Свята за межами Батьківщини. Як тернополяни через війну відзначають Новий рік і Різдво за кордоном?

• Цьогоріч багато тернополян через війну зустрічають Новий рік та Різдво за кордоном. Свята для них інші, ніж раніше, адже проходять не вдома.
• Журналістка «20 хвилин» поспілкувалась з трьома жінками, які виїхали до Чехії, Ірландії та Англії. Переселенки поділились щирими спогадами про новорічно-різдвяні свята минулих років, як проводять їх а межами України, і чи переймають звичаї країн, в яких проживають.

На випередження хвилі хейту, яка може з’явитись у коментарях під цим матеріалом.

Я (авторка цієї статті) якось прочитала в одному з текстів своєї колеги – іншої журналістки, таку думку: «Під час війни під суворою забороною знаходяться оцінювальні судження та непрохані поради, як людина мала вчинити: виїхати за кордон чи залишитися в країні, піти захищати Україну зі зброєю в руках чи працювати в тилу тощо. Зараз немає правильних рішень, адже ситуація, в якій ми живемо, неправильна. Кожен з нас вибирає те, що здається йому доцільним у конкретний момент часу за конкретних обставин». І це повідомлення мені сподобалось, адже дійсно – яке право ми маємо засуджувати тих, хто рятувався у перші дні російського вторгнення? Це їхній вибір, який слід поважати. Всі ми різні: з різною силою волі, ступенем хоробрості та витривалості психіки. Хтось готовий кинутись на амбразуру, а хтось тихо донатить на армію або в’яже теплі шкарпетки для військових. Хтось афішує свою діяльність, а хтось мовчки робить корисну справу. Цим текстом ми не просимо читачів жаліти тих, хто відзначає свята не вдома, чи писати гнівні меседжі, що героїні матеріалу вчинили неправильно. Ми подаємо точку зору людей, які через війну святкують Новий рік та народження Ісуса на чужині.

Яке єдине бажання мають тернополянки на свята – розповідаємо у матеріалі.

Вперше святкує не з ріднею

Міла Орлик наразі мешкає в Чехії. Дівчина вперше виїхала за кордон 6 березня 2022 року, майже за два тижні після початку війни. Ще раніше, ділиться спогадами Міла, була дуже «переляканою», за все хвилювалась. А коли росія вторглась на територію України, щодня плакала, не знала, що відбувається й думала, ніби це кінець світу. Не могла витримати події навколо, тривожилась…

– Моя сестра теж з Тернополя  і на відміну від мене має міцнішу нервову систему. А я на той час єдиним варіантом вбачала виїхати за кордон бодай на два-три тижні, аби заспокоїтись і відчути себе в безпеці. У перші тижні було складно і через мовний бар’єр, і тому, що не розуміла, як жити далі. Та потім адаптувалась. Усвідомила, що в Україні війна, лунають сирени, – розповідає дівчина.

Зараз Міла живе на дві держави. Приїжджає в Україну, працює, робить покупки, донатить на ЗСУ, обстежується у лікарів. Тоді повертається до Чехії, де також займається улюбленою справою, сплачує податки тощо. Дівчина – професійна фотографка, знайшла там клієнтів. Різдво цьогоріч вперше святкує не з ріднею.

– Відколи себе пам’ятаю, моє Різдво проходило у колі рідних. Ми їздили до бабусь – спершу маминої, а тоді татової матері, потім до тьоть. Тобто в нас був цілий тур по родичах, – усміхається Міла. – По дві-три годинки сиділи у кожної, гортали старі сімейні альбоми, спілкувались, смакували стравами а особливо – кутею. Це були класні дні. Та цього року я провела свята за кордоном.

Дівчина відзначала Різдвяні свята 25 грудня, бо так прийнято у чехів. Однак, 7 січня також шанує, цього дня матиме вихідний. У планах – поїхати кудись, прогулятись Прагою. Назвати святкуванням те, як пройшли для неї Різдво та Новий рік, Мілі складно. Пояснює, що не було усіх тих атрибутів торжества, як раніше. На свята просто відпочивали. Новорічну ніч вона зустріла зі своїм хлопцем та друзями, які теж родом з України. «Ми хотіли бути з кимось, а не самотніми. Бо наша сила в єдності. Разом загадали бажання, аби настала Перемога і жах війни закінчився!» – каже вона.

