Максим Капустяник отримав іменні футболки від Луческу і пройшов реабілітацію поруч з легендами-футболістами

• Максим Капустяник днями повернувся з реабілітації, яку проходив, як і обіцяло керівництво клубу, у «Динамо». Які трофеї привіз із собою і що про стан малого кажуть медики?
• У суді допитали «прихованого» свідка, який показав, що напередодні трагедії зі школярами Валерій і на нього направляв зброю. Коли чекати на вирок «стрільцю по дітях»?

• Як? Поясніть мені, як? Ну, нехай, як він (Устинов – прим. авт.) стверджує, вистрелив випадково. Хоч я і не вірю цьому, але… Але як він може — за стільки часу навіть жодного разу не спитати, як почувається Максим! Як його здоров’я, — Ярослав Капустяник, батько підстреленого біля школи майже рік тому хлопчика ледь стримує емоції…

У січні 2022 р. минає рік від фатального пострілу, який фактично перекреслив мрії тоді 11-річного школяра Максима Капустяника – малий марив футболом і бачив себе в майбутньому професійним гравцем. Максим за цей час переніс чимало операцій, досі має серйозні проблеми зі здоров’ям, і, хоча повернувся до школи, до активних занять спортом йому ще далеко. Реабілітації змінюють консультації з лікарями — і знову все по колу. А для батьків хіба цей комплекс «розбавляє» участь у судових засіданнях, де слухається справа стрілянини на шкільному стадіоні. Проте Максим, як кажуть його батьки, за цей час став «маленьким мужчиною» і за витримкою і ставленням до всього поводиться як дорослий.

Днями хлопчик повернувся з чергової реабілітації – цього разу відбував її у футбольному клубі «Динамо». Цю реабілітацію йому одразу після трагедії пообіцяли керівники ФК «Динамо», - футболісти теж долучились до порятунку малого. Пройшов хлопчик і чергові медобстеження. Яким був вердикт лікарів? Чи зможе Максим Капустяник бодай колись повернутись до великого футболу?

Нагадаємо, Валерію Устинову оголосили підозру за стрілянину по дітях на шкільному стадіоні, а суд обрав міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Кілька разів її продовжували, тому стрілець досі перебуває під вартою. Валерій Устинов зізнався у тому, що накоїв та просив вибачення. Щоправда, лишень публічно. Зараз справа слухається в міськрайонному суді.

Стверджує, що умислу стріляти не мав

За версією слідства, 21 січня 2021 року близько 11 год. 00 хв., підозрюваний, з вікна своєї квартири, здійснив прицільний постріл із вогнепальної зброї в дітей, які перебували на спортивному стадіоні однієї із тернопільських шкіл. В результаті двом малолітнім потерпілим спричинено тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних поранень.

У 8-річного хлопчини дробинка застрягла на обличчі – її витягли і відправили малого додому. А в тілі 11-річного Максима Капустяника виявили понад 40 дробинок. Кілька медики змогли витягти, інші були надто глибоко, в тому числі пройшли і через деякі внутрішні органи, тому того ж дня Максима терміново перевезли до столичного Охматдиту. Там школяра теж двічі оперували. Батько хлопця Ярослав Капустяник каже, що в тілі сина досі залишається близько 30 дробинок.

Саме після третьої операції Максим у лікарні відсвяткував свій 12-ий День народження.
Журналістці вдалось кілька хвилин поспілкуватись із Валерієм Устиновим – ще перед початком одного з попередніх судових засідань у міськрайсуді. Валерій наполягав, що умислу стріляти по дітях не мав, запевняв, що щиро кається у скоєному. Устинов в апеляційному суді стверджував, що не стріляв умисне, просто прибирав вдома і чистив зброю. Та у нього давно, користувався востаннє років 5 тому, коли ходив на полювання. На запитання одного з суддів, чи чистив зброю, направивши рушницю у вікно, той лише заперечував. 

• Наприкінці минулого тижня ми повернулись з Києва, де Максим проходив реабілітацію, — розповів батько хлопчика Ярослав Капустяник. — Перед початком проходили медичне обстеження. Тоді треба було з’ясувати, чи дозволені синові фізичні навантаження, і в якому об’ємі. Дозволили їх трішки, мовляв, треба пробувати, як організм поводитиметься. Як ми побачили, річна перерва в тренуваннях, заняттях далась взнаки. Було важко…

Дві футболки від Луческу і реабілітація поруз з легендами

Не лише пройти реабілітацію, а спробувати свої сили та відчути дух професійного футболу, яким марив малий Максим. Хлопчик був щасливим, бо його запросили побувати там, де закулісся великого футболу.

• Нам дали хороших спеціалістів, які багато років працюють в «Динамо», — поділився батько. — Один з реабілітологів, Володимир Ігорович, 47 років працює зі спортсменами, і не одного футболіста ставив на ноги. Приємно, що така людина долучилась до реабілітації нашого сина.

