"Треба боятися живих, а не мертвих": ексклюзивне інтерв’ю із копачем могил на Микулинецькому кладовищі

Сергію зараз 45 років. У КП “Ритуальні послуги” він працює чотири, щоправда, з невеликою перервою, на час, коли перебував в іншій області. Для когось його робота може здатись моторошною, але сам він жодної містики у своїй професії не бачить. Цікаво, що журналісти “20 хвилин” вже публікували інтерв’ю із представником цієї професії ще у 2014-му році. Тоді про свою роботу на кладовищі розповідав Віктор Сухецьким і він виявився вітчимом пана Сергія. 

Більше у матеріалі: "Тернополянин Віктор Сухецький викопав 14 тисяч могил"

- Як ви почали працювати на кладовищі? Виходить, у вас професія  за спадковістю? 

- Зараз моєму вітчиму 73, а тут він відпрацював 55 років і він інколи приходить ще сюди на роботу, на допомогу, як то кажуть. А я, так, виходить “по-наслєдству”, коли був малий ще то приходив до нього на роботу, але, якщо чесно тоді не думав, що буду працювати тут. Так склалось. Я працював тут два роки, потім був у Харкові, потім знов два роки працював тут. 

Під час розмови з нашими журналістами пан Сергій прогулявся кладовищем. Він знає тут чи не кожну могилу. Показує польські гробівці, новий цвинтар, капличку. Добре знає місця, де поховані відомі люди, які жили ще в Радянському Союзі, де поховані герої Другої світової війни та Російсько-Української війни, знає ті місця, куди часто приходять люди доглядати за могилами, а де могили покинуті. 

- Розкажіть про гробівці. Там люди поховані цілими сім’ями?  

- У гробівцях знімається плита і всередині є ніші на яких стоять труни. В одному гробівці може бути сім-десять людей похоронено, може бути більше. Зазвичай це польські могили, але вже і в нас є такі сімейні гробівці. Але там по-іншому: є муровані блоки і в них заливається труна бетоном. Бо тут є природній камінь, який пересипаний землею. Природній камінь втягує все в себе, а в тих гробівцях якщо поставити “трумбло” буде запах. То буде дуже неприємний запах. 

- Не страшно було заглядати туди, всередину таких поховань? Що там є, опишіть.

- Є польські поховання, там труни оббиті бляхою, там дошки струхлявіли, а бляха залишається, а в наших, де ховали в дерев’яних трунах, то були і такі, що все перетворюється в порох: і труна і людина. Наприклад, якщо гробівець з 1800-их років, то можете уявити що з деревом сталось за стільки років.

- То що входить у ваші обов’язки, тут?

- Ми перш за все, доглядаємо за територією, за алеями . Щоправда, доводиться і за могилами, які давно покинуті, доглядати. Чистимо від зарослів, вивозимо сміття. Також ми копаємо могили. На цьому кладовищі захоронення вже немає, бо немає місця. Є тільки підхоронення, тобто якщо у людини тут поховані рідні, і попередньо вони залишали місце, то тоді можна ховати. Також ми маємо допомогти опустити труну в землю під час похорону. Багато роботи буває, коли люди хочуть змінити могилу. Тоді доводиться знімати попередню. Було таке, що ми били бетон на одній могилі десь два місяці. 

- А є люди, яких кожен день приходять сюди до рідних? 

- Є. Не знаю чи вони помічають мене, але я знаю їх. Дехто вітається. Он там (покахує могилу прим.ред), жінка вже п’ять-шість років ходить до сина, щодня. А нещодавно і чоловіка поховала. Зранку ми з нею здороваємось тут щодня. Ще є воїн АТО похований, батько теж приходить щодня. 

- Яку найбільшу кількість похоронів довелось "відпрацювати" за день?

Було й таке, що шість похоронів за день було. Всередньому, на одну копку ями дається 8 годин. В той день було важко, але що зробити, треба. Люди померли, то ж що робити.Буває. що копаємо ночами, буває, що родичі чекають, бо є дуже багато роботи.

Читайте також: "Закам'яніла дівчина з мітлою": які легенди приховує відомий пам'ятник Микулинецького цвинтаря"

- Які інструменти використовуєте в роботі?

- Є перфоратор, є станція в машині. А так ломи, лопати. Могила копається на півтора метри, в бетоні - ще більше.

- Як справляєтесь з роботою взимку, коли земля замерзає?

- Та по-різному буває. Зараз легше, бо є техніка. Бувало таке, що земля замерзала на півтори метри, в бетоні може бути і ще більше. 

- Чи було таке, що знаходили щось незвичне  під час того як викопували ями? 

- Фляги були, в флягах були записки хто це і коли загинув. Зазвичай, такі давали солдатам. Останню таку знайшли минулого літа. Там було ім’я Штеф. Крім того було таке, що знаходили міни, викликали саперів, спецтехніку.

- А вандали були? 

- Були. Особливо в 90-их роках. Наприклад на одній з могил був хлопчик з міді -  вкрали. Здали на металолом. Але то лише для вигоди. Такого, щоб просто прийти поруйнувати нема.  

- Ви вірите і містику? Часто буваєте тут вночі, то чи не зустрічали чогось дивного? Можливо, колеги розказували якісь легенди?

Ну, щодо легенд, то у нас здебільшого молоді хлопці працюють. Наймолодшому 21, то звідки йому знати щось таке. А загалом, нічого дивного не зустрічав. Було таке, що вночі ідеш, і десь заєць пробіжить або “хорьок” і ти на секунду десь прислухаєшся, але в тому нічого дивного. Зайців тут чимало буває. То і на них вже не реагуєм.

- А дивитесь фільми жахів? У зомбі не вірите? 

- Ці комедії? (Посміхається прим. ред) Ні. Нема такого. Це видумки. 

- Чи змінила ця робота ваше уявлення про життя і смерть? 

- Людина народжується і помирає. Це нормальні речі. Так, як кажуть: мертвих не турбувати. Ми вже привикли, все тут знаємо. Це просто наша робота. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.