Найбільша любов тернополянина Олександра Папуші - театр

Окрім гри на сцені, він веде різні концертні програми, пише музику і пісні до вистав, у вільний час любить різьбити по дереву. Та все ж його найбільша любов - це театр. До речі, дружина пана Олександра Ірина також працює у театрі, а їхні діти - Катруся та Дениско виросли за кулісами і навіть задіяні в окремих виставах.
Дитячі захоплення стали професією
- Чому серед розмаїття професій обрали саме акторську?
- Насправді, якщо проаналізувати те, чим я захоплювався упродовж дитинства та навчання у школі, то іншої професії я і не міг би обрати. Музика, танці, вірші, драмгуртки, КВН - все це заповнювало моє життя, тому всі ці аматорські захоплення переросли у професійні, що сьогодні називаються театром.
- Чи допомагає ваша акторська майстерність у житті?
- В акторській професії головне - віра. На сцені ти змушуєш себе вірити у запропоновані обставини, а у житті тебе ніхто не змушує цього робити, тому що ти вже є частиною цих обставин. На сцені можна попробувати, порепетирувати, а в житті не до гри, життя - це одноактівка з трагічним фіналом.
- Ви зіграли півсотні ролей. Які з них виявились найважчими чи найлегшими для вас?
- Коли приступаєш до п’єси, то будь-яка роль здається важкою, тому що ти пробуєш одягнути на себе шкіру чужої людини. Ти намагаєшся думати, рухатись, говорити так, як твій персонаж. Це зовсім непросто, адже тобі мають повірити. Більше того, ти повинен виправдовувати всі його вчинки. І коли тобі вдасться злитися з ним в одне ціле, та ще й до всього того нав’язати йому (своєму персонажеві - прим. ред.) своє сучасне ставлення до подій, тоді буде здаватися, що роль проста і легка. Але цьому передує велика та важка праця із хвилями розчарувань та невдач.
- Яку роль мрієте зіграти?
- Я не мрію про свої ролі, а чекаю їх. У цьому питанні цілком покладаюся на режисерів, з якими працюю. Саме вони бачать мене у тій чи іншій виставі. Саме вони стежать за моїм розвитком як актора, щоб ролі не повторювались і були різнохарактерними. Намагаюся чесно ставитись до усіх своїх ролей - і малих, і великих.
Пише пісні до вистав
- Чи хотіли б зіграти в кіно?
- У кіно вже знімався. Робота цікава, хоч і відрізняється від театральної. Але додає особливого досвіду, тому що інколи у театрі треба зіграти так, як у кіно - без "театральщини", проте це вдається не всім.
- Чи не плануєте спробувати себе як режисер?
- Наразі не збираюся займатись цією професією. Вона сильно відрізняється від акторської. Потрібно думати не по-акторськи і мати зовсім інший склад розуму - математичний. А ще я інколи кажу так: я не настільки поганий актор, щоб бути режисером (сміється - прим. ред.).
- Написання пісень до вистав - це новий крок у вашій творчості?
- Вперше написати пісні до вистави мені запропонували десять років тому. Це була вистава "Коханий нелюб", яку поставив режисер В’ячеслав Жила. Саме він запропонував мені написати кілька пісень до цієї вистави. І ось через десять років В’ячеслав Миколайович знову зробив таку ж пропозицію, тепер уже до вистави "Господиня заїзду". Це цікаво, тому що потрібно було прожити життя за кожного персонажа, для якого писалась пісня і, акумулювавши всі почуття, висловитись від його імені.
"Ми живемо одним — театром"
- Як впливає на ваші стосунки з дружиною те, що ви разом і на роботі, і вдома?
- У театрі ми з Іриною ходимо різними дорогами. У неї своя робота, у мене своя. Спільним є те, що ми живемо одним - театром. І вдома, і в театрі ми говоримо лише про театр. Тож які ще можуть бути між людьми стосунки, якщо вони думають про одне і те ж?
- Ваші діти практично виросли за кулісами, до того ж вони вже беруть участь у виставах. Чи хотіли б ви, щоб вони продовжували вашу справу?
- Звичайно, батькам приємно, коли діти продовжують їхню справу. Я не схильний примушувати своїх дітей іти саме цією дорогою. У свій час вони матимуть змогу самим обирати власний шлях. Але, якщо раптом трапиться так, що станемо на одну стежку, я, звісно ж, допоможу їм.
- Чим захоплюєтесь у вільний час?
- Коли випадає нагода трохи відпочити, люблю різьбити по дереву, гратися з дітьми, відпочивати на природі з друзями та родиною.

Біографія

Олександр Папуша народився 2 січня 1975 р. у Тернополі.
Закінчив Тернопільську ЗОШ №14. У 1992-1996 рр. навчався у Тернопільському педагогічному інституті (тепер ТНПУ ім. В. Гнатюка - прим. ред.). Спеціальність - “Вчитель української мови, літератури та англійської мови”.
У 1996-1998 рр. - Тернопільське музичне училище ім. С. Крушельницької (спеціальність - “Театральне мистецтво”).
Працював учителем англійської мови у Великогаївській ЗОШ. Із 1998 р. - актор Тернопільського академічного драматичного театру ім. Т.Шевченка.
Одружений. Має двох дітей.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.