Аби хоч якось створити вдома зимову атмосферу, купили ялинку. Вона росте у горщику, тож після свят Міла планує висадити її у лісі. Ялинку назвали «Вірою» – у те, що скоро все буде добре, як в Україні, так і у світі. Ще спекли смачні новорічні пряники, які патріотично розмалювали. Це підняло настрій на свята…

– Чи перейняли ми традиції від чехів? Це швидше вони від нас щось переймають, – жартує Міла. – В них на Різдво немає багатих звичаїв, як в українців, хвалитись нічим, тому захоплюються нашою культурою. Зараз мені хочеться лише спокою, миру та Перемоги. Якщо кожен з нас мріє про це, то бажання скоро здійсниться!

Свята цьогоріч – у чорно-білих тонах

Альона Макух знайшла прихисток у далекій Ірландії. Вона виїхала туди 24 березня 2022 року. Пригадує, що у перші дні найважче було морально: опинилась за кордоном сама, вдома залишились батьки, в душі вирував страх, що Тернопіль може стати мішенню ворога, невідомість, абсолютне незнання того, що далі трапиться. Дівчина обрала цю країну, бо з дитинства мріяла тут побувати. А ще в Ірландії говорять англійською, а Альона крім неї більше не знає іноземних мов.

– Та й з нею мала проблеми, особливо з говорінням. Розуміла все, що мені кажуть, та не могла відповісти, підтримати розмову, сформулювати речення. Тому здебільшого мовчала, соромилась. Але з часом спілкування з місцевими й відвідини державних мовних курсів для усіх охочих дались взнаки. Англійську підтягнула й пошкодувала, чому не вчила її у школі, – розказує тернополянка.

Ірландці дуже гостинно прийняли дівчину. Їй надали номер в одному з місцевих готелів, який не треба оплачувати. Крім безкоштовного проживання, біженців також забезпечили харчуванням. Крім Альони, у готелі мешкають інші українці. Юнка із захопленням ділиться тим, як раніше відзначала Новий рік та Різдво у Файному місті. Сміється, мовляв, щороку було одне і те ж. Свята завше минали у тісному родинному колі. Іноді Альону навіть дратували одноманітність і подекуди банальні традиції. Проте, сьогодні після перегляду архівних світлин їй сумно.

Всі минулорічні зими для неї були радісними, і так тривало до 2022-го…

– Моя сім’я зберегла українські звичаї святкування Різдва. Ми мали однакові касети із записаними колядками. Я змалечку їх знала. Родина збиралась у бабусі в селі. Готували на стіл 12 страв, смакували ними й колядували. Запрошували до хати вертеп. Щосвята одягали вишиванки. З Новим роком було простіше. Ми з батьками вечеряли, вдягались, як завжди каже мій тато, «в не брудні футболки», слухали привітання Президента під келих шампанського, і після феєрверків о першій ночі лягали спати. Тепер колориту свят бракує… – усміхається Альона.

На жаль, фотографії цих щасливих моментів залишились вдома, тому дівчина не може нам їх показати. Цього року свята у неї минають скромно, проводить їх з компанією українців, які живуть у готелі. Щодо особливих ірландських традицій, Альона знизує плечима, мовляв, нічого незвичного для нас немає. Єдине, що впадає у вічі – Різдво в Ірландії відзначають 25 грудня і набагато пишніше, аніж Новий рік. До дня народження Ісуса довго й прискіпливо готуються, враховують деталі, накривають багатий стіл. Наступного дня, тобто 26 грудня, державний вихідний. А Новорічна ніч там – це лише невелика вечірка із легким алкоголем.

