Документи про причетність останнього до будови історики знайшли аж в архівах Петербурга. Але справу починав, швидше всього, де Вітт. Бо ж коли починали роботи, Мошинському було всього 18 років. І жив він тоді в Інфляндії - історичній країні над річкою Двіною і Ризькою затокою у Прибалтиці.
Ян де Вітт
«Костел вважали за одну з найкращих барокових святинь у Польщі. Був спроектований знаним польським архітектором, генералом Яном де Вітте (між іншим, проектантом святині у Бердичеві, львівського костелу домініканців, комендантом фортеці у Кам'янцю Подільському), хоча як автора планів подається також Автора Мошинського», - з приблизно таким багажем знань їдуть до Тернополя польські туристи, шукачі історії розваленої шляхетським гонором Речі Посполитої. Наш приклад - із сайту rzecz-pospolita.com.
Кожен, як то кажуть, шукає свого в минулому. Та інколи видається, що сусіди знають про старожитності нашого краю більше, ніж ті, хто тут живе. А знати історію де Вітта як варто, так і цікаво.
Народився імовірний автор першого проекту тернопільського храму 8 червня. Щодо року, то він точно не відомий - найчастіше пишуть 1709. Його батьки - прості вірмени, яких багато було тоді на Поділлі.
Прізвище Яна було спочатку Віт і він із 1726 року став кадровим військовим - 1736 року дослужився до звання капітана, 1758 - підполковника, 1768 - генерала піхоти. І от тоді Віт став Віттом через отримання шляхетського титулу та «облагородження» прізвища шляхом додавання другої літери «Т». А згодом з'явилося ще й слово «де»: Віт став де Віттом. І в 1768-1785 роках служив комендантом Кам'янецької фортеці.
Джерела мовчать, коли саме Ян де Віт взявся за проект костелу у Тернополі. Але факт, що він мав тісні зв'язки з могутніми тоді Потоцькими. Більше того, його син Йосип Вітт був першим чоловіком гречанки Софії, яку в нього буквально відкупив Станіслав Потоцький - засновник уманської «Софіївки». Саме через шлюб Йосипа з куртизанкою Софією померла у 1780-му з туги його мати, Дружина Яна Маріанна. Ян помер 24 грудня 1785-го. А похований імовірний автор першого проекту тернопільського костелу у костелі святих апостолів Петра і Павла в Кам'янці.
Август Мошинський
Архітектор, якому судилося завершувати домініканський костел, народився 25 січня 1731 року у Дрездені у родині підскарбія Яна Кантія Мошинського та Фридерики Августи, позашлюбної доньки польського короля Августа ІІ Сильного.
До середини XVIII століття його життєвий шлях пролягав далеко від Тернополя - навчався на військового у Дрездені, був старостою інофлодзьким у Прибалтиці... Зрештою, інакше й бути не могло - Річ Посполиту лихоманило від «війни олігархів» - одні магнатські роди підтримували на королівську посаду саксонського курфюрста Августа, інші - Станіслава Лещинського. Мошинський був в угрупуванні Августа, Потоцькі - Лещинського. Ситуація змінилася тільки тоді, коли Лещинський емігрував під натиском.
І от у 1750-му Юзеф Потоцький - один зі старших у роді і власник Тернополя, оголошує, що вся родина переходить до табору Августа. Останній і так уже перемагав, тож союз був більше потрібний Потоцьким. Того ж 1750 року відбувся надзвичайний сейм. Імовірно, що саме тоді Юзеф Потоцький чи хтось від нього міг запросити Августа Мошинського до втілення проекту костелу. Хтозна, чи храм був головною метою. Адже магнат міг просто використати пропозицію онуку короля - хай і від позашлюбної доньки, щоб просто піддобритися до його могутнього діда.
«У документах першого плану тернопільського храму архітектор домінуючу роль відводив куполові, що мав нагадувати всесвітньо відому баню катедри Святого Петра у Ватикані. Проте саме в цей час на бані знаменитої базиліки з’явилися тріщини й почались реставраційні роботи з її порятунку. Це змусило зодчого переглянути свої креслення: було значно зменшено в діаметрі купол і збільшено натомість вежі», - подає дослідник Павло Шубарт у статті «Август Мошинський: архітектор, зодчий, творець», яку можна прочитати в Інтернеті.
Як би там не було, а проект втілили - Тернопіль 1779 року отримав костел. Мошинський, імовірно, таки мав нагоду побачити своє дітище, адже помер аж на початку липня 1782 року. До того архітектор-аматор встиг у 1764-му перебратися з Дрездена до Варшави, був директором королівських будинків, королівським будівничим, опікувався театром і наукою, відкрив астрономічний та фізичний кабінети. Пишуть, що Мошинський був масоном. Ще одна його характеристика - «надмірна щедрість». Власне, видатки Мошинського породили борги останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського. Через це він захворів і за підтримки монарха поїхав оздоровлюватися в Італію. Повернутися звідти йому не судилося.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 19 від 7 травня 2025
Читати номер