Олег Марчак: "Дівчата легкої поведінки на еротичні фото не погоджуються…"

Родину фотографів Марчаків у Чорткові знають, напевне, всі. Олег та Ірина вже кілька років поспіль проводять разом не лише увесь час дома, а й перебувають завжди разом і на роботі. Марчаки мають власну фотостудію, а ще надають послуги фотографів на весіллях. Позаяк працюють разом, конкуренції між собою не відчувають. Мати фотокартку, зроблену у Марчаків, вважається престижним не лише у Чорткові, але й у Тернополі та Львові. З 2005 року Олег Марчак – член Спілки фотохудожників України. За останні три роки брав участь у багатьох виставках, перемагав у багатьох конкурсах.-         А з чого все починалося? Як ти став фотографом?-         Все трапилося випадково. Мені тато дав в руки книжку про фотосправу, а дома тоді якраз був фотоапарат “Смєна”. Ну і почалося! Правда, після того батько шкодував про свій вчинок, бо говорив, що я зі своїми фото не зароблятиму грошей. Визнав він мене як фотографа лише недавно. А до фотогуртка я пішов коли мені було 13 років. Коли мені було 14, я вже брав участь в обласному фотоконкурсі і переміг. Згодом фото, яке перемогло, зайняло також перше місце і на республіканському конкурсі. Фоторобота називалась “Подих весни”. Там було зображене поле, де вже розтанув сніг і видно чорні вершки ріллі, а між нею – білий сніг. І це все осяяне сонечком. Досі зберігаю це фото дома. Так от, вже коли я закінчив школу, питання куди поступати, переді мною просто не стояло. Я поїхав до Тернополя вчитися на фотографа. Коли я привіз підбірку своїх фото до училища, то практично вступив туди одразу після того, як майстер їх передивився. -         А як твоя дружина “прийшла” у фотосправу? -         Її туди привів я. Вже після того, як ми одружились, вона придивлялась до того, що я роблю. І вже коли вона побачила велику кількість фотографій для порівняння, стала сама фотографувати. Іра вже знала що хоче зазнимкувати, а от як це зробити – це вже інша справа. Адже технічний бік питання завжди легше освоїти, ніж, скажімо, побудувати сюжет на фото. Зараз Іра – хороший побутовий фотограф, чудово знімає весілля.   -         Як ви познайомились з Іриною?-         Спочатку, як і у рекламі, у нас була кава… Іра працювала продавцем у невеликому кафе, готувала каву. Ну і та кава була дуже слабка. Я, коли вперше спробував її, то одразу визначив, що вона погана. Тому вже коли вдруге прийшов до кафе, попросив, аби дівчина зробила мені подвійний напій. Пригадую, ще тоді вчив її як це робити. Але кава і тоді була не особливо смачна. І коли я прийшов наступного разу і попросив зробити потрійну каву, вона мені зробила її. Не знаю скільки кави вона тоді всипала до горнятка, але напій був вже дуже міцний. Після цього ми познайомились. -         А чи немає конкуренції щодо роботи у вашій родині? Як розподіляєте, скажімо, замовлення на весілля?-         Колись я завжди казав Ірині, що якось таки прийдуть замовляти послуги фотографа на весілля і скажуть, що не хочуть мене, а лише її. І зараз таке вже було неодноразово. А кілька років тому стався цікавий випадок. Мене попросили знімати весілля, але я був змушений їхати з Чорткова на той момент. І тому на забаву пішла Іра. І вже коли цього літа, у тих самих людей заміж виходила друга донька, вони прийшли і попросили, щоб весілля знімала тільки Іра. Моя дружина і справді класно працює. Вона – хороший психолог і тому добре знаходить спільну мову з клієнтами. -         У тебе є багато фотографій у стилі “ню”, тобто ти фотографуєте оголених дівчат. Як прийшла ідея таких відвертих зйомок і чи не ревнує Ірина до моделей?-         Все почалося з того, що я зробив серію еротичних фотографій для своєї дипломної роботи. Річ у тім, що тема для диплому була вільною. Відтоді я і почав знімати ню. І за увесь час, що знімаю, помітив, що дівчата легкої поведінки найменше погоджуються зніматись оголеними. Зараз, після десятихвилинного спілкування, вже можу сказати, чи погодиться дівчина мені позувати. І насправді погоджується набагато більше, ніж здається. Мінімум одна з трьох каже “так”. А от чому дівчата легкої поведінки не погоджуються на це, для мене – загадка. Я на цю тему вже і з психологами спілкувався. Напевно, це все через певні комплекси. А щодо ревнощів, то до моделей Іра мене не ревнує. Адже 90% фотографів, якщо знімають, то переважно місця для чогось іншого немає. Іра і сама знімає чоловіче оголене тіло. От тільки у неї проблема з моделями. Чоловіків важче вмовити роздягтися навіть до пояса, ніж жінок. Переважно ті чоловіки, які погоджуються зніматись – занадто самовпевнені. А з дівчатами це по-іншому. -         А чи буває таке, що дівчата чи жінки самі приходять до тебе і пропонують знятися оголеними?-         Таке буває досить часто. Жінки приходять зніматися, щоб потім подарувати це фото своєму чоловікові. Але це не те, що я знімаю для себе. Дуже рідко буває, що я домовляюся з такими жінками сфотографуватися для того, щоб я потім міг використовувати фото у своїх цілях – скажімо, для експозицій. Часто дівчата фотографуються ще й для того, щоб позбавитись якихось своїх комплексів. І це їм вдається.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.