Студенти Тернопільського педагогічного не хочуть працювати в школах

- Професія вчителя є неперспективною, - розповідає студентка четвертого курсу філологічного факультету педуніверситету Наталія Шафран. – Вона не дає можливості рухатись вперед і добиватись чогось більшого. Я така людина, що не можу стояти на місці, люблю бути в русі та спілкуватись із новими людьми. Тому школа – це не для мене.

Багато нервів – мало грошей. Студентка вже спробувала себе у ролі вчителя під час педагогічної практики. Каже, що ця праця вимагає багато сил та нервів.
- Коли перед тобою сидять 30 дітей і всім потрібно приділити увагу, а деяких учнів ще й заспокоїти - то це важко, - продовжує Наталія Шафран. – Крім того, є ще паперова робота – написання конспектів, календарне планування. Це займає багато часу, хоч всі думають, що вчитель працює лише до обіду.

Студенти вважають роботу в школі малооплачуваною та водночас невдячною.
- Я був на літній практиці, - каже студент п'ятого курсу фізико-математичного факультету Дмитро Слободян. – Дитина вдарилась в око, а відповідав за це вожатий. Зараз діти настільки енергійні та навіть в якійсь мірі неврівноважені, що за ними вгледіти дуже важко. Якщо в іншій діяльності результат залежить від тебе, то з дітьми обставин не передбачиш.

Дмитро вважає, що зарплата вчителя не є відповідною. Каже, що в супермаркеті можна заробити більше. Свій вибір університету пояснює тим, що просто хотів вивчити математику.

- Багато моїх знайомих випускників педагогічного працюють у школі за копійки, маючи по чотири-п'ять годин на тиждень, - говорить студентка п'ятого курсу факультету іноземних мов Світлана Поліщук. - Щоб влаштуватись на повну ставку, потрібно дати хабар. Я не проти професії вчителя. Але платити за місце в школі, а потім виживати на мізерну зарплату вважаю нелогічним. Тим більше, що вчитель повинен за свої гроші купувати матеріали, літературу, адже у наших школах немає відповідного забезпечення.

“Потрібен вроджений дар”. Професія вчителя вимагає покликання та вроджених здібностей, пояснює студентка п'ятого курсу факультету іноземних мов Божена Пазій.
- Робота в першу чергу повинна приносити задоволення, - розповідає Божена. – Один американський вчений говорив: “Якщо ти робиш щось з натхненням, гроші прийдуть в будь-якому випадку”. Вчитель повинен відкрити серце до кожної дитини індивідуально. Я люблю спілкуватись з дітьми. Для мене — щастя передавати їм свій досвід. Зарплата мене не лякає, можна ще додатково займатись репетиторством.
П’ятикурсник Андрій Дидина вважає роботу вчителя жіночою. Самому йому подобається педагогічна діяльність, та працювати хоче виключно викладачем.

- Учні потребують материнської любові, - продовжує Андрій. – За статистикою, школа не затримує чоловіків. А от студенти змушують викладача рухатись у ногу з часом, шукати щось нове, не сидіти на місці.
Тернополянин Андрій Клим має 60-річний стаж педагогічної діяльності. Він каже, що працював у школі з 17 років. Кращої професії, як педагог, чоловік не знає.

- Учитель – найпочесніша професія. Лікаря можна замінити самолікуванням, а педагог потрібен завжди, - розповідає Андрій Клим. - Так, є важкі діти, проте якщо їх поважати та любити, вони зрозуміють, що ти їм бажаєш добра. Сумно, що сьогодні вчитель обкрадений владою, яку ми самі ж і обрали. Також впав моральний та духовний рівень учнів. Вони чекають на все готове. Та й стан освіти не порівняти з тими часами, коли я тільки починав працювати. Хоча ми й живемо в період технологічного прогресу, підручники заводять дітей у дебрі, а програма не дає учням основи знань.