я не можу.
Я прийшла до лікарки на консультацію в приватну лікарню, після підтвердження вагітності на УЗД, сказала їй, що я хочу зробити аборт. Вона переконувала мене залишити дитину. Просто... лікарка не в курсі була моєї ситуації. Вона не знала того, через що я пішла на таке.
Мені дали номер ще одної лікарки в міській лікарні. Вона сказала, у який кабінет підійти, які таблетки купити. Три таблетки я випила в лікарні при ній. Та лікарка, так само, як і попередня, спитала, чи подумала я добре... Вибору не було.
Лікарка мені сказала, що буде важко. І якщо буде депресія, то варто звернутись до психолога. Поки я шукаю психолога, який би міг допомогти. Але тут теж потрібні гроші. Соціально психолога я не знайшла.
«Я би не зробила це знову»
Я нікому не можу пожалітись. Не наважусь розказати комусь з близьких. Крім так званого тата і лікарки, ви перша людина, якій я розказую це.
Я обов'язково піду до психолога, бо вже помічаю, що через те, що мені болить, я можу зірватись на синові. Я знаю, що він не винен.
Зараз, якби повернути час, я би ризикнула і лишила дитину. Я переусвідомила багато чого. Мене просто мучить совість. А ще.. мені часто сниться якась дівчинка. З білим волоссям. Це постійно в голові. Де би я не була. Щось мені мусить нагадувати цю ситуацію.
Якби вона народилась, я би зараз думала про щось інше. Як виростити дитину. Батьки би не могли лишитись, але може був би якийсь вихід. Я сама лишилась з цими думками. І не знала, як мені вчинити.
Зараз я маю можливість поговорити з жінками і прошу: "Не робіть все з бухти-барахти. Подумайте. Ми сильніші, ніж здається на перший погляд".
Від автора публікації: Дякую Христині за щирість у її розповіді. Я ціную довіру і сподіваюсь, що ця історія справді допоможе комусь зробити правильний вибір. Бережіть себе, Христино, заради синочка. І нехай він завжди тішить вас своїми обіймами і сміхом.
Телефон: 097-16-14-150
Facebook: https://www.facebook.com/oliaturchak
Instagram: https://www.instagram.com/olga.turchak/?hl=uk
E-Mail: [email protected]
Довідка
Куди можна звертатись жінкам, які потрапили в складні життєві обставини?
-
Тернопільський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молодіРозташування: м.Тернопіль. Вул. Медова,3
Тел./факс (0352) 23 – 55 - 92, -
Тернопільський обласний центр соціально-психологічної допомоги "Родина"Розташування: вул. Коновальця, 18. м. Тернопіль
Електронна адреса: [email protected]
Телефон: 0 (352) 28-79-29 -
"Дім захисту життя" центр матері і дитини" (для матерів з дітьми до 3 років)Розташування: с. Тисарівка, Волочиський район, Хмельницька область.
Телефон: 097-79-96-081, 067-30-83-382, 068-64-77-448. -
"Дім життя" - монастир францисканок, притулок для жінок, які опинились в складних обставинах.
Розташування: с. Драганівка, Тернопільський район.
Телефон: 097-30-71-296, 096-82-84-713. -
БО "Відкрите серце" - для батьків з дітьми, які перебувають в складних життєвих обставинах.
Розташування: смт. Озерна, Зборівський район.
Телефон: 096-84-79-21.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
