Забутий палац з околиці — маєток на Кутковецькій горі

“Привіт! Може, тобі щось відомо про цей об'єкт? Знайомий каже, що це костелик на Загребеллі, якщо це так, то який саме? Можливо, є бодай якась інформація? Інші знайомі припускають, що це частина маєтку Галля на Кутківецькій горі”, - написав до автора статті шукач забутої історії Тернополя Тарас Циклиняк.
А й справді, на Кутковецькій горі тепер парк “Загребеля”, який ще місцеві називають лісом. Тут часто збираються на пікніки студенти, господарі вигулюють собак... І майже ніхто не знає, що перед Першою світовою на пагорбі біля телевишки стояв величний палац. Білі стіни тієї будівлі було видно навіть із залізничного моста, що між теперішніми вул. Крушельницької та Збаразькою.
Пошуки — із картою
Чи не усі факти, які мають краєзнавці про палац родини Галлів, — це те, що він стояв на Кутковецькій горі, а також старі карти і декілька світлин.
- Фото - зі збірки Чеслава Бліхарського, а вони — переважно довоєнні. Та й місто на тій світлині з руїнами виглядає надто цілим, як на Другу світову війну. А ще, якщо припустити, що це міжвоєнний період, то виникає питання: чому маєток такої заможної людини міста не був зображеним на жодній листівці? - продовжує Тарас Циклиняк.
Справді, на фотографії із загадковими руїнами місто не таке знищене, як після 1917-го. Натомість впадають у вічі будівлі казарм австрійської армії зліва від замку. Ті казарми називали ще кошарами. У наші дні на їхньому місці стоїть перинатальний центр “Мати і дитина”.
Одначе найбільше з пошуками будівлі на Кутковецькій горі, з якої можна було це все оглядати, допомагає географія. Вид із вікна будинку може точно вказати на те, де він стояв, навіть якщо самого будинку вже десятки років не існує. Із руїн виглядає так, що замок майже закриває собою низ парафіяльного костелу (стояв на місці ЦУМу — прим. ред.).

Тож таємнича споруда, замок і костел стояли на одній умовній лінії. Проводимо цю лінію на старій карті і виходимо на Кутківецьку гору — якраз на велику споруду. Саме вона, вочевидь, і була палацом, адже стоїть приблизно там, те тепер вишка.
- Я спеціально обійшов уздовж і впоперек Кутковецьку гору, там, де був маєток, - (телевежа) місце просто чудове. На самій горі з красивим видом на центр, - говорить Тарас Циклиняк.
Забуті бізнесмени Галлі
Утім, якщо про тернопільську резиденцію Галлів відомо небагато, то про них самих історики таки щось написали.

“1873 р. наприкінці року з'явився найбільший промисловий заклад Тернополя, що забезпечив роботою майже 100 осіб, — американський паровий млин Рудольфа Галля”, - подає у “Хроніці міста Тернополя” Ігор Дуда.
Час появи Галлів у Тернополі — не випадковий. Додаткового поштовху для розвитку бізнесу в місті надала поява залізниці у 1871-му. Відтоді зникло багато проблем із транспортуванням подільського зерна і борошна на захід. І Галлі про це добре знали.
Займалися представники цієї родини також політикою.
“Під час виборів австрійського парламенту 1907 р.
Кандидували русин о. Володимир Громницький і єврей Рудольф Ґалль, власник парового млина. Багач Ґалль пообіцяв полякам побудувати своїм коштом костьол і завдяки цьому здобув 2905 голосів, о. Громницький — 1763”, - пише Ігор Дуда.

А через два роки Галль вирішив, як у Тернополі поділити місце для зведення польської та української гімназій. Польській віддали зручнішу вул. Конарського — теперішню вул. Грушевського, а українській - Камінну.
“1913р. Одне із найбільших підприємств — паровий млин Рудольфа Галля — через брак коштів перестав діяти. Зупинився і млин Якуба та Давида Бартфельдів на Загребеллі”, інформує нас знову пан Дуда.
Збереглася ще інформація, що бізнес у Рудольфа перейняв Якуб Галль із синами. Остаточно млин Галлів зруйнували під час Першої світової війни. Тернопіль втратив велике підприємство. Як-не-як, а той млин, згідно з матеріалами Держархіву Тернопільської області, міг за добу намолоти 24 тисячі кілограмів борошна.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.