Стрілець по дітях Валерій Устинов заговорив у суді. В чому зізнався?

• 30 дробинок досі залишаються в тілі Максима. А дорослі кажуть, що наполегливості і мудрості у цьому хлопцеві — ще й їм треба повчитись. Як почувається малий і що змінилось у його житті за рік після фатального пострілу?
• В суді перебувала журналістка «20 хвилин», яка повідомляє усі подробиці. Чи зізнався Валерій Устинов в тому, що стріляв по дітям?

У січні 2022 р. минув рік від фатального пострілу, який фактично перекреслив мрії тоді 11-річного школяра Максима Капустяника – малий марив футболом і бачив себе в майбутньому професійним гравцем. Максим за цей час переніс чимало операцій, досі має серйозні проблеми зі здоров’ям, і, хоча повернувся до школи, до активних занять спортом йому ще далеко. Реабілітації змінюють консультації з лікарями — і знову все по колу. А для батьків хіба цей комплекс «розбавляє» участь у судових засіданнях, де слухається справа стрілянини на шкільному стадіоні. Проте Максим, як кажуть його батьки, за цей час став «маленьким мужчиною» і за витримкою і ставленням до всього поводиться як дорослий.

В міськрайсуді 8 лютого мали б допитати підозрюваного Валерія Устинова, а також дослідити відеодокази у справі. Однак, через технічні проблеми засідання довелось перекласти. Проте журнаоістці вдалось кілька хвилин поспілкуватись з Валерієм. Зокрема, ми цікавились, чому вперто відмовляється від послуг адвоката. І щозасідання запевняє: захищатиме себе сам. 

Питання про адвоката Валерій не захотів обговорювати, обмежився лише тим, що здатен захистити себе сам. Нагадаємо, адвоката, який був раніше в Устинова, на пів року позбавили ліцензії. Не раз обвинуваченому пропонували іншого захисника, в тому числі і державного, проте Валерій щораз відмовлявся. 

А про Максима заговорив. 

— Я дуже шкодую, що так сталось, якби можна було все повернути назад, такого ніколи б не трапилось. Я вкотре прошу в нього пробачення - у нього і його сім'ї, — поділився із журналісткою обвинувачений чоловік. У нас є відео запис цього звернення. Проте Валерій перебував "за склом", тому якість звуку дещо спотворено. — Я бажаю Максимові швдкого одужання. 

Засідання перенесли. Проте нам вдалось поспілкуватись із колишньою дружиною Валерія Устинова. А також дізнатись, чи знає син Валерія, Артем, що трапилось з його майже однолітком і колегою по футболу Максимом. Детальніше читайте в ексклюзивному матеріалі, який невдовзі з'явиться на сайті "20 хвилин" 

До речі, ми також поцікавились "не для преси", коли чекати вироку у цій справі. Нас запевнили, що ще 2-3 засідання, і суд першої інстанції поставить крапку у цій історії.  

Нагадаємо, за версією слідства, 21 січня 2021 року близько 11 год. 00 хв., підозрюваний, з вікна своєї квартири, здійснив прицільний постріл із вогнепальної зброї в дітей, які перебували на спортивному стадіоні однієї із тернопільських шкіл. В результаті двом малолітнім потерпілим спричинено тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних поранень.

Пішли на прогулянку і дістали вогнепальні поранення

У 8-річного хлопчини дробинка застрягла на обличчі – її витягли і відправили малого додому. А в тілі 11-річного Максима Капустяника виявили понад 40 дробинок. Кілька медики змогли витягти, інші були надто глибоко, в тому числі пройшли і через деякі внутрішні органи, тому того ж дня Максима терміново перевезли до столичного Охматдиту. Там школяра теж двічі оперували. Батько хлопця Ярослав Капустяник каже, що в тілі сина досі залишається близько 30 дробинок.

Саме після третьої операції Максим у лікарні відсвяткував свій 12-ий День народження.
Журналістці вдалось кілька хвилин поспілкуватись із Валерієм Устиновим – ще перед початком одного з судових засідань у міськрайсуді. Валерій наполягав, що умислу стріляти по дітях не мав, запевняв, що щиро кається у скоєному. Устинов в апеляційному суді стверджував, що не стріляв умисне, просто прибирав вдома і чистив зброю. Та у нього давно, користувався востаннє років 5 тому, коли ходив на полювання. На запитання одного з суддів, чи чистив зброю, направивши рушницю у вікно, той лише заперечував. 

Через що довелось пройти Максимові Капустянику та всій його родині, поділилась мама хлопчика. Жінка із жахом згадує години і дні, коли її дитина була на операційному столі спочатку в Тернополі, а потім і в столичному «Охматдиті». Як довго тягнулись години, дні і тижні одужання, коли Максимко терпів пекельний біль. А мама, зціпивши зуби, перевертала хлопця та робила все, аби він скоріше одужував. Максим бачив лише її зосередженість і, коли через біль починав капризувати, жоден мускул не смикнувся на обличчі Надії. Вона потім плакала ридма, відвернувшись чи коли виходила з палати. Аби тільки Максимчик не бачив її страху і сліз. І не здався…

Моя дитина подолала пекельний біль

— Моя дитина подолала пекельний біль. Що йому довелось пройти – і всій нашій родині… Словом, передати я цього не можу, – Надія Капустяник щораз зупиняє розмову. Потім за кілька секунд опановуючи себе, продовжує, — коли після другої операції в Охматдиті ми перебували тільки вдвох, це вам передати складно. Максим був весь у зондах, катетерах і трубках. Зонд у шлунку, двох легенях, а це дуже болюче, зонд у животі. Шрам на весь живіт і чимало катетерів, вся спина в ранах… Лікарі виконували свою роботу, медсестри свою. А моїм завданням було підбадьорювати, примушувати його повертатись і сідати – це було дуже важливим, щоб не було застоїв і запалення легень. Аби кишечник краще працював, малому зменшили дозу знеболювальних. Він терпів скажений біль.

Часом малий питав: «Мама, а ти мене не шкодуєш?». Жінка, сумно зітхнувши пригадує, як змушена в такі моменти була брати себе в руки і як казала синові, мовляв, мені тебе шкода, але шкодувати будемо вдома, а тут ми мусимо працювати.

І вони працювали – через фізичний і моральний біль. Як каже зараз мама, син все витерпів, і всі разом вони це подолали.

Восени Максим проходив чергове обстеження. Аналізи були не надто добрими, тому, пролікувавшись, батьки повезли малого до Трускавця. Коли повернувся, знову пішов до школи. Максим, попри всі застереження та обмеження, навіть на фізкультуру ходить зі всіма однокласниками. Щоправда, звільнений від здачі нормативів. Бо ж 30 дробинок досі залишаються в його тілі. А дорослі кажуть, що наполегливості і мудрості у цьому хлопцеві — ще й їм треба повчитись…

 

Юридична довідка

Кримінальний кодекс України

Стаття 296. Хуліганство

Ч. 4. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

Ч. 1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
 

Читайте також:

Максим, якого підстрелили біля школи, уже вдома і обійняв сестричку. Але в тілі і далі є дробинки
Стрільця по дітях Валерія Устинова можуть відпустити додому. Що вирішив суд: подробиці
З Днем народження, чемпіоне: Максиму, якого підстрелили біля школи, виповнилось 12. Як почувається?
"Тернопільський стрілець": що відомо про чоловіка, який, ймовірно, міг поцілити у школярів
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.