На Тернопільщині у родині Богаків народилась 14 дитина

- Аби погратися з наймолодшою донечкою, поносити її на руках, у нас всі вишиковуються у чергу, - каже багатодітна мати Леся Богак. – Особливо за увагу двомісячної Вероніки бореться п’ятирічний Арсенко. Він постійно намагається потримати її за ручку, за ніжку, поцілувати у щічку.

 Так із теплотою та ніжністю розповідає про поповнення у своїй сім’ї мати чотирнадцятьох дітей, 39-річна Леся Богак. Чоловік пані Лесі – священик Української Греко-Католицької церкви. Відтак дітей – Марійку, Аню, Андрія, Миколу, Надійку, Христю, Івана, Іванку, Оксану, Софію, Дмитра, Юліту, Арсена виховують змалечку у християнських традиціях. 

- Імена для свої дітей ми підбирали в основному за церковним календарем, - говорить пані Леся. – Хоча, бувало, що трішки відходили від нього. Наприклад, син Іван народився на Миколи, але у родині уже був Миколка. Відтак йому дали подвійне ім’я, та усі кличуть його саме Іванком.

Троє найстарших - уже студенти. Навчаються у Львівських вузах. Ще дев’ятеро ходять у школу. Дозвілля родина зазвичай проводить разом, адже дбати про молодших – святий обов’язок для старших братиків і сестричок.

Будуються та тримають господарку

- Ранок розпочинається у нас, як і в кожній сім’ї, - говорить пані Леся. – Улітку діти можуть поспати довше, а під час навчання прокидаються о сьомій. Після ранкового вмивання діти моляться, снідають та ідуть у школу. Після повернення зі школи хтось сідає за уроки, хтось допомагає по господарству. Старші ж троє зараз бувають удома рідше, в основному на вихідні.

Наразі родина, як розповідає жінка, зводить будинок на вісім кімнат. Адже досі проживає у невеликому церковному будинку. Будівництво ж власного дому триває уже сьомий рік.

- Зараз основні кошти в основному ідуть на будівництво, - продовжує жінка. – Сімейний бюджет складається із допомоги на дітей та чоловікової зарплати. Але поряд з будинком маємо невелику земельну ділянку. Тож овочі та фрукти завжди маємо свої.

На відміну від багатьох українських сімей, де виховують хоча б троє дітей, Богаки ні на що не скаржаться. Вони впевнені, що будь-які проблеми можна вирішити, а що не під силу їм – то у тому допоможе Господь.

- Не можна сказати, що наша родина не стикається з проблемами, - говорить пані Леся. – Адже нам, як і будь-якій українській сім’ї, потрібно зібрати дітей на навчання, нагодувати. Бувало таке, що затримували й допомогу на дітей. Однак нарікати причин ми не бачимо. Якщо буде важко, то допомога прийде сама.

Зустрічаються з добром на кожному кроці

Як приклад неочікуваної допомоги пані Леся пригадує випадок, який трапився у сім’ї ще у дев’яностих якось перед Великоднем. Тоді родині не вистачило грошей, аби повністю скласти традиційний кошик. Зокрема бракувало грошей, аби купити ковбаси.

 - Чоловік запропонував купити мисливської, адже її вийде більше і можна викласти її кільцем, - згадує жінка. - Від цього стало якось важко на душі, адже хотілося, щоб було так, як у всіх. Але пожурились, помолились, вирішили, що якось воно та й буде, та полягали спати. А наступного дня, із самісінького ранку, у двері постукали. Це був сторож із ковбасного цеху. Як пояснив чоловік, директор цеху передав нам дві величезні торби усіляких ковбасних виробів.

Таких випадків, коли допомога буквально приходила нізвідки, за словами жінки – не перелічити. Тож якщо родина й потрапляє у скрутну ситуацію, то не впадає у відчай.

- У важкі часи нам завжди допомагає Бог, - каже жінка. – Або ж посилає людей, які хочуть допомогти.

Світлана ГРИВАС, 0-96-709-74-60 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google