На вишиванках тернополянки - виноград і птахи

 Навіть під час розмови з кореспондентом дівчина не відривається від улюбленої справи. Вся її увага спрямована на вишиття картини.
У доробку Вікторії вже близько 20 вишиванок. Вона вишиває їх для друзів та рідних. Носить вишиті власноруч сорочки і сама майстриня.
- Часто одягаю їх влітку до церкви, - розповідає дівчина. - У мене вдома у Вишнівці щороку проводять показові бої біля замку, концерти. Це є ще однією нагодою покрасуватись у вишиванці.
Дівчина каже, що перейняла мистецтво вишивання від своєї мами. Першу свою сорочку вишила у 12 років для братика Дмитрика.
- Кожна сорочка - моє дитя, кожну люблю по-своєму, - розповідає Вікторія. - Протягом чотирьох поколінь у нашій хаті завжди була вишивка. І ось, це стало частиною мого життя. Ще моя прабабуся на домотканому полотні вишивала гладдю з власноруч прядених ниток.
Вікторія Морочник каже, що нині вишиванка - не тільки частина національного костюму. Стилізована вишивка стала невід'ємною частиною гардеробу модниці.
Вишиванка - ознака стилю
Нині вишиванка для українців - ознака індивідуального стилю. Тому Вікторії дуже подобається творити все нові і нові сорочки. Перші вишиванки дівчина вишила для рідних, невдовзі почала приймати замовлення знайомих. Загалом вона вишила більше десяти чоловічих, вісім жіночих сорочок та національний костюм для сестри.
- Вишивання - це мистецтво, яке вимагає максимальної зосередженості, позитивних думок, - каже майстриня. - Також потрібно розуміти символіку кожного елементу, кольору. Адже споконвіків вірили, що вишиття - частинка долі.
У вишиванках Вікторії переважають рослинні та тваринні орнаменти. Зокрема, виноградні грона, пташки.
- До речі, на моїх сорочках переважають кілька кольорів - чорний або синій з украпленням червоного, зеленого, - зауважує дівчина. - Окремі елементи я обводжу кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф і колірний ефект. Такі орнаменти розміщаю уздовж усього рукава повздовжніми смугами.
Вишивати слід однією голкою
З особливою повагою Вікторія ставиться до вишивки весільних рушників. Перед початком роботи обов’язково слід помолитися, щоб отримати боже благословення на добру справу. В орнаментах на рушнику зашифроване майбутнє сім’ї, що стає на нього.
- Весільний рушник слід вишивати на лляній тканині шириною 37 сантиметрів та довжиною 3 або 5 метрів, - розповідає майстриня. - Вишивати слід однією голкою. Випорювати прогріхи - погана прикмета. До того ж, виворіт повинен бути акуратним. Кажуть, що зовнішня сторона рушника для людей, зворотна - для Бога. До речі, посередині рушника не повинно бути жодних візерунків, адже вони розділяють наречених. Цікавим є те, що першою слід починати вишивати чоловічу (праву) сторону, а вже потім - жіночу. Візуально вони нічим не відрізняються одна від одної, проте декілька візерунків все ж є різними.
Окрім рушників та вишиванок у колекції Вікторії більше 20 картин з різними мотивами. Вони прикрашають не лише стіни домівки дівчини, але й кімнати друзів. - Подарунок, зроблений своїми руками, є найкращим виявом поваги, - каже Вікторія. - Робота над картинами для мене є найкращим відпочинком. Навіть коли я лежала у лікарні, я не покидала своєї улюбленої справи. Картина “Янголятко”, над якою я тоді працювала, додавала мені терпіння і сили боротися з недугою.
Дівчатам, які хочуть навчитись вишивати, Вікторія радить дуже серйозно підходити до цієї справи, адже вишивка - це таїнство, узори - закодовані послання наших предків.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google