Сергію зараз 45 років. У КП “Ритуальні послуги” він працює чотири, щоправда, з невеликою перервою, на час, коли перебував в іншій області. Для когось його робота може здатись моторошною, але сам він жодної містики у своїй професії не бачить. Цікаво, що журналісти “20 хвилин” вже публікували інтерв’ю із представником цієї професії ще у 2014-му році. Тоді про свою роботу на кладовищі розповідав Віктор Сухецьким і він виявився вітчимом пана Сергія.
- Як ви почали працювати на кладовищі? Виходить, у вас професія за спадковістю?
- Зараз моєму вітчиму 73, а тут він відпрацював 55 років і він інколи приходить ще сюди на роботу, на допомогу, як то кажуть. А я, так, виходить “по-наслєдству”, коли був малий ще то приходив до нього на роботу, але, якщо чесно тоді не думав, що буду працювати тут. Так склалось. Я працював тут два роки, потім був у Харкові, потім знов два роки працював тут.
Під час розмови з нашими журналістами пан Сергій прогулявся кладовищем. Він знає тут чи не кожну могилу. Показує польські гробівці, новий цвинтар, капличку. Добре знає місця, де поховані відомі люди, які жили ще в Радянському Союзі, де поховані герої Другої світової війни та Російсько-Української війни, знає ті місця, куди часто приходять люди доглядати за могилами, а де могили покинуті.
- Розкажіть про гробівці. Там люди поховані цілими сім’ями?
- У гробівцях знімається плита і всередині є ніші на яких стоять труни. В одному гробівці може бути сім-десять людей похоронено, може бути більше. Зазвичай це польські могили, але вже і в нас є такі сімейні гробівці. Але там по-іншому: є муровані блоки і в них заливається труна бетоном. Бо тут є природній камінь, який пересипаний землею. Природній камінь втягує все в себе, а в тих гробівцях якщо поставити “трумбло” буде запах. То буде дуже неприємний запах.
- Не страшно було заглядати туди, всередину таких поховань? Що там є, опишіть.
- Є польські поховання, там труни оббиті бляхою, там дошки струхлявіли, а бляха залишається, а в наших, де ховали в дерев’яних трунах, то були і такі, що все перетворюється в порох: і труна і людина. Наприклад, якщо гробівець з 1800-их років, то можете уявити що з деревом сталось за стільки років.
- То що входить у ваші обов’язки, тут?
- Ми перш за все, доглядаємо за територією, за алеями . Щоправда, доводиться і за могилами, які давно покинуті, доглядати. Чистимо від зарослів, вивозимо сміття. Також ми копаємо могили. На цьому кладовищі захоронення вже немає, бо немає місця. Є тільки підхоронення, тобто якщо у людини тут поховані рідні, і попередньо вони залишали місце, то тоді можна ховати. Також ми маємо допомогти опустити труну в землю під час похорону. Багато роботи буває, коли люди хочуть змінити могилу. Тоді доводиться знімати попередню. Було таке, що ми били бетон на одній могилі десь два місяці.
- А є люди, яких кожен день приходять сюди до рідних?
- Є. Не знаю чи вони помічають мене, але я знаю їх. Дехто вітається. Он там (покахує могилу прим.ред), жінка вже п’ять-шість років ходить до сина, щодня. А нещодавно і чоловіка поховала. Зранку ми з нею здороваємось тут щодня. Ще є воїн АТО похований, батько теж приходить щодня.
- Яку найбільшу кількість похоронів довелось "відпрацювати" за день?
Було й таке, що шість похоронів за день було. Всередньому, на одну копку ями дається 8 годин. В той день було важко, але що зробити, треба. Люди померли, то ж що робити.Буває. що копаємо ночами, буває, що родичі чекають, бо є дуже багато роботи.
- Які інструменти використовуєте в роботі?
- Є перфоратор, є станція в машині. А так ломи, лопати. Могила копається на півтора метри, в бетоні - ще більше.
- Як справляєтесь з роботою взимку, коли земля замерзає?
- Та по-різному буває. Зараз легше, бо є техніка. Бувало таке, що земля замерзала на півтори метри, в бетоні може бути і ще більше.
- Чи було таке, що знаходили щось незвичне під час того як викопували ями?
- Фляги були, в флягах були записки хто це і коли загинув. Зазвичай, такі давали солдатам. Останню таку знайшли минулого літа. Там було ім’я Штеф. Крім того було таке, що знаходили міни, викликали саперів, спецтехніку.
- А вандали були?
- Були. Особливо в 90-их роках. Наприклад на одній з могил був хлопчик з міді - вкрали. Здали на металолом. Але то лише для вигоди. Такого, щоб просто прийти поруйнувати нема.
- Ви вірите і містику? Часто буваєте тут вночі, то чи не зустрічали чогось дивного? Можливо, колеги розказували якісь легенди?
Ну, щодо легенд, то у нас здебільшого молоді хлопці працюють. Наймолодшому 21, то звідки йому знати щось таке. А загалом, нічого дивного не зустрічав. Було таке, що вночі ідеш, і десь заєць пробіжить або “хорьок” і ти на секунду десь прислухаєшся, але в тому нічого дивного. Зайців тут чимало буває. То і на них вже не реагуєм.
- А дивитесь фільми жахів? У зомбі не вірите?
- Ці комедії? (Посміхається прим. ред) Ні. Нема такого. Це видумки.
- Чи змінила ця робота ваше уявлення про життя і смерть?
- Людина народжується і помирає. Це нормальні речі. Так, як кажуть: мертвих не турбувати. Ми вже привикли, все тут знаємо. Це просто наша робота.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Andrew Petryshyn
Володимир Лемега
Pidkorchemnyi Volodymyr reply Володимир Лемега
Ярина Вознесенська reply Володимир Лемега
Наталия Бурлаку reply Володимир Лемега
Yuriy Hladiy
Наталия Бурлаку reply Yuriy Hladiy
Viktoria Solomyanyk reply Yuriy Hladiy
Наталия Бурлаку reply Viktoria Solomyanyk