Вирощує перепілок під обстрілами та сублімує їжу: переселенка з Донеччини розвиває власний бізнес

• Поки одні призупиняють підприємства через війну, вона підлаштовується під умови і відкриває нову справу. Знайомтеся, це Олена Хатмулліна, якій вдається одночасно підтримувати п’ять бізнесів та ще й волонтерити. 
• Через повномасштабне вторгнення, вона змушена частину власної справи релокувати з Донеччини на Тернопільщину. Як вдається вирощувати перепілок, виготовляти миючі засоби та готувати сублімовані страви – читайте у нашому матеріалі. 

Підприємницькою діяльність Олена Хатмулліна займається з 2015 року. До повномасштабного вторгнення жінка жила у місті Костянтинівка (Донеччина), що у 20 км від Бахмута. Наразі Бахмут – найгарячіша локація, де ведуться бойові дії. Постійні обстріли змусили жінку переїхати до друзів в Шумськ, що на Тернопільщині. 

– У Шумську я живу від липня 2022 року. Мене запрошували ще на Львівщину, але чомусь я все ж обрала Тернопільську область. Коли я переїхала, одразу вирішила, треба перевозити частину власної справи із собою. Я не можу нічим не займатися, бо коли ти залишаєш рідне місто, домівку, то дуже важко морально. Для того, щоб підтримувати себе в формі, людей навколо себе, треба рухатися вперед, робити те, що може бути корисним для інших. Я не бачу іншого виходу, – каже пані Олена. 

Живу на дві області

На Тернопільщину бізнесвумен перевезла ферму з мікрогріну. А ось на рідній Донеччині залишилися виробництва з миючих засобів та санітарно-гігієнічної продукції. Зі слів пані Олени, релокація бізнесу – не так просто і дуже важко з нуля налагоджувати механізм роботи у незнайомому тобі регіоні. 

– Для того, щоб повноцінно відновити виробництво ферми мікрозелені, треба чимало грошей. А особливо зараз, коли у нас нові виклики. Через перебої зі світлом виникають проблеми і з опаленням. Тож, щоб нормально працювати треба мати потужний генератор та інше обладнання, що дозволить підтримувати приміщення зі світлом та теплом. Та і я розумію, що моя мікрозелень не так і потрібна зараз людям. Я раніше вирощувала її та їстівні квіти для ресторанів. А також для групи людей, які правильно харчувалися. Зараз це не так важливо, – каже вона. 

І поки мікрозелень залишається на паузі, у рамках грантової програми жінка отримала 80 перепілок і відкрила маленьку ферму в 20 км від Бахмута. У той час, як окупанти обстрілюють мирних жителів, пані Олена разом із командою дарують нове життя птахам. 

–  У нас невелика ферма, як хтось собі це уявляє. Просто приміщення, де встановлені буржуйки, генератори, акумулятори, інвектори та закуплені дрова. Якщо зовсім погано зі світлом, то опалюємо приміщення буржуйками. Ми закладаємо яйця, вирощуємо перепілок. Робимо все, аби пташки народжувалися в комфортних умовах. У липні їх було 80, а зараз вже 200, – каже жінка. 

Масштабувати ферму планують після Перемоги України, що буде невдовзі. У цьому переконані як Олена, так і її колектив. 

Справжня їжа космонавтів

З одного боку перебої зі світлом створюють дискомфорт, а з іншого – змушують вигадувати щось нове і дієве. Так сталося і з Оленою Хатмулліною. Вона переформатувала обладнання з ферми мікрозелені і зараз власноруч створює сублімовану їжу.

– Я на Донеччині трохи сублімувала мікрозелень та сік з паростків пшениці. Коли опинилася на Тернопільщині, то вирішила повністю перейти на виготовлення сублімованої їжі. Адже це ідеальний варіант їжі, коли такі перебої зі світлом. Для того, аби приготувати сублімовану їжу, інколи достатньо трохи окропу та п’ять-сім хвилин. І можна снідати, обідати чи вечеряти, – розповідає співрозмовниця. 

Сублімована їжа – довготривалого зберігання та швидкого приготування. Це такий особливий метод сублімації, що почали використовувати в 1968 році для приготування їжі космонавтам. За основу переселенка з Донеччини бере виключно натуральні продукти: овочі, фрукти або готову страву і закидає в спеціальний апарат. 

– У цьому апараті проводиться шокове заморожування продукту до -40 градусів. При такій швидкій заморозці молекула продукту не встигає розірватися, тому він зберігає первинну форму. Потім я поступово підвищую температуру, вмикаю вакуумну сушку і забираю з продукту всю вологу. І в результаті ми отримуємо повністю натуральний, але зневоднений продукт, – ділиться порадами жінка. 

В асортименті пані Олени вже чимала кількість рецептів. За допомогою сублімації їй вдається зберігати борщ, суп гречаний, овочі з м’ясом, фасоль з м’ясом, суп харчо, гуляш і горохове пюре з м’ясом. 

– Якщо це борщ, то готується окремо по елементах. Окремо смажимо цибулю, моркву, буряк. Все, як на звичайну страву, а потім сублімуємо. Окремо сублімується капуста, картопля, м’ясо. І потім за технологічною картою це все складається в одну упаковку та вакумується. Це дуже смачно і зручно, особливо зараз, – каже переселенка. 

Та чи справді так легко потім приготувати сублімовану продукцію? І чи стане вона в нагоді навіть у найскладніших ситуаціях – масові обстріли та повний блекаут на кілька тижнів? Пані Олена відповідає так. 

– Для того, щоб овоч або фрукт був придатний для вживання, його варто розкрити і викласти. За певний час він з повітря візьме вологу і все готово. Якщо це готові страви, наприклад, борщ чи суп, то на 100 г окропу треба взяти 10 г сухої сумішші, – розповідає співрозмовниця. – Заливаєте, чекаєте п’ять чи сім хвилин і продукцію можна їсти. Борщі та супи виглядають цілком нормально, як звичайна страва. Сублімована їжа – гарний варіант харчування. Адже, якщо виготовляють якісно, то там жодних консервантів та хімічних добавників. І я завжди кажу, вже 100 г води можна буде нагріти в турці на свічці, аби поїсти. 

Разом ми – сила!

Через постійні перебої з електроенергією, до замовлення доступні лише супи та борщі. Адже мінімальний цикл сублімації – 24 години. А так як світла більше немає, ніж є, то інколи запустити техніку просто не вдається. Та пані Олена вже замовила необхідне обладнання, що дозволить розвивати власну справу незалежно від наявності електроенергії. 

Також бізнесвумен є представницею харчового кластеру Східної України. Вона об’єдналася з виробниками харчової промисловості і разом допомагають тим, хто цього потребує. 

– Зараз ми співпрацюємо з благодійними фондами, Міжнародними організаціями. У нас є грантові програми на підтримку переселенців, жителів деокупованих територій та тих, хто досі залишається у зоні бойових дій. Ми забезпечуємо сублімованою їжею цю категорію населення. Для них це дуже зручно, а головне – смачно і корисно, – завершує розмову жінка. 

Читайте також:

Я хочу дарувати людям щастя: переселенка з окупованої Херсонщини розвиває майстерню шоколаду

Війна – не привід забувати про мрії! Як тернополянка ризикнула і розпочала бізнес за кошти держави

В нас стріляли, але ми вижили… Історія переселенців з Херсонщини, які знайшли прихисток у Тернополі

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.