Малий займався за програмою, не шкодуючи себе. Тим паче, що поруч проходили реабілітації знані всьому світові футболісти. Скажімо, Артем Беседін, який під час гри збірної України зі Швецією отримав серйозну травму. Слова підтримки знаних футболістів додавали сил малому. Весь персонал намагався долучитись, аби Максим скоріше повернувся до нормального життя і спорту. І головне, — він відчув турботу.

• Тренер «Динамо» Мірча Луческу подарував Максимові свої дві іменні футболки, побажав успіху і одужання, — пригадує батько круті емоції сина, які той пережив, отримуючи подарунок. — Йому побажали тренуватись і не здаватись. Та запевнили, що в нього все вийде. А це для сина надважливо.  

Надто інтенсивні навантаження та тренування Максимові поки заборонені. Але щораз, доки проходив реабілітацію у відомому клубі, малому кортіло спрямувати футбольний м’яч у ворота. Кілька разів не втримався і поцілив.  

Тим часом у суді відбувається слухання справи. Валерій Устинов залишився без адвоката, і запевняв, що захищатиме себе самостійно. Якщо не відкладатимуть засідання, суд має перейти до дослідження результатів експертиз. Свідків вже допитали. Один з них був засекреченим. Він показав, що, за кілька днів до інциденту з дітьми Валерій вже виходив зі зброєю на двір. Більше того, саме на цього свідка одного з грудневих днів Устинов направив зброю. Щоправда, постояв так кілька секунд, потім опустив зброю, розвернувся і пішов. Батько Максима каже, що цієї жінки навіть потерпілі у справі не бачили і не знають, що це за жінка-свідок.

• Він (Валерій Устинов – прим. авт.) частково визнає свою вину, — поділився Ярослав Капустяник. — Стверджує, що вистрелив з необережності. Чесно скажу — не вірю цьому. І більш схильний повірити, що це сталось з неадекватності, і зроблено умисне. Але щоб жодного разу не запитати, як здоров’я пораненої дитини – як це назвати я не знаю…

Через що довелось пройти Максиму

Через що довелось пройти Максимові Капустянику та всій його родині, поділилась мама хлопчика. Жінка із жахом згадує години і дні, коли її дитина була на операційному столі спочатку в Тернополі, а потім і в столичному «Охматдиті». Як довго тягнулись години, дні і тижні одужання, коли Максимко терпів пекельний біль. А мама, зціпивши зуби, перевертала хлопця та робила все, аби він скоріше одужував. Максим бачив лише її зосередженість і, коли через біль починав капризувати, жоден мускул не смикнувся на обличчі Надії. Вона потім плакала ридма, відвернувшись чи коли виходила з палати. Аби тільки Максимчик не бачив її страху і сліз. І не здався…

• Моя дитина подолала пекельний біль. Що йому довелось пройти – і всій нашій родині… Словом, передати я цього не можу, – Надія Капустяник щораз зупиняє розмову. Потім за кілька секунд опановуючи себе, продовжує, — коли після другої операції в Охматдиті ми перебували тільки вдвох, це вам передати складно. Максим був весь у зондах, катетерах і трубках. Зонд у шлунку, двох легенях, а це дуже болюче, зонд у животі. Шрам на весь живіт і чимало катетерів, вся спина в ранах… Лікарі виконували свою роботу, медсестри свою. А моїм завданням було підбадьорювати, примушувати його повертатись і сідати – це було дуже важливим, щоб не було застоїв і запалення легень. Аби кишечник краще працював, малому зменшили дозу знеболювальних. Він терпів скажений біль.

Часом малий питав: «Мама, а ти мене не шкодуєш?». Жінка, сумно зітхнувши пригадує, як змушена в такі моменти була брати себе в руки і як казала синові, мовляв, мені тебе шкода, але шкодувати будемо вдома, а тут ми мусимо працювати.

І вони працювали – через фізичний і моральний біль. Як каже зараз мама, син все витерпів, і всі разом вони це подолали.

Восени Максим проходив чергове обстеження. Аналізи були не надто добрими, тому, пролікувавшись, батьки повезли малого до Трускавця. Коли повернувся, знову пішов до школи. Максим, попри всі застереження та обмеження, навіть на фізкультуру ходить зі всіма однокласниками. Щоправда, звільнений від здачі нормативів. Бо ж 30 дробинок досі залишаються в його тілі. А дорослі кажуть, що наполегливості і мудрості у цьому хлопцеві — ще й їм треба повчитись…

 

Юридична довідка

Кримінальний кодекс України

Стаття 296. Хуліганство

Ч. 4. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

Ч. 1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Читайте також

Максим, якого підстрелили біля школи, уже вдома і обійняв сестричку. Але в тілі і далі є дробинки

Стрільця по дітях Валерія Устинова можуть відпустити додому. Що вирішив суд: подробиці

З Днем народження, чемпіоне: Максиму, якого підстрелили біля школи, виповнилось 12. Як почувається?

"Тернопільський стрілець": що відомо про чоловіка, який, ймовірно, міг поцілити у школярів

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.