Тест на людяність: чи допоможуть тернополяни перейти дорогу слабозрячому. Експеримент (ВІДЕО)

Історія наступна: журналіст «20 хвилин» пояснював на вулиці, що має проблеми із зором, тому не може самостійно перейти через дорогу. Він був у затемнених окулярах та з пов'язкою на оці. Нашою метою було перевірити, наскільки місцеві жителі готові відгукнутися на прохання незнайомої людини. Після того, як отримували допомогу, дякували і розповідали правду про експеримент.

Місце, де журналіст переходив дорогу ми обрали неспроста – перехід на вулиці Замкова, 4. Рух машин тут досить інтенсивний навіть не в годину-пік.

За весь експеримент лише одна перехожа відмовилася допомогти нібито слабозрячому. Пояснила це тим, що поспішає і навіть не стала слухати.

А от всі інші, у кого журналіст просив про допомогу, реагували миттєво. Так, один з чоловіків не просто перевів через дорогу, але й поцікавився, чи варто ще відвести кудись далі.

– Якщо є потреба, людям треба допомагати, – пояснив він. – Але на превеликий жаль, деколи цим зловживають, особливо, коли просять милостиню. Та допомагати – обов’язок кожного свідомого громадянина.

Деякі перехожі вагалися, чи варто допомагати та пояснювали, що поспішають.

– Я поспішаю на роботу, – відповіла одна з перехожих. – Ось іде хлопець, він допоможе.

Та після декількох секунд ця жінка все ж перевела журналіста через дорогу.

– У Тернополі є досить багато нерегульованих пішохідних переходів з високим бордюром. Це створює проблему для людей з інвалідністю, – поділився думками один з чоловіків.

Навіть іноземні студенти погодилися допомогти. Журналіст просто показав їм на пішохідний перехід, на пов’язку та окуляри. Студенти зрозуміли без слів.

– Ми вже навчаємося тут четвертий рік і декілька разів були випадки, коли доводилося на вулиці допомогти людям, – каже студент. – Але допомагати приємно і неважливо, де це робити, в Індії чи Україні.

Отож, наш соціальний експеримент можна вважати успішним, адже з восьми перехожих семеро погодилися допомогти слабозрячому.

Федір Восінський, журналіст:

– Дуже  приємно, що багато людей відгукнулися на прохання допомогти. Це вселяє довіру до тернополян. Насправді, довіритися людям, які переводили мене через дорогу, було не страшно, адже я міг бачити усе через чорні окуляри. 

Набагато важче було просити про допомогу, адже відчував ніби обманюю людей, насправді будучи зрячим.

Водночас був приємно вражений, що деякі люди навіть не дослуховували причину, чому прошу про допомогу. Вони просто брали мене за руку і переводили через дорогу.

В експерименті взяли участь як люди старшого віку, так і молодь. Приємно, що людям, які просять про допомогу, довіряють.

А у вас просили про допомогу на вулиці? Як реагуєте на такі прохання? Пишіть в коментарях.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google