У 99 відсотках випадків дитина добровільно йде за педофілом. Основні правила безпечної поведінки

У більшості випадків шахрайство, пограбування, викрадення, зґвалтування, вбивство починаються із розмови дитини із незнайомими людьми, каже кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології ТНПУ ім. В.Гнатюка Ірина Чорна.

Стресовий стан – і прощавай логіка

За статистикою, у 99,9% випадків дитина добровільно йде за педофілом, захоплена якою-небудь привабливою пропозицією - подивитися на тваринку, отримати подарунок, погратися в комп’ютерну гру тощо.  

-       Якщо підліток не задовольняє свою потребу у спілкуванні із ровесниками, немає контакту з батьками, то шукає його у інших людей і поза домом, - каже Ірина Чорна. - Цим часто користуються злочинці. Розпізнати таких дітей дуже просто. Зазвичай у час навчання вони прогулюють уроки, вештаючись містом; понуро сидять у глухих закутках дворів.

Добре слово дорослого, пропозиція купити смачненького, чи сигарети, алкоголь, дати грошей, автоматично викликає довіру в підлітка. З малюками все ще простіше, достатньо цукерки, або ж простої обіцянки її дати, і дитина, давши ручку,  піде із зловмисником, каже психолог.

-       Діти молодшого шкільного віку емоційно чутливі, довірливі та наївні, а тому особливо привабливі для злочинців, - пояснила пані Ірина. - Школярикам батьки уже довіряють ключі від дому, якими легко можуть заволодіти кишенькові злодії.

Зазвичай, безпрограшно спрацьовують шахрайські сценарії, побудовані на легенді про хворобу, загрозу смерті рідних, якій «можна запобігти», віддавши цінні речі, гроші. В стресовому стані людина неадекватно оцінює ситуацію і не схильна до логічних міркувань.

Не залишати дітей без нагляду ні на хвилину

-       Змоделювавши стресову ситуацію, злочинець легко маніпулює свідомістю та діями дитини, - каже Ірина Чорна. – Наприклад, «батьки потрапили в аварію, їдьмо  до них», «маму забрали в лікарню – потрібні гроші».

Щоб запобігти таким ситуаціям, потрібно з малечку вчити дітей правил поведінки удома, на вулиці, в громадських місцях, навчальних та позашкільних установах. Для малюків ці правила мають бути чіткими і локанічними. Та найефективнішим буде правило для батьків: «не залишати дітей без нагляду ні на хвилину».

Для школярів можна уже моделювати відповідні ситуації та пояснювати як діяти у кожному випадку. Батькам постійно тримати на контролі, де і з ким знаходиться дитина, скільки часу там перебуватиме, домовитися про телефонні дзвінки у визначений час.

-       Дорогі батьки, пам’ятайте, саме ви несете відповідальність за безпеку своїх дітей, - каже Ірина Чорна. - Помітивши бездоглядну дитину, підозрілу поведінку дорослого по відношенню до  дитини, не залишайтеся байдужими, втручайтеся у ситуацію, телефонуйте 102. Від злагодженості Ваших дій може залежати доля та життя дитини.

Основні правила безпечної поведінки

1.Ніколи не розмовляти із незнайомими людьми. На всі запитання особистого характеру: «Як тебе звати?», «А батьки вдома?» не відповідати і швидко відійти.

2.На запитання загального характеру: «Це вулиця так-то?», «А зараз така-то година?», які передбачають стверджувальну відповідь: «Так»,- відповідати: «не знаю, запитайте у дорослих». Маніпулятивні шахрайські техніки починають діяти із моменту  стверджувальної відповіді жертви, а тому невинне «Так» є особливо небезпечним.

3.Коли невідомі наполегливо вступають в розмову, голосно привернути увагу оточуючих фразами типу: «Не чіпайте мене!», «Люди, допоможіть!», кричати.

4.Нікуди не йти із незнайомими і навіть знайомими людьми без дозволу батьків.

5.Ходити лише за попередньо обговореним із батьками маршрутом. У разі зміни маршруту, часу перебування у певному місці – попередити батьків.

6.Звітувати батькам телефоном  про прибуття до місця призначення. Якщо впродовж дня кілька місць відвідування, тоді треба звітувати з кожного останнього місця знаходження перед виїздом і звітувати після прибуття.

7.Не ходити малоосвіченими, «глухими» вулицями.

8.Уникати прогулянок у темну пору доби.

9.Не сідати і не наближатися до авто із відкритою дверкою.

10.Не розмовляти з людьми із авто (справжній водій не стане питати у дитини).

11.Не повідомляти нікому код замка вхідних дверей та не впускати нікого у під’їзд. 12.Нікому не відкривати дверей квартири і не впускати в квартиру без дозволу батьків. Якщо дзвонять у двері, спитати: «Хто там?» і телефонувати батькам.

13.Домовтесь із дітьми про слова паролі (попередження про небезпеку, місце знаходження, присутність підозрілих людей і тд.)

14.Номера телефонів батьків записати в телефоні в контактах з літери «А» (А мама, А тато). Це дасть змогу швидко знайти та набрати потрібний номер. А також номери: 101,102, 103. (Як свідчить статистика не всі діти в екстремальній ситуації їх пам’ятають.) 15.Не виходити із транспорту за вимогою, чи проханням незнайомців. Привернути увагу оточуючих, водія. Не соромитись закричати при потребі.

16. Не беріть подарунки від незнайомих людей.

17.Не куштуйте їжу (цукерки, їжу, напої), не вживайте таблетки, ліки, запропоновані незнайомцями.

18.Нікому не повідомляти жодної інформації про свою сім’ю, родичів, сусідів. Відповідь: «Не знаю, спитайте у них самі».