Адміністрація готелю вирішила потішити мешканців і святково прикрасила хол. Ще всередині грудня там встановили ялинку й вчепили гірлянди. Приміщення тепер світиться кольоровими вогниками. Собі в кімнати ялинки ніхто не купував. Натомість люди зробили зимову композицію з підручних матеріалів і прикрасили двері ззовні. Тернополянка теж має щось подібне (див.на фото).

– Хтось придбав у кімнати гірлянду. У мене теж висить на стіні, а ще «дощик» для настрою. На кухні готелю працюють наші дівчата. Коли ми святкували Різдво, на столі стояли й українські страви. До нас прийшли музиканти і заграли «Щедрик». На фоні відео чути мої ридання, бо це було страшенно приємно. Вийшло «гібридне» свято – українсько-ірландське. Та зрозуміло, що цьогоріч і Різдво, і Новий рік в чорно-білих тонах. Хочеться лише плакати, – зітхає Альона.

Відео, як виконують «Щедрик», дивіться за лінком: https://youtube.com/shorts/0fDia6zZlvc.

Часова різниця між Україною та Ірландією – дві години. Тому прихід нового 2023 року дівчина святкувала двічі: о 22:00 за київським часом, а опівночі – за ірландським. На запитання, чи телефонувала до рідних у Тернопіль в Новорічну ніч, відповідає: «Не наважилась!». Знала, що батьки будуть засмучені, тому написала їм лист з привітанням. Надіслала й сиділа у сльозах…

– Я тривалий час обдумувала бажання, яке загадаю. І звучить воно так: «Хочу, щоб у 2023-му Україна знову стала людям домом», – на хвильку Альона Макух замовкає. – Коли годинник відстукував секунди до нового року, я міркувала, як сильно хочу, аби наші біженці могли повернутись додому. Додому в нашу Україну! Щоб не бродили по світу. Адже в час війни стало зрозуміло, що ми не потрібні ніде, окрім рідної держави… (у мене побігли «мурашки»).

Цього року взагалі не до святкувань

Тетяна Шпікула волею випадку опинилась з дітьми в Англії. Мала там певні справи з документами, а в останню ніч перед вильотом вирішила залишитись і почати в країні нове життя. Це не пов’язано з повномасштабною війною, просто так склались обставини. Будучи в Тернополі, жінка ретельно любила готуватись до зимових свят. Без прикрашеної ялинки жоден Новий рік чи Різдво не минали.

– Процес вбирання новорічної «красуні» додавав мені відчуття наближення свят. Щороку вдома вогниками світилась ялинка. Цьогоріч ми з синочком і донькою обійшлися лише гірляндою на вікно, для бодай якоїсь атмосфери. Чи то через загальний настрій (не до святкувань), чи тому, що вже два тижні малеча хворіє, та новорічно-різдвяних свят я не відчуваю, – ділиться тернополянка.

На Святий Вечір і Різдво раніше Тетяна з дітьми та уся її родина збирались вдома у мами. Це було стабільною сімейною традицією. Та на жаль, свята цього року родина проведе без них… А ще, ділиться жінка, подарунки дітям встигла зробити лише на День Святого Миколая. На Різдво не мала змоги їх де-небуть придбати.

Англійці мають деякі цікаві звичаї на зимові свята, додає наша героїня. Всі будівлі у містах тематично прикрашають, вони світяться від сотень ліхтариків, стоять великі ялинки. Навіть без снігу відчувається казковий настрій. На Різдво в Англії дарують один одному подарунки, а ще кожен має отримати святкову листівку. Навіть діти у школі між собою обмінялись перед зимовими канікулами.

– Я бажаю лише одного – аби швидше настав мир і закінчилась війна. Аби люди повернулись до нормального життя: без повітряних тривог, без трагічних звісток з фронту. Аби рідні дочекались вдома захисників. Щиро вірю, що у новому 2023 році саме так і буде! – завершує розмову Тетяна.

Читайте також: Яким побачили Новий рік та Різдво за кордоном колишні тернополяни

Читайте також: Різдво у Малайзії – з кутею і ялинкою, а от сніг - лише штучний

Читайте також: Різдво з пончиками, вином та коли на дворі +30. Як святкують тернополяни, які далеко від дому

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.