“Ніби знову в перший клас” - кажуть тернопільські першокурсники про початок навчання

До того, як звикнеш до нового міста, нового житла, нових людей довкола себе та незнайомого приміщення інституту, доведеться добряче понервуватися, а це може викликати навіть депресію.
Таку депресію пережив свого часу студент технічного університету Олег Старух. Хлопець уже закінчив вуз, та про свої перші дні в університеті пам’ятає добре.

- Я приїхав у Тернопіль із Бережан, - каже він. - Раніше бував тут, але місто знав погано. Перший тиждень не знав тут нікого, і було дуже важко. Не було навіть із ким поговорити. Втім, друзів знайшов швидко, тому хочу дати кілька порад першокурсникам. Найкраще здружитися із сусідами по кімнаті у гуртожитку — вони такі ж, як і ви. Починають життя у незнайомому місті. Якщо ж у вас з ними мало спільного — знайомтеся із кимось близьким по духу із вашого курсу. Але в жодному разі не нав’язуйтеся — бо так можна налякати людину. А тоді й з іншими буде важко подружитися.

Також хлопець радить першокурсникам після навчання прогулюватися містом аби швидше вивчити вулиці. А на пари приходити на 10 хвилин раніше, аби знайти потрібну аудиторію або ж просто поспілкуватися з однокурсниками.

- Добре, коли разом з вами в університет вступає людина, яку ви знаєте давно, - каже Олег. - Тоді більшість проблем відпадає.
Втім, першокурсники, яких кореспондент опитала 12 вересня, запевняють, що перші дні навчання не були складними. Однак стверджують, що проблеми є.

- Я приїхала із Збаража. Тепер живу в гуртожитку, - розповідає студентка педуніверситету Аня Бойко. - Звичайно, спочатку завжди важко. Особливо в перші дні. Та я вже знайшла собі друзів. А це головне. Поки що для мене все нове - нове місто, нові люди. Але це одночасно і приємне відчуття.
Першокурсник Володимир Ювчик теж вважає, що відчуття нового приємне. Хлопець весь рік готувався до вступу. Переживав, чи приймуть його. А тепер він заступник старости.

- Це - ніби знову в перший клас. Все нове: викладачі, предмети, люди, - ділиться враженнями хлопець. - Але мені подобається відчуття, коли чекаєш чогось нового – це завжди приємно.
Хлопець вважає, що від перших днів навчання дуже залежить і те, як до тебе будуть ставитися на старших курсах.

- Найголовніше, на мою думку, - показати себе у хорошому світлі, - каже він. - Якщо я буду лінуватися, ніхто мені не допоможе. Треба якось себе зарекламувати. Я рухаюся далі, не можна стояти на місці. Ще важливо нам, першокурсникам, здружитися. У групі тридцять одна людина, але ми вже встигли стати ніби рідними, бо багато чого об'єднує. А от про сесію намагаюся не думати, мені страшно згадати про перший семінар.
Сесії бояться і інші першокурсники. Кажуть, що після неї вже знатимуть, хто на що здатний